Фільм Бумер 2
Опис фільму Бумер 2
Костянтин Городников (Кіт) виходить з в'язниці, не відсидівши належний термін. Після всіх подій: загибелі друзів, в'язниці... Кіт став іншою людиною. Він хоче почати життя із чистого аркуша. Але колись на згадку про загиблого товариша, у загибелі якого мимоволі винуватий Кіт, він повинен відшукати одну людину... Але зустріч із сімнадцятилітньою Дашею перевертає його плани... Знову Кіт пройде через безліч випробувань, у яких, здається, неможливо вижити. Детальніше
ГЕРОЇ ДРУГОГО "БУМЕРА"
Світлана Устинова (Дашка):
Як ти відреагувала, коли Буслов запропонував тобі зіграти головну роль. Страшно було?
Дуже страшно. Я не мріяла з дитинства стати акторкою. Але в той же час я не хотіла бути ні економістом, ні журналістом, ні перекладачкою. Я вчилася у Фінансовій академії, але розуміла, що це зовсім не моє. Я знала, що потрібно щось змінювати. Думала про поступлення до театрального училища, але доля розпорядилася інакше - зненацька для себе самої я потрапила в кіно. Я як у вир з головою занурилася в ці зйомки. І зрозуміла, от це точно моє. Хоча це дуже складна професія.
Ти пам'ятаєш свої відчуття від першого "Бумера"?
Звичайно. Я пам'ятаю, як ми ходили дивитися цей фільм. Причому, пішли не тому, що прочитали чудову рецензію, або повірили рекламі, а тому що всі навколо говорили про цей фільм: "Ти подивилася "Бумер"? Ні? Обов'язково подивися". І ми пішли з подругою в кінотеатр, купили квитки, і отут нам подзвонили друзі й покликали дивитися "Бумер" великою компанією в іншому кінотеатрі. І ми здали квитки, помчалися в інший кінотеатр. Після перегляду зал аплодував. Була така радість тому, що ми подивилися гарне кіно. Нехай важке, смутне, але справжнє, якого давно не було.
Ти схожа на свою героїню?
Багато в чому. Я теж хотіла вирватися зі свого міста в велике життя, досягти чогось більшого... Я розумію свою героїню. Дашка хоче змінити себе, змінити навколишній світ, вирватися з цієї сірої маси. Можливо, вона вибирає для зміни навколишньої дійсності не зовсім мирні шляхи, але так склалося її життя. Насправді вона, як і будь-яка людина, хоче добра й щастя. Вона розуміє, що за все доведеться рано або пізно заплатити, але зворотного шляху немає. Вона йде до своєї мети. Вона сильна. Вона втратила дуже близьку людину, але зуміла пережити цю втрату. Думаю, і до Кота вона звертається по допомогу не просто так, а тому що почуває в ньому таку ж силу, що він може їй допомогти. Вона відчуває, що він з нею однієї крові.
Тобі непросто довелося на зйомках, ти водила машину на зйомках, плавала на човні, мокла під дощем...
Мені так подобалося працювати. Петя вміє запалювати людей ідеями, збирати навколо себе дійсну команду. Він людина-лідер, за ним ішла група, йому вірила, ми готові були працювати цілодобово, і іноді навіть жартували: "машини вже зупинились, а люди всі працюють". Я не помічала ні дощу, ні холоду. За мною ходили асистенти з курткою, чаєм, а мені після кожного знятого дубля хотілося не бігти відігріватися, а подивитися, що вийшло і як вийшло.
Можна сказати, що в другому "Бумере" є історія кохання?
Гадаю, можна. Але не побутової любові, а великий і чистої. Коли зустрічаються двоє дуже схожих людей і розуміють, що їм разом не важко, а, навпаки, легко й зрозуміло. Вони разом у цю хвилину, годину, день, а що буде далі ніхто не знає... Вони мріють про інше життя, інший світ, хочуть виїхати й вирватися з цієї дійсності, але не факт, що десь далеко їм буде краще, вони просто хочуть подивитися, а як живуть в іншому світі. Думаю, навіть, якщо вони б виїхали, то вони б обов'язково повернулися. Свої сили вони черпають саме тут. Знаєте, як кажуть: трави, які допоможуть тобі, ростуть тільки на твоїй Батьківщині... Наш фільм, у тому числі й про це. Він відмінний від першого, але загальне все-таки є. Це різні фільми, але суть одна - це фільм про вибір і про долю. Про добро й зло. Про дружбу й зраду. Наш фільм про людей. Про країну. Про любов. Про дійсне життя.
