Одеса 2014. Ми всі тут трішки зрадники

Отже, фестиваль минув зенітну точку і прагне до заходу, але поки ще нуртування має місце. До речі, пару слів «взагалі» про фестиваль цього року.

Починаючи з того факту, що церемонії відкриття і закриття переметнулися з Оперного в театр музкомедії, вже навіває смуток-печаль. Як сказала Вікторія Тігіпко, ця передислокація сталася через фінансові проблеми і непорозуміння з Мінкультом України.

Мало цієї грустінки, так ще й з багатьох ЗМІ та соціальних мереж на бідний ОМКФ несуться гнівні вигуки. Мовляв, як ви може в такі нелегкі часи чогось там собі розважатися і фестивалити. І, незважаючи на те, що ніби як ці гасла і по барабану, фестиваль же йде, але ні. Ось відчувається якийсь негатівчік, всі ходять злегка як пришиблені, і гості, і преса, все-таки нелегко усвідомлювати себе трішки зрадником. Особливо гостро відчувається це почуття у нашого брата-журналіста. Адже ми не обливаємося сльозами, а самим зухвалим чином відпочиваємо у чорного моря в Одесі і працюємо на якомусь там міжнародному кінофестивалі!

Що стосується програми, то цього року вона теж поскуднела якось. До того ж левова частка фільмів з тим чи іншим революційним відтінком. Складається враження, що під час відбору, розуміючи який страшний гріх вони здійснюють, прийнявши рішення не скасовувати фестиваль, організатори прагнули вибирати саме такі картини. Щоб у разі чого вигукнути, ми ось де, хоч і проводимо фестиваль, але все у нас в дусі часу і на революційну тематику.

Є й інші дрібниці. Змінилося місце літньої кіношколи і наметового містечка, і мої старі знайомі, які жили в ньому в попередні роки, кажуть, що не в кращу сторону. Іменитих гостей теж кіт наплакав. Причому плакав він недовго. Я б навіть сказав так, по чоловічому пролив одну сльозинку. Якої з'явився «закоханий гном» з екранізації «Хоббіта» Ейдан Тернер. Який хоч і був атакований фанатками, але на мега зірку тягне слабенько. Запрошували і Дарена Арафонскі, і в підсумку режисер фільмів «Чорний лебідь» і «Ной» не приїде, але проведе онлайн майстер-клас. Радість-то яка.

Вечірні тусовки теж перемістилися зі звичного Бернардацці в пляжну зону Калетон. І це, в принципі, непогано. І місця більше, і море, і взагалі набагато затишніше, безсумнівний плюс.

Так що, незважаючи ні на що, живемо, дивимося кіно, працюємо і любимо це місто - Одесу.

Віталій Ващук