Втекти з полону


 Втекти з полону
Як ми вже відзначали в нашому першому огляді подій та фільмів 6-го Одеського Міжнародного кінофестивалю, який цими днями проходить в Південній Пальмірі, конкурсна програма концептуально змінюється. Фільми другого конкурсного дня підтвердили відзначену тенденцію. Першою стрічкою став американо_аргентинський фільм «Є.» Ранії Аттіє та Даніеля Гарсії. Глядачу пропонується від слідкувати за долями двох жінок з однаковим іменем Єлена, які живуть дзеркальними життями в місті Троя, штат Нью-Йорк. Перша з них, 60-ти років від народження, живе з чоловіком, та весь свій вільний час присвячує жахливо правдоподібній ляльці дитини, яка називається «переродженим». Вона виконує всі процедури, необхідні для підтримання життєдіяльності малюків, аж до годування груддю. І так триває доти, доки її чоловік, відправившись на рибалку з другом, спочатку не зникає, а потім не знаходиться в компанії з іще дев’ятьма десятками таких же зниклих на так званому полі загублених душ. Друга Єлена, 30-річна художниця, знаходиться на 4-му місяці вагітності та оточена любов’ю свого чоловіка та компаньйона по художній діяльності. Ідилія припиняється, коли лікар ставить під сумнів сам факт вагітності Єлени. Причиною всіх цих трагічних подій в житті обох жінок стає дещо, що впало з неба та вибухнуло над містом. На думку авторів «Є.», ця стрічка є сучасною інтерпретацією класичної трагедії. От тільки інтерпретація ця може видатися перенасиченою символами та змістами, що значно утруднює її сприйняття. «Є.» - безумовно «арт», але навряд чи «мейнстрім».
В другий конкурсний день 6-го ОМКФ вступила до боротьби і перша з двох стрічок, які представляють на цьому поважному форумі Україну – Captum (Полон) Анатолія Матешка.  Фільм, вочевидь, є відгуком його авторів на актуальні події в нашій країні, які стали для них поштовхом до роздумів про темні сторони людської душі, які проявляються в безвихідних обставинах. Роздуми ці, за задумом авторів, безпристрасні (і правда, всі персонажі легко ідентифікуються вітчизняним глядачем, але ніколи не називаються прямо), от тільки вони вельми сумбурні та багато в чому вторинні (епізод з кіцькою, яка живе в бараку полонених, здається, вже був десь у Вісконті). А назва на латині та титри з рядками з Біблії, виконані англійською мовою, лише посилюють відчуття певної кон’юнктурності цієї стрічки та претензійності її авторів та продюсерів. На яку аудиторію вони розраховували?
А прикладом того, що таке «арт-мейнстрім», виявився «Бьордмен» Алєхандро Гонсалеса Іньярріту. Цей багаторазовий оскарівський лауреат майстерно демонструє, як будучи віртуозно знятим і сповненим численними змістами, можна залишатися захопливим та зрозумілим для найширших глядацьких мас. Без відповіді повисає в повітрі питання: чому вітчизняні прокатники залишили цей шедевр без уваги?
Алексей Першко 13 липня 2015



Ім’я:
21 квітня 2021
Ваш коментар

популярні статті


Улюблений українець Квентіна Тарантіно Улюблений українець Квентіна Тарантіно

МОҐІ FEST 13 – 23 квітня

25 березня 2021 0 2814
Весна все ж буде Весна все ж буде

Фестиваль «Французька весна в Україні – 2021» оголошує кінопрограму

31 березня 2021 0 1975
Всесвіт води в Таїланді Всесвіт води в Таїланді

Sony Pictures Entertainment та Amazan Falls відкриють перший тематичний парк розваг «Columbia Pictures’ Aquaverse» у Таїланді

08 квітня 2021 0 1283