Володимир Вдовиченков (Костя Кіт):
Як ви відреагували на пропозицію зніматися в другому "Бумері"?
Нормально відреагував. Якби я думав, що продовження буде нецікаве, я б не став зніматися. Мене б не переконали ніякі переконання продюсерів. Але, прочитавши сценарій, поговоривши з режисером, я зрозумів, що це буде все-таки знакова робота, і, крім того, фільм знімає Петро Буслов - режисер, якому я довіряю.
Ваш герой змінився? Він інший, ніж у першому фільмі?
Звичайно, мій герой змінився, як втім, і я сам. Змінилося багато чого. По-перше, пройшов час, майже п'ять років з тих пір, як ми робили першу картину, а з плином часу зміняється людина, міняються погляди, орієнтири. Коли знімався перший фільм, це був початок мого акторського шляху. Потім почалася кар'єра, ролі... У мене з'явилася родина, народилася донька. Змінилося життя. І мій герой Кіт теж змінився. Став доросліше, мудріше, можливо, навряд чи спокійнішим... Але при всьому цьому він залишився людиною, якою й був у першому фільмі. Але в цьому герої вже немає нальоту кримінальної романтики. Він розуміє, до чого все це веде в підсумку. Він заплатив за те, що зробив. І головна розплата це не те, що він відсидів у в'язниці, а те, що він втратив друзів. Їх убили. Він бачив їхню смерть, і їх вже не повернути.
Усі говорять, що "Бумер. Фільм другий" дуже відрізняється від першого.
Це два різних фільми, об'єднаних загальною назвою. Дві різних картини й дві різних історії. "Бумер. Фільм другий" самостійне кіно, головний герой якого не дівчина й не мій персонаж й, звичайно, не машина. Мені здається, що якщо я скажу, що тут головний герой ЖИТТЯ, то я нічого не скажу. Головний герой - мрія, що є й у мого персонажа, і в героїні, що грає Світлана Устинова... Кіт і Дашка дуже різні, але в той же час вони схожі один на одного. Котові теж у свій час говорили, що не варто йти цією дорогою, але він не послухав. І Дашка теж не чує застережень Кота. Не слухати застережень це особливість такого роду людей, які, можливо, саме тому й не стоять у довгій сірій черзі звичайних. Вони хочуть змінити своє життя, порушуючи закони й принципи. Не знаю, можливо саме цим такі люди й цікаві. У будь-якому разі, фільми про звичайних людей мені дивитися нецікаво... Я не можу зараз аналізувати про що наше кіно й не хочу. Мені хотілося показати, що людина не буває однозначною. Я от дивлюся на екран і розумію, що люблю цього героя. Я розумію, що він сволота, людей убивав, але я нічого не можу із собою поробити. Він мені подобається. У цьому і є життя. І фільм, у тому числі, і про це.
Андрій Мерзликін (Дімон "Ошпарений") - з інтерв'ю газеті "Час новин":
Як ти відреагував на пропозицію зніматися в другому "Бумері"?
Зараз чесно вже важко відповісти. Мені, як втім, і всім тим, хто дивився перший фільм, здавалося, що історія, розказана в "Бумері", закінчена. Потім я став ловити себе на думці, що мені було б цікаво довідатися, як цей сюжет міг би розвиватися далі, що могло відбутися з моїм персонажем, як могло скластися життя людини після такого вчинку? Від початку ніхто з нас не думав про те, що буде зніматися продовження "Бумера", потім довідалися, що пишеться сценарій, і зрозуміли, що машина закрутилася. Коли я прочитав сценарій другого фільму, мені дуже він сподобався. Буслов поставив собі завдання зняти зовсім іншу історію, без паразитизму стосовно першої частини. На мій погляд, другий фільм по глибині перевершив перший. І коли я прочитав сценарій, то сказав: "Петя, давай вже скоріше почнемо працювати".
Тобто ви згодні з тим, як складається в другому "Бумері" доля Дімона Ошпареного?
