Одеса-2014. День другий: Берлінський крах


Одеса-2014. День другий: Берлінський крах
З сьогоднішнього дня для будь-якого учасника кінофестивалю настає час вибору. В один і той же час в різних місцях і залах показують різні фільми, тому потрібно тверезо розцінювати, що варто подивитися в першу чергу.
Першим фільмом став «Натюрморт» Уберто Пазоліні, який встиг відвоювати приз програми «Обрії» за найкращу режисуру на Венеціанському кінофестивалі. Це історія одного непримітного чоловічка на ім'я Джон Мей. Ось уже двадцять з гаком років він служить у похоронному бюро, сумлінно розшукуючи близьких тих людей, що жили і померли на самоті. Але тут, як грім серед ясного неба, новина про звільнення через 22 роки старанної роботи. Йому належить закінчити лише одну справу, яка, втім, може змінити багато чого в його житті.
Фільм абсолютно не соромиться того, що відкрито грає на людських почуттях. Тут все під стать - разюче сумна робота героя з пошуку будь-яких родичів померлих, які найчастіше не знаходяться, статична камера, яка створює ефект уповільнення часу, щемливий саундтрек, що переважно складається з партій скрипки. Класична історія про «маленьких людей», яка виникла в російській літературі 20 років XIX століття, в руках британця набуває більш виразний екзистенційний відтінок. Головний герой стрічки живе у своєму тісному світі для одного, в який боїться пустити щось нове. Лише розуміння того, що зовсім скоро все скінчиться, змушує змінитися. Це виражається в дрібницях: поїхати додому на автобусі, а не на поїзді, скуштувати морозиво, запросити дівчину на чашку кави.
Найсильніша сторона стрічки - її операторське рішення, в якому взагалі немає плавної зйомки, а лише рубані переходи від кадру до кадру. Так ти відчуваєш, що життя героя фактично стоїть на місці, а фарб в ній, як на старій стіні в зруйнованому будинку. Ну і звичайно не можна не відзначити філігранну акторську роботу Едді Марсана, який нарешті на першому плані. Дивно, але фільм до кінця зуміє зламати всі ілюзії про міфічне майбутнє, але залишити при цьому щемливе почуття світлого смутку.
Наступним фільмом стала «Моя прекрасна пральня» Стівена Фрірза, показана в рамках його ретроспективи. У центрі подій - молодий пакистанець Омар, який працює на свого багатого дядька-бізнесмена Нассера, щоб уникнути батька-алкоголіка. Йому віддають на піклування пральню, яку він збирається зробити популярною разом зі своїм старим другом Джонні. З часом пральня стає все презентабельнішою, а відносини друзів виходять за рамки чоловічої дружби.
Як відомо, стрічка входить в 100 найкращих фільмів за версією Британського інституту кіно. Резони цілком зрозумілі - фільм знятий наближено до театральної патетики, а сюжет стосується актуальної на той момент теми асиміляції індо-пакистанських мігрантів на території Британії і безпосередньо Лондона. Сценарій зачіпає відразу декілька хвилюючих тем - еміграцію, сімейну кризу, расову дискримінацію, гомосексуалізм. Їх так багато, що глядач елементарно розгубиться. Фрірзові нецікаві витоки цих проблем, він уникає їх логічної розв'язки і не балує моралізаторством. Підсумком цього стає той факт, що ти просто сприймаєш ці явища як дане, та ще й за рахунок загального комедійного забарвлення просто не приділяєш їм належної уваги. Та який тут, коли рекордсмен за кількістю Оскарів, тоді ще нікому не відомий Деніел Дей-Льюїс грає гопника-гомосексуаліста!
Але, мабуть, найважливішою подією другого фестивального дня став показ першого претендента на «Золотий Дюк» - трилера Дяо Інаня «Чорне вугілля, тонкий лід». Фільм навряд викликав настільки великий інтерес, якби не зовсім несподівана перемога на Берлінському кінофестивалі, та ще й Срібний Ведмідь за кращу чоловічу роль. Рішення організаторів поставити стрічку не в рамках «Фестивалю фестивалів», а в міжнародну програму викликало безліч запитань, які відпали самі собою після перегляду, залишивши в голові лише одне: «За що ці нагороди?»
Північний Китай, 1999 рік. У невеликому містечку виявляють кілька трупів. У результаті спроби зловити передбачуваного вбивцю гинуть двоє поліцейських, і один отримує важкі поранення. Офіцера, що вижив, усувають від роботи, і він влаштовується на завод охоронцем. П'ять років потому відбувається ще одна серія загадкових вбивств...
Фільм чітко намагається бути одночасно жанровим і поза жанром. Каркас у історії як у типового детектива - слідчий, який шукає загадкового вбивцю і попутно закохується. Ось тільки автор грає зі змішанням стилів, сплітаючи воєдино нуар з китайським соцреалізмом. В результаті теоретично захоплюючий детектив перетворився на дуже специфічне і глибоко жанрове видовище, до того ж і дико повільне. Але якщо рішення кольору пояснюється жанровими уподобаннями, то як сприймати доволі нерозбірливий сценарій? Щоб розгадати всю інтригу, знадобиться зовсім небагато часу, але фільм наполегливо робить з тебе ідіота і до останнього відтягує нібито несподівану розв'язку. Фінал і зовсім вводить в ступор. Те, що мало стати драмою абсурду, саме стало абсурдом. І ніякі візуальні рішення ситуацію врятувати не в силах.

Сергей Задко 13 липня 2014
Like

Ім’я:
21 січня 2020
Ваш коментар

популярні статті


Найочікуваніші фільми 2020
ексклюзив
Найочікуваніші фільми 2020

Блокбастери

25 грудня 2019 0 1778
Що в кіно? Прем'єри тижня (26 грудня-1 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (26 грудня-1 січня)

Ще одне "Скажете весілля" та інші новинки прокату.

26 грудня 2019 0 1519
Найочікуваніші фільми 2020
ексклюзив
Найочікуваніші фільми 2020

Кримінал і трилери

28 грудня 2019 1 1512
Найочікуваніші фільми 2020
ексклюзив
Найочікуваніші фільми 2020

Супергеройське кіно

27 грудня 2019 0 1483
Що в кіно? Прем'єри тижня (2 - 8 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (2 - 8 січня)

Новорічні фільми!

02 січня 2020 0 1026