Щоденники ОМКФ-2015. День перший


Щоденники ОМКФ-2015. День перший
Спекотне сонце, відпочивальники в коротких шортах і море прохолодних напоїв - саме такою уявляється Одеса посеред липня. Тим не менш, дощ на початку дня і температура на критично низькій для сезону позначці не завадила насолодитися довгоочікуваною подією кожного українського кіномана - відкриттям 6-го Одеського міжнародного кінофестивалю.
ОМКФ завжди славився своєю різноманітністю і здатністю здивувати навіть найбільш вибагливого глядача, але одне завжди є і буде незмінним - червона доріжка і офіційна церемонія зобов'язані дати старт феєрії кіно. До шостої вечора біля Театру музичної комедії став збиратися чесний народ, щоб помилуватися на вбрання зірок. Утім, будемо чесними, якщо з вбраннями в Одесі завжди все було добре, то зірок у звичному розумінні тут ніколи й не було, хіба що місцеві знаменитості на кшталт улюбленців з «Маски-шоу». Тим не менш, ведучий телеканалу «Україна» Олег Панюта із надмірним натхненням знайомив пресу і жителів міста з невідомими чоловіками і їх супутницями, що особливого ефекту не викликало, адже запам'ятати когось, крім Михеїла Саакашвілі, не вдалося. Скандалів цього року не було (де ж ти, Євгене Довлатов?), «відомі одесити» (за твердженням все того ж Олега Панюти) під спалахами фотокамер зайшли всередину, а за ними поспішили і всі інші, адже попереду була церемонія відкриття.
Після сухого привітання В'ячеслава Кириленка і навпаки, разюче щирої і подекуди навіть гумористичної промови від нового губернатора Одеської області Михеїла Саакашвілі, на сцену піднялася Президент Одеського міжнародного кінофестивалю Вікторія Тігіпко. «Проводити фестиваль нам рік від року стає і простіше, і складніше водночас. Простіше, тому що високе реноме фестивалю починає працювати на нас, а складніше - бо країна переживає військову, економічну і культурну кризу. Та у нас немає сумнівів: культурні події такого масштабу, як ОМКФ, повинні бути, і не може бути ніяких виправдань для зневаги культурного сектору. Тому що держава, яка не підтримує культуру, так само приречена, як і держава, що не розвиває свою економіку», - з такими словами Вікторія зібралася покинути сцену, але їй це не вдалося, адже прийшла черга вручити перший почесний Золотий Дюк за внесок у кіномистецтво. Цього року нагорода дісталася британському композитору, автору музики до фільмів Пітера Грінуея і Майкла Уїнтерботтома - Майклу Найману. Майкл подякував за нагороду і виконав кілька своїх композицій, зокрема відомий саундтрек до фільму «Піаніно» Джейн Кампіон.
Далі ведучі вечора Олег Панюта і Ольга Бутко представили журі міжнародної та української конкурсної програм, а також глядачам була продемонстрована нарізка всіх учасників. За нагороди міжнародного конкурсу традиційно поборються 12 картин, дві з яких - українського виробництва. У національній конкурсній програмі представлено 24 фільми: 6 повнометражних і 18 короткометражних стрічок.
Нарешті, після виступу одеського музичного кооперативу «Гроші Вперед», єдиних молодих виконавців в нікому не відомому стилі Odessa Gangsta Folk, глядачам дозволили насолодитися фільмом відкриття «Реальність» французького режисера Квентіна Дюп’є.
Джейсон, тихий оператор, мріє зняти свій перший фільм жахів. Боб Маршал, заможний продюсер, погоджується профінансувати його стрічку за однієї умови: у Джейсона є 48 годин, щоб відшукати найкращий крик в історії кіно. У процесі пошуку Джейсон потроху занурюється в справжній кошмар.
Під простим словом «Реальність» насправді ховається щось, до власне реальності прямо протилежне. Події тут нагадують добре відому стрічку Мебіуса, щось тут перетікає в ніщо, герої дивним чином опиняються на життєвому шляху один одного, а до фіналу розібратися, де тут точка відліку, виявляється просто неможливо. Таким показовим способом режисер руйнує звичні уявлення про структуру кіно із заданою структурою сценарію та розвитком персонажів. Прагнення до систематизації явищ Дюпье нарікає «екземою, яка знаходиться у вас в голові». Думка призводить до ілюзій, тому «Реальність» ставить перед собою мету не змусити глядача міркувати, а попросту покепкувати з безглуздя і тлінності буття. Що ж, треба сказати, що розохотити пані Логіку у нього вийшло чудово.
Сергей Задко 11 липня 2015
Like

Ім’я:
13 липня 2020
Ваш коментар

популярні статті


50 років Полу Томасу Андерсону 50 років Полу Томасу Андерсону

Пол Томас Андерсон – велика фігура в сучасній кіноіндустрії, лідер американського незалежного кіно і простий глядач, який не цурається...

26 червня 2020 0 955
Чорновий монтаж Чорновий монтаж

FIRST CUT LAB ВІДБУДЕТЬСЯ В УКРАЇНІ

07 липня 2020 0 246