Я не можу й не маю право розкривати сюжет картини, скажу тільки одне, що присутність мого героя робить органічним перехід однієї історії в іншу, перехід першого фільму в другий. Я дуже задоволений роботою. Буслов дуже ретельно працює. Я давно не бачив режисерів з такою внутрішньою вимогою до творчості, мабуть, це було властиве тільки нашим старим майстрам. Продюсер Сергій Чліянц жартує, що так у нас у країні працюють тільки два режисери - Герман і Буслов. Петро ретельно працював над сценарієм, над зйомками, над озвучуванням, над монтажем, що, до речі, говорячи, він зробив швидко, що ще раз доводить, що він знав, що знімав. У нього не було завдання зробити фільм швидко, він знімав так, як повинен знімати. Він знав, що може зробити цю картину добре, і він це зробив. Він зняв художнє кіно, що ми незабаром побачимо.ЗА КАДРОМ:
Петро Буслов (режисер) - з інтерв'ю програмі "Кіно в деталях":
" Бумер. Фільм другий" дійсно самостійна картина. Було б нерозумно робити ще раз теж саме. Нерозумно й нецікаво спекулювати на тім, що вийшло в першому фільмі. Це зовсім інша історія, але всі елементи сиквела в ній є. Але в принципі ця картина цілком може бути самостійним фільмом, над яким ми зараз закінчуємо роботу".
Сергій Чліянц (продюсер) - з інтерв'ю програмі "Кіно в деталях":
" Ми щільно працювали над цим фільмом: переписували сценарій, багато чого доробляли й допрацьовували й тепер з відкритою душею говоримо, що фільм вийшов... Я не легко погодився на другий фільм На скільки просто мені було почати роботу над першим фільмом, настільки проблематично із другим. Я не хотів робити елементарний сиквел. Мені, як продюсерові, нецікаво робити сиквели. У нас був вибір або ми знімаємо "Бумер-2" або робимо "Бумер. Фільм другий". До речі, можу похвастатися, це моя версія назви, і говорю це не тому, що назва працює, а тому, що це ідеологія. Не скажу, що ми зробили абсолютно інше кіно, хоча воно сильно відрізняється від першого. Той самий режисер не може зняти зовсім інший фільм, оскільки будь-який режисер у принципі все життя розповідає одну історію... Я погодився б так описати про що наш фільм - це картина про волю, про вибір, про смерть, про любов і про російську народну казку, у якій говориться: праворуч підеш - коня втратиш, ліворуч - життя, а прямо підеш нічого не знайдеш..."
Сергій Сельянов (продюсер):
"Нашій країні потрібні фільми про почуття власної гідності людини й країни. Коли такі фільми з'являються, то країна їх приймає. Так було у випадку з "Братом". Росія - країна з майже не існуючим почуттям власної гідності, народ, як був у нас сміттям при радянській владі, так і зараз ним залишається. Люди в нас не потрібні. Життя окремої людини нічого не коштує. І народ хоче прикладів внутрішньої сили духу, прикладів почуття власної гідності... Мені дорогі обидва фільми і перший і другий "Бумер". Нас дуже критикували за перший фільм. Кричали, що ми знімаємо кіно про бандитів. Смішно. Головне не про кого, а про що... Героїв першого "Бумера" шкода. По справжньому. А коли таке відбувається це ознака справжнього мистецтва. Значить емоція, закладена в картині, пробиває глядача. Значить це щиро... У другому "Бумері" розказана зовсім інша історія. Це навіть не "Бумер. фільм другий", а "Бумер. фільм інший". Це було головною мрією і режисера і всіх його соратників. Вона точно збулася. Буслов уміє розповісти людську історію. А це дуже важко. Це означає талант".
Як і у випадку з першим "Бумером", дія нового фільму ідбувається далеко за межами Садового кільця. У столиці було знято лише кілька сцен. Основні зйомки велися в Серпухові, у місті Шахти Ростовської області, Ярославлі й Тулі. Одну зі сцен картини знімали в дійсній зоні - у тульській колонії.
Виконавицю ролі Дашки, Світлану Устинову, Буслов зустрів випадково - у кафе. Світлана зайшла туди побачити своїх друзів, Петро - своїх, друзі виявилися спільними. Їх ознайомили, і Буслов здивувався схожості Світлани з героїнею, що він придумав. Справа відбувалася на самому початку літа. Буслов готувався до зйомок і був зайнятий пошуками акторки - без стовідсоткового влучення в образ Дашки проект можна було не затівати. Устинова готувалася до іспитів у театральне: вона вже провчилась два роки у фінансовій академії й зрозуміла, що хоче бути акторкою, а не банкіршею. Академію Світлана кинула, у театральне поступити не встигла - Буслов запросив її на проби. Устинова виявилося кращою із претенденток, і була затверджена на головну роль. Їй довелося ґрунтовно підготуватися до зйомок. Підготовка містила в собі не тільки акторські репетиції, але й тренування в боксерському залі, екстремальне водіння автомобіля, роликові ковзани. Коли зйомки закінчилися, в інститут вона все-таки поступила. Правда, не в театральне училище, а у ВГИК - де вчиться зараз на першому курсі.
