До уваги Оскара: вибір зроблено


До уваги Оскара: вибір зроблено

Два місяці тому назад, провівши аналіз усіх випущених фільмів в період з 01.10.2015р. по 30.09.2016р., мною було складено список можливих кандидатів від України на премію Оскар, в номінації «Кращий фільм на іноземній мові». Не були враховані фільми, які вийдуть пізніше, бо вони не потрапляють у вказаний вище період ( за правилами премії), і через відсутність інформації про жанри, що розглядаються, не були враховані й документальні фільми. 

31 серпня, на момент закриття прийому заявок Українським Оскаровським комітетом було відібрано всього три проекти, один з яких міг би представляти нас в Голівуді. Це художні фільми «Гніздо горлиці» та «Пісня пісень» і документальний фільм «Українські шерифи». 

Але, залишається неясним, критерії відбору фільмів. По-перше, «Гніздо горлиці» виходить в прокат 10 листопада й не потрапляє в потрібні строки. Відповідно, Комітет не повинен був приймати цю заявку до розгляду. А керуватися тим, що фільм «Поводир» 2014р. також пізно виходив у прокат, але був прийнятий лояльно, не може бути приводом до продовження такої «традиції» без попередньої  згоди Американської кіноакадемії. 

По-друге, незрозуміло, що саме приймалось до уваги при відборі. Професіоналізм творців? Кількість нагород на кінофестивалях? Чи може, якийсь третій фактор, про який завжди замовчується? А як же важливість ідеї фільму для суспільства й що найголовніше, внесок в розвиток кіно? Адже, офіційно, Оскар іменується, як «Премія Академії за заслуги» (англ. Academy Awards of merit), що має на увазі досягнення в області кіно та внесок в розвиток мистецтва. А може, просто інших заявок і не було? 

Питання залишається відкритим, але на мій погляд, ідея фільму та її вплив на розвиток суспільства – один з головних критеріїв. Далі, внесок в розвиток кінематографа. Це може бути створення якоїсь нової техніки зйомки або фільм в абсолютно новому жанрі. І далі, цікавий сюжет, майстерність знімальної групи, гра акторів, гарна музика и т.д. А виходить, що фільми були відібрані в якийсь інший спосіб, навіть не за стандартними критеріями, оскільки ясності не було й у відповіді директора Держкіно в інтерв’ю для таблоїда Медіаняня про критерії відбору заявок. 

Якщо спиратися на ці три картини, то фільм – це лише спосіб висвітлення яких-небудь постійних проблем сучасності (як бідності або імміграції), але не зображення діючих глобальних (наприклад, вторгнення Росією на територію України або проблема біженців), а отже не впливає на розвиток суспільства і тим паче, кіно. 

Потрібно зауважити, що за всю історію незалежності, Україною на суд Американської кіноакадемії було представлено всього 8 фільмів. Але жоден з них не був номінований на Оскар. Не кажучи вже про те, щоб стати переможцем в номінації «Кращий фільм на іноземній мові». В такій ситуації, перш ніж відправляти наступний фільм, необхідно проаналізувати, з якої причини наші фільми не обираються Кіноакадемією. Так, як це роблять, тренери футбольних команд, коли проглядають попередні матчі, щоб зрозуміти, чому перемога була не за ними. А обираючи фільми за якоюсь індивідуальною ознакою, ми знову скочуємося донизу, а це означає, що у нас не буде можливості не тільки отримати довгождану статуетку, але й навіть увійти до списку домінантів на премію. 

Всю цю систему необхідно давно змінювати, але не тільки поверхнево – вибором нового комітету. Хоча як її змінити, коли подібне відбувається у всіх сферах нашого життя. Якщо ми зробимо українське кіновиробництво за форматом Америки, де кіно – це бізнес, то ми ризикуємо втратити фільми, як культуру, оскільки продюсери будуть розглядати кожний проект тільки з точки зору успіху в кінопрокаті та окупності  ресурсів. А якщо ми залишимо на балансі державного бюджету, то внутрішня політка організацій буде впливати на розгляд робіт. 

Може, варто трохи змінити процедуру відбору фільмів? Наприклад, надати можливість іншим професіоналам кіновиробництва та звичайним українцям запропонувати Комітету на їхню думку, фільм, що заслуговує на увагу. І щоб їх голос мав якусь вагу. Так, скажімо, як обирають переможця на Євробаченні. 

