Фільм Ми, наші улюбленці та війна 2024

Переможці Венеціанського кінофестивалю (2002-2012)


69-ий Венеціанський кінофестиваль підбив підсумки. Серед переможців опинилися фільми таких знаних кіномитців як Кім Кі Дук, Пол Томас Андерсон і Ульріх Зайдль. А ми тим часом згадаємо, хто перемагав на Лідо за останні десять років, створюючи новітню історію цього знаменитого кіносвята.

"Сестри Магдалини" ( The Magdalene Sisters, 2002 ) реж. Пітер Муллан

По-справжньому видатна психологічна драма із маловідомими акторами, які демонструють усі етапи переродження власних героїв. Фільм розповідає нам історію дівчат, яких запроторюють в релігійний притулок за "сексуальні проступки". Таким чином дівчата мусять спокутувати власні "гріхи", але цей заклад лише змінює їх до невпізнаваності у негативному плані. Посилює враження від фільму і той факт, що це кіно зняте по реальним подіям, які мали місце всередині минулого сторіччя в Ірландії.

"Повернення" ( Возвращение, 2003) реж. Андрій Звягінцев

Ювілейний 60-ий фестиваль завершився тріумфом російського кіно і дебютанта Андрія Звягінцева. Серед його конкурентів були такі чудові роботи як "21 грам" Іньярріту, "Затойчі" Такеші Кітано і "29 пальм" Бруно Дюмона. Вивірена меланхолійна драма Звягінцева прийшлась до смаку іноземній публіці, зібравши у світі понад $ 4 млн. Фільм присвячений поверненню батька до синів, які його ніколи не бачили. Тиждень проведений з ним переверне їх життя назавжди.

"Віра Дрейк" ( Vera Drake, 2004 ) реж. Майк Лі

Знаменитий британський режисер Майк Лі, улюбленець і переможець Каннського кінофестивалю, перемагав і на венеціанському Лідо. Більшість картин режисера були присвячені сучасності, тоді як у "Вірі Дрейк" він розповів історію, яка знайомила глядача із подіями середини минулого сторіччя. Головна героїня таємно допомагала жінкам позбуватися вагітності, коли це було заборонено. Цікаво і те, що Майк Лі, аби вразити глядача реалістичністю не розповідав акторам про що фільм, у якому вони знімаються і працював без сценарію. Чудова гра Імелди Стонтон вразила не лише венеціанське журі, але й кіноакадеміків, які номінували її на "Оскар".

"Горбата гора" ( Brokeback Mountain, 2005 ) реж. Енг Лі

Абсолютно непередбачуваний режисер із Тайваню, у доробку якого такі різножанрові фільми як "Розум і почуття" і "Халк", вразив світову спільноту перенесенням гей-тематики у непорушну святиню американців - вестерн. І що цікаво він не побоявся це зробити видовищно і вражаюче, не скотившись у епатажність. Глядачам розказана історія почуттів, які були пронесені чоловіками через усе життя. Особливо цікаво подає свого героя Хіт Леджер, який дуже тонко переживає усі трансформації свого персонажа. Варто відзначити і видатну операторську роботу, як і прекрасний саундтрек.

"Натюрморт" (Sanxia haoren, 2006) реж. Цзя Чжанке

Фільм складається із двох паралельних історій пов'язаних тим, що герої повертаються у напівзруйноване і затоплене місто Фенцзе на пошуки своїх рідних. Цю неординарну стрічку відзначає абсолютно приземлений стиль і увага до деталей побуту. Картина знята у найкращих традиціях азіатського кіно із безперечною візуальною естетикою і розміреним ходом сюжету. Конкурентами за «Золотого лева» у цього фільму були такі хіти як «Дитя людське» Альфонсо Куарона, «Чорна книга» Пола Верховена і «Королева» Стівена Фрірза.

«Жадання» (Se, jie, 2007) реж. Енг Лі

І знову переможцем став Енг Лі, який цього разу відзняв по-справжньому рідне азіатське кіно. Головну роль у фільмі виконує знаменитий актор Тоні Люн Чу Вай, відомий за стрічкою «Любовний настрій» Вонг Кар Вая. І для того щоб отримати «лева» вдруге, Енгу Лі потрібно було відзняти справді вражаюче кіно, що йому і вдалось. Кіно про любовну пристрасть, яка неодмінно затримує подих, від постійно переживання за долю героїв.

