Одеса-2014. День останній: Ізраїльський тріумф


Одеса-2014. День останній: Ізраїльський тріумф
Останній конкурсний день запам'ятався не тільки запланованою церемонією закриття, а й переглядом фільму - володаря титулу найкращого українського фільму на думку журі міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ).
Насправді, «Зелену кофту» вже показували кілька днів тому, але фільм накладався з іншим, більш важливим показом. Та й відгуки про стрічку були далекі від позитивних, ще з часів обмеженого прокату в кінотеатрах. Зізнаюся, я усвідомлено ігнорував будь-яку можливість подивитися цей психологічний трилер українського розливу, тому що трейлер викликав побоювання з приводу якості кінцевого продукту. Але, оскільки федерація кінокритиків назвала його найкращим серед семи претендентів, то цього разу пропускати показ було не можна.
Події обертаються навколо зникнення маленького хлопчика. Коли міліція закриває справу, так і не розкривши її, старша сестра вирішує взяти правосуддя у свої руки. У неї навіть є підозри на рахунок того, хто вбивця, кому потрібно помститися. Тепер справа невелика: скористатися випадком і покарати винного вельми жорстокими методами.
Як виявилося, передчуття не обманює. «Зелена кофта» - аматорський фільм, хоча знятий не новачком своєї справи. Володимир Тихий встиг відзначитися одним повнометражним фільмом і участю в проекті «Вавилон 13», присвяченому Майдану. Попередній досвід ніяк не допоміг режисерові утримати рамку кінематографічної пристойності, коли дивитися за тим, що відбувається хоча б не соромно. Із хорошого в «Зеленій кофті» - спроба зробити своєрідний зріз сучасного українського суспільства за допомогою другорядних персонажів і загальної депресивної атмосфери. Спроба невдала, тому що нелогічний сценарій разом із непрофесійними акторами перетворюють повнометражний фільм на подобу дешевого телефільму для вечірнього перегляду на якому-небудь низькорейтинговому телеканалі. Сюжетні неузгодженості і невдале акторське виконання дратують і викликають щемливе почуття жалості за національним кінематографом. Якщо ж списати всі недоліки на те, що режисер таким чином намагається передати всі непоказові сторони реального життя, тоді виникає питання, невже у Тихого людське існування трансформується лише в настільки буденне кіновтілення в найгіршому значенні цього слова. Принаймні, в нашому з вами житті немає стільки фальші.
Але перегляд фільму був лише прелюдією до ключової події вечора - церемонії закриття. У зв'язку з трагічним падінням літака над Донецькою областю було оголошено, що традиційна червона доріжка і вечірній фуршет скасовуються. Дуже шкода, що слова так і залишилися словами. Так, на доріжці прибрали традиційний прес-вол (банер, біля якого фотографуються запрошені знаменитості), але це не завадило гостям одягти яскраві вбрання і трохи уповільнювати ходу, щоб фотографи встигли зробити вдалий кадр. Відверто кажучи, змінилося лише те, що вся так звана тусовка зникла всередині театру музкомедії замість того, щоб святкувати на очах у перехожих. Обманювати недобре, але нехай це залишиться на совісті організаторів.
Сама церемонія знову почалася з хвилини мовчання та тематичної партії фортепіано, після чого ведучі вечора швидко перейшли до вручення призів. Більш детальний аналіз отриманих нагород буде в підсумковому матеріалі, а поки пропонуємо ознайомитися з тим, хто що зумів завоювати. Першою врученою нагородою цього вечора стала статуетка «Золотий дюк» за внесок у кіномистецтво. Почесний приз, присуджений українському режисерові Кірі Муратовій, вручила актриса Наталія Бузько. Кіра Георгіївна подякувала фестивалю за надану увагу і показ її фільму «Астенічний синдром» на Ланжеронівському узвозі, а також можливість подивитися на великому екрані фільм «Майдан» Сергія Лозниці. «Це не бенкет під час чуми. Така властивість людської натури: коли немає ліків від чуми, потрібно показати, що ми живі і можемо радіти», - додала вона.
