ОМКФ-2015. Замість підсумків


ОМКФ-2015. Замість підсумків
Неймовірно, але 10 днів тому закінчив свою роботу 6-й Одеський кінофестиваль. Обіцяний Вікторією Тігіпко «рік жінки» (близько 30% заявок цього року були подані жінками-режисерами) обернувся тріумфом: усі основні нагороди поділила між собою слабка стать. Тим не менш, якщо з призами Деніз Гамза Ергювен за її фільм «Мустанг» все було більш-менш очевидно, то досягнення Єви Нейманн на прес-конференції (і ще довго після неї) піддавали сумніву. Деякі охрестили це «українським кіноскандалом», інші просто дивувалися з факту подвійної перемоги «Пісні пісень», але навіть сам факт обговорення українського кінематографу продукує думки щодо активного відродження національного фактору.
Одесі цього року вдалося здивувати досить-таки сильною програмою (довелося почути думку, ніби винуватцем є чергове скорочення бюджету, що змусило організаторів не розмінюватися на дрібниці й відбирати тільки найкраще). Якщо раптом вам не вдалося побувати на фестивалі цього року або ж ви не читали щоденні огляди у нас на сайті, не впадайте у відчай: ми відібрали 10 найцікавіших картин ОМКФ, на які обов'язково потрібно сходити в кіно або, за відсутності іншої можливості, подивитися вдома.
«Лобстер» (реж. Йоргос Лантімос)
Одне з найяскравіших вражень усього фестивалю, фільм «Лобстер» полонить раз і назавжди. Англомовний дебют грецького режисера спритно зриває личину з традиційних уявлень про партнерство, любовні переживання та інші супутні тому фактори. Що дивує найбільше, абсурдизм зовсім не заважає співпереживати героям і асоціювати себе з кимось із них. Вигадана історія Лантімоса насправді мало відрізняється від реальності, тема сім’ї була і залишається вічною, так що «Лобстер» рішуче рекомендується до перегляду.
«Щоденник дівчини-підлітка» (реж. Маріелль Геллер)
Так, ми любимо Крістен Уіг. Так, ми любимо, коли історичні реалії вміють подати легко і невимушено. І безперечне так, ми обожнюємо, коли у фільмі про секс панують емоції, а сміятися хочеться щиро, не відчуваючи дискомфорт через примітивний гумор та всілякі вульгарності. Маріелль Геллер зняла настільну книжку для дівчат, завдяки якій уроки статевого виховання пройдуть швидко і дуже дієво.
«Вікторія» (реж. Себастіан Шиппер)
Фільм, знятий одним дублем. 140 хвилин без монтажних склейок. Вшанувати безстрашного оператора можна негайним переглядом цього експерименту або як мінімум додаванням у список «ознайомитися за першої ж можливості».
«Обійми змії» (реж. Сіро Герра)
Один з найглибших фільмів ОМКФ, «Обійми змії» за зовнішньої лаконічності зачіпають немислиму кількість філософських питань: тут і пошуки Втраченого раю, і віра в Бога, і зіткнення цивілізацій, і протистояння матеріального з духовним. Цей список можна продовжувати ще довго, але важливо навіть не те, про що в стрічці говорять, а які з цього всього можна зробити висновки. Нав'язувати свою точку зору ми не будемо, але до перегляду фільм стовідсотково рекомендуємо.
«Таксі» (реж. Джафар Панахі)
Велике диво, що цей фільм взагалі був знятий. Ще більше диво, що він зумів потрапити до глядача. У той час, як іранський уряд намагається вбити в Панахі режисера, сам Джафар доводить, що навіть із найкритичнішої ситуації можна знайти вихід і знімати за умов абсолютно тому не сприятливих.
«Під електричними хмарами» (реж. Олексій Герман-молодший)
Більше п'яти років Герман-молодший шукав натхнення, щоб зняти фільм чи то про сучасну Росію, чи то про людей у ній. Здається, таки знайшов: стрічка наскрізь просякнута рефлексією режисера про час йому (і багатьом іншим) чужий. Історія про залишки мрії, які боляче вражають і не дають спокою, передана чуйно і надиво ненав'язливо. Після таких фільмів зазвичай хочеться багато роздумувати, а це, насправді, велике досягнення.
«Наркотик» (реж. Рік Фамуїва)
Найбільш «глядацький» і комерційно рентабельний фільм Одеського кінофестивалю, «Наркотик» є швидкоплинним, по-хорошому легким, але зовсім не безглуздим . Культура «темношкірих з вулиці» (так-так, ось звідки ростуть ноги у сучасного хіп-хопу) розкривається з небувалою раніше дотепністю, а ближче до фіналу стрічка гармонійно перетікає в соціальний протест, що робить її ще більш привабливою.
«Чарівна дівчинка» (реж. Карлос Вермут)
Мабуть, найвимогливіша стрічка ОМКФ, що приховує всередині себе безліч культурних кодів. Ексцентричні образи японських манга переплітаються з коміксами Чарльза Бернса та ідеями класиків кінематографу Іспанії, щоб представити глядачеві одвічний конфлікт людської душі, що бореться не з кимось, а всього-на-всього з ворогами всередині себе.
«Син Саула» (реж. Ласло Немеш)
Один із найгучніших хітів Каннського кінофестивалю, фільм «Син Саула» називали мало не кінематографічним одкровенням, що виявилося чистісінькою правдою: ніколи ще про Голокост не знімали з такою динамікою. Чесне і безкомпромісне кіно про одну з найстрашніших сторінок у нашій з вами історії.
«Ангели революції» (реж. Олексій Федорченко)
Справжня екзотика з Росії, театральна ретро-драма про часи революції та відчайдушних людей мистецтва, що в цю революцію беззастережно вірили. Шанувальникам Веса Андерсона не проходити повз, втім, як і просто поціновувачам якісного кіно.
Екстрамісце. «Мустанг» (реж. Деніз Гамза Ергювен)
Тріумфатор 6-го Одеського кінофестивалю, якого ми щиро полюбили і віримо, що ви не залишитеся розчарованими.
Сергей Задко 28 липня 2015


Ім’я:
11 травня 2021
Ваш коментар

популярні статті


Злети і падіння Netflix'а Злети і падіння Netflix'а

Про перспективи стрімінга

21 квітня 2021 0 1928
Початок весни Початок весни

Стартують покази онлайн-кінопрограми «Французької весни в Україні – 2021»

23 квітня 2021 0 1745
І вдома, і в кіно І вдома, і в кіно

8-й Чілдрен Кінофест оголосив програму

28 квітня 2021 0 1292
Що в кіно? Прем'єри тижня (1-5 травня) Що в кіно? Прем'єри тижня (1-5 травня)

Кінотеатри відкриваються!

30 квітня 2021 0 1257
Не блокбастерами єдиними Не блокбастерами єдиними

Фестиваль американського кіно «незалежність» відбудеться 13-19 травня у Києві

29 квітня 2021 0 1219