«Рестлер» (The Wrestler, 2008) реж. Даррен Аранофскі

Повернення Міккі Рурка в акторську еліту вийшло символічним, адже його герой-рестлер майже нічим не відрізняється від побитого життям актора. Саме тому гра Рурка настільки пронизує глядача, бо здається що він насправді живе на екрані і його дійсно шкода, без сентиментів. Аранофскі відзняв прекрасну стрічку про забутого героя минулого із досить буденними проблемами і бажаннями. Можна також відзначити, що бездоганний перфоменс Рурка заслуговував не лише номінації, але й статуетки «Оскар».

«Ліван» (Lebanon, 2009) реж. Самуель Маоз

Абсолютно оригінальний сюжет цього фільму не полишає меж танку, з якого ми і побачимо усю воєнну дійсність, через приціл. Історія першої ліванської війни 1982 року, розказана Самуелем Маозом, який сам прийняв в ній участь, будучи танкістом. Кожен з героїв у визначеному екранному просторі переживає своє усвідомлення воєнних дій, переживає свою війну. Стрічка стала першою ізраїльською картиною, яка була удостоєна найвищої нагороди Венеціанського кінофестивалю.

«Десь там» (Somewhere, 2010) реж. Софія Коппола

Серед претендентів на головний приз була гучна стрічка «Чорний лебідь» Даррена Аранофскі, але журі на чолі з Квентіном Тарантіно відзначило новий фільм представниці кінодинастії Коппола – Софії. Це стало скандальним рішенням, адже більшість кінооглядачів схилялись до думки, що новий атмосферний фільм молодої режисерки зовсім не заслуговує надвисокої оцінки. «Десь там» - це просто хороше кіно, без будь-яких претензій на оригінальність і не може бути розцінене як явище, яке відкриває якісь нові грані цього мистецтва. Стрічка може сподобатись лише фанатам творчості самої Софії, і режисерів на кшталт Віма Вендерса чи Мікеланджело Антоніоні, які через статичне і зовсім не вражаюче екранне дійство розгадували як приземлені, так і недосяжні питання буття.

«Фауст» (Фауст, 2011) реж. Олександр Сокуров

Стрічка знаменитого улюбленця фестивалів Сокурова відзнята на німецькій мові. За мотивами першої частини видатної трагедії Гете, Сокуров зробив прекрасний фільм, де Мефістофель спокушає чорта. Таку інтерпретацію картині дав її сценарист Юрій Арабов. «Фауст» - це рідкісне візуально довершене кіно, яке абсолютно вільно відображає оригінальний твір, не спотворюючи його.

«П’єта» (Pieta, 2012) реж. Кім Кі Дук

Найкращим фільмом останнього 69-го фестивалю була названа нова стрічка Кім Кі Дука, який переживши тривалу депресію повернувся у фестивальний рух. Показана за два дні до закінчення фестивалю, «П’єта» зірвала овації серед глядачів, і залишалась одним із фаворитів конкурсу. Це фільм про помсту і жорстокість, материнське кохання, і як вважає сам режисер про гроші і капіталізм.

mivanukha 9 вересня 2012


Avatar
Ім'я:
29 березня 2024

популярні статті


Що у кіно? Прем'єри тижня (7 березня - 13 березня) Що у кіно? Прем'єри тижня (7 березня - 13 березня)

Сімейне фентезі про українську кухню, четверта «Панда Кунг-фу», а також інші новинки прокату.

6 березня 2024 781
Що у кіно? Прем'єри тижня (14 березня - 20 березня) Що у кіно? Прем'єри тижня (14 березня - 20 березня)

Фільм за повістю Кузьми Скрябіна, жахастик від Blumhouse, номінант на «Оскар» та інші новинки прокату.

13 березня 2024 614
Що у кіно? Прем'єри тижня (21 березня - 27 березня) Що у кіно? Прем'єри тижня (21 березня - 27 березня)

Продовження «Мисливців на привидів», жахастик з Сідні Свіні та скандальний фільм Аґнєшки Голланд.

20 березня 2024 382
Що у кіно? Прем'єри тижня (28 березня - 3 квітня) Що у кіно? Прем'єри тижня (28 березня - 3 квітня)

Продовження «Ґодзілли та Конґа», український скрінлайф, драма з Джессікою Честейн та інші новинки прокату.

27 березня 2024 156