«Золотий дюк» за найкращий український повнометражний фільм національної конкурсної програми та грошовий приз у розмірі 50 тисяч гривень з рук голови журі Віталія Манського отримав режисер документальної стрічки «Сутінки» Валентин Васянович. «Мені вкрай приємно, що саме документальне кіно здобуло перемогу. Його робити дуже важко, адже ви не можете на нього впливати», - зазначив Васянович.
Переможцем у номінації «Найкраща акторська робота» стала Анжеліка Літценбургер «за сміливу розповідь особистої історії» у фільмі Party Girl. Ця перша нагорода Літценбургер. Призом «за захоплюючу режисуру і безкомпромісно правдиве відображення китайської сучасності» був відзначений режисер картини «Чорне вугілля, тонкий лід» Їнан Дяо. На жаль, японський кінематографіст не зміг приїхати на церемонію, тому надіслав відеозвернення, в якому висловив вдячність фестивалю.
Нагороду за «Найкращий фільм фестивалю» від голови журі міжнародної конкурсної програми - британського режисера Пітера Веббера - отримала грузинська картина «Побачення наосліп» за дуже душевну історію в найкращих традиціях грузинського кіно. Приймали нагороду продюсер картини Олена Єршова і виконавець головної ролі Андро Сакварелідзе. «Для нас це дуже важливий приз, так як фільм не тільки грузинський, але й український. Це перша ластівка співробітництва, яке має продовжуватися», - сказала зі сцени розчулена Олена Єршова.
Гран-прі ОМКФ - статуетку «Золотий Дюк» та грошову винагороду у розмірі 12 000 євро - за результатами глядацького голосування був присуджений ізраїльському фільму «Мотивації нуль». Президент ОМКФ Вікторія Тігіпко вручила головну нагороду фестивалю режисерові-дебютанту Тальї Лаві й акторці Шані Кляйн, які щедро обдарували Одесу і фестиваль епітетами в своїй промові.
Журі також відзначило 2 стрічки міжнародної конкурсної програми спеціальними нагородами - мексиканський фільм «Гуерос» Алонсо Руіспаласіоса за «новаторську форму вираження поваги класичному французькому кінематографу» і російську стрічку «Зірка» Анни Мелікян за блискучу акторську гру Тіни Далакішвілі.
Фільмом-закриттям 5-го Одеського міжнародного кінофестивалю, який представив продюсер Патрік Кіне, стала робота бельгійського режисера Венсана Ланно «Паперові душі» з французькою кінозіркою П'єром Рішаром.
«Всі ми запам'ятаємо цей складний рік - і як рік становлення нової демократії в Україні, і як п'ятий, ювілейний рік ОМКФ. Кожен з дев'яти днів фестивалю підтвердив, що рішення його проводити, незважаючи ні на що, було правильним. Доказ тому - численні аншлаги та овації стоячи. Ми щасливі, що п'ятий ювілейний фестиваль відбувся», - завершила церемонію президент ОМКФ Вікторія Тігіпко.
6-ой Одеський кінофестиваль відбудеться 10-18 липня 2015 року.
Сергей Задко 24 липня 2014
Like

Ім’я:
16 грудня 2019
Ваш коментар

популярні статті


Що в кіно? Прем'єри тижня (21-27 листопада) Що в кіно? Прем'єри тижня (21-27 листопада)

Сиквел "Крижаного серця" та інші новинки прокату.

20 листопада 2019 0 1778
Всесвіт Мавки у Києві Всесвіт Мавки у Києві

Відкрився дизайнерський «Сільпо», прикрашений ілюстраціями з мультфільму

21 листопада 2019 0 1647
Що в кіно? Прем'єри тижня (28 листопада - 4 грудня) Що в кіно? Прем'єри тижня (28 листопада - 4 грудня)

Повернення в Абатство Даунтон, Агнєшка Голланд і інші новинки прокату.

28 листопада 2019 0 1258
Будь собою! Будь собою!

У Києві пройде інклюзивний фестиваль «Єврофест: кіно для кожного»

28 листопада 2019 0 1049
Що в кіно? Прем'єри тижня (5-11 грудня) Що в кіно? Прем'єри тижня (5-11 грудня)

Класичний детектив з Деніелом Крейгом, "Чорний ворон" і інші новинки прокату.

05 грудня 2019 0 906