По-третє, незрозуміло, чому серед всіх документальних фільмів, в списку заявлених опинилася лише картина «Українські шерифи», яка не розкриває жодну з глобальних діючих проблем українського суспільства й тим паче не показує нескорений дух української нації, про що я писала в попередній статті. А фільм, знятий на вузьку тематику, навряд чи зацікавить світову спільноту кінематографістів. 

У 2015-2016рр. були зняті такі документальні фільми, як «Тінь Іловайська», «Рейд. Сила нескорених» та інші. Хоча ці картини не були призначені для кінопрокату, але якщо вже мова йде про документальне кіно, саме вони розповідають про реальних людей, патріотів, які захищали Україну ціною життя. І саме такі фільми повинні були бути в списку заявок на Оскар. 

Зрозуміло, що не Комітет дає розпорядження на створення фільмів, а кінокомпанії знімають потрібні для них проекти і потім подають заявки. Але, якщо ми збираємося виходити на світовий рівень, то Комітет, Держкіно, Міністерство культури повинні стимулювати та заохочувати, щоб режисери та кінокомпанії були зацікавлені знімати кіно, в якому буде підтримуватися ідея української нації, будуть розкриватися глобальні та діючі проблеми держави, які торкаються й інших країн. В цьому повинна бути суть розвитку українського кінематографу. 

Жоден з представлених (мною та таблоїдом Медіаняня) кандидатів, як варіант, не став претендентом на Оскар від України. З одного боку – майже всі вони погано поєднувались з даною кінопремією, але з іншої – такий фільм, як «Гетьман» міг би стати гідним кандидатом. Я не виступаю за якийсь конкретний фільм, моя думка об’єктивна. Якщо було хоча б десяток гідних картин, я би виступила в підтримку усіх 10-ти. Але за відсутністю таких, усе зводиться тільки до одного з них. І на жаль, його немає в цих трьох заявлених фільмах. 

Але такій ситуації я не здивована. Бо поки політика усередині  української «кінокухні» впливає на культуру, у нас не буде об’єктивної оцінки та відбору фільмів. Може ціль – лише створювати видимість, як це робить уряд, що ми щось робимо, а не старатися представити на Оскар найдостойніший фільм? 

Так або інакше, але вибір Український Оскаровський комітет вже зробив. Фільмом, який відправиться підкоряти Голівуд, став «Українські шерифи» (див. рецензію тут), що зовсім далеко від тієї ідеї, про що було написано вище. Або я вже чогось не розумію в сучасному кіно або світ перевернувся, але дотримуюсь своєї точки зору. Найпочесніша та найвідоміша в світі кінопремія. Можливо для когось це просто статуетка, звичайна нагорода в області кіно. Але для нас це повинно бути найвищим ступенем професіоналізму і ми повинні прагнути до цього. Прагнути знімати гідне кіно. Але вибір зроблено. Тепер подивимось, що скаже Американська кіноакадемія.

© Автор статті Шерстобітова Наталія, Київ, 2016р. Всі права захищено

Шерстобітова Н. 18 вересня 2016
Like



Ім’я:
25 листопада 2020
Ваш коментар

популярні статті


Що в кіно? Прем'єри тижня (29 жовтня - 4 листопада) Що в кіно? Прем'єри тижня (29 жовтня - 4 листопада)

Відьми, знову відьми та інші новинки прокату.

28 жовтня 2020 0 5439
Як один фільм письменника вбив
ексклюзив
Як один фільм письменника вбив

Vian-Fest в Довженко центрі - день другий. A la noir.

29 жовтня 2020 0 2122
Два світи - два фокуси Два світи - два фокуси

Програма 4-го Київського тижня критики «Фокус: Україна Франція»

30 жовтня 2020 0 1954
Що в кіно? Прем'єри тижня (5-11 листопада) Що в кіно? Прем'єри тижня (5-11 листопада)

Український номінант на Оскар, класичні казки та інші новинки прокату.

04 листопада 2020 0 1471
Київ. Борису Віану 100 років.
ексклюзив
Київ. Борису Віану 100 років.

У Довженко-центрі завершився Vian-Fest.

05 листопада 2020 0 1465