Протягом усього знімального періоду Володимиру Вдовиченкову доводилося ховатися від своїх фанатів. В одному з міст до Вдовиченкову довелося навіть приставити міліціонера й перевозити в автобусі з за тонованими вікнами.
Саундтрек другого "Бумера" знову написаний Сергієм Шнуровим.
BMW X5, на якому по сюжеті пересувається Костя Кіт, після закінчення роботи над картиною, буде проданий з аукціону.
Зйомки картини "Бумер. Фільм другий" почалися восени 2004 року й закінчилися влітку 2005 року.
Що чекає в новому фільмі?
Знову перед глядачем наша дійсність зі своїми законами й правилами, зі своєю правдою.
Але ЖИТТЯ змінилося. І "Бумер. Фільм другий" - це інше кіно
Цей фільм - для тих кому, сподобався "БУМЕР" і для тих кому "Бумер" не сподобався
Історія, що не залишить нікого байдужим _
Світлана Устинова (Дашка):
Як ти відреагувала, коли Буслов запропонував тобі зіграти головну роль. Страшно було?
Дуже страшно. Я не мріяла з дитинства стати акторкою. Але в той же час я не хотіла бути ні економістом, ні журналістом, ні перекладачкою. Я вчилася у Фінансовій академії, але розуміла, що це зовсім не моє. Я знала, що потрібно щось змінювати. Думала про поступлення до театрального училища, але доля розпорядилася інакше - зненацька для себе самої я потрапила в кіно. Я як у вир з головою занурилася в ці зйомки. І зрозуміла, от це точно моє. Хоча це дуже складна професія.
Ти пам'ятаєш свої відчуття від першого "Бумера"?
Звичайно. Я пам'ятаю, як ми ходили дивитися цей фільм. Причому, пішли не тому, що прочитали чудову рецензію, або повірили рекламі, а тому що всі навколо говорили про цей фільм: "Ти подивилася "Бумер"? Ні? Обов'язково подивися". І ми пішли з подругою в кінотеатр, купили квитки, і отут нам подзвонили друзі й покликали дивитися "Бумер" великою компанією в іншому кінотеатрі. І ми здали квитки, помчалися в інший кінотеатр. Після перегляду зал аплодував. Була така радість тому, що ми подивилися гарне кіно. Нехай важке, смутне, але справжнє, якого давно не було.
Ти схожа на свою героїню?
Багато в чому. Я теж хотіла вирватися зі свого міста в велике життя, досягти чогось більшого... Я розумію свою героїню. Дашка хоче змінити себе, змінити навколишній світ, вирватися з цієї сірої маси. Можливо, вона вибирає для зміни навколишньої дійсності не зовсім мирні шляхи, але так склалося її життя. Насправді вона, як і будь-яка людина, хоче добра й щастя. Вона розуміє, що за все доведеться рано або пізно заплатити, але зворотного шляху немає. Вона йде до своєї мети. Вона сильна. Вона втратила дуже близьку людину, але зуміла пережити цю втрату. Думаю, і до Кота вона звертається по допомогу не просто так, а тому що почуває в ньому таку ж силу, що він може їй допомогти. Вона відчуває, що він з нею однієї крові.
Тобі непросто довелося на зйомках, ти водила машину на зйомках, плавала на човні, мокла під дощем...
Мені так подобалося працювати. Петя вміє запалювати людей ідеями, збирати навколо себе дійсну команду. Він людина-лідер, за ним ішла група, йому вірила, ми готові були працювати цілодобово, і іноді навіть жартували: "машини вже зупинились, а люди всі працюють". Я не помічала ні дощу, ні холоду. За мною ходили асистенти з курткою, чаєм, а мені після кожного знятого дубля хотілося не бігти відігріватися, а подивитися, що вийшло і як вийшло.
Можна сказати, що в другому "Бумере" є історія кохання?
Гадаю, можна. Але не побутової любові, а великий і чистої. Коли зустрічаються двоє дуже схожих людей і розуміють, що їм разом не важко, а, навпаки, легко й зрозуміло. Вони разом у цю хвилину, годину, день, а що буде далі ніхто не знає... Вони мріють про інше життя, інший світ, хочуть виїхати й вирватися з цієї дійсності, але не факт, що десь далеко їм буде краще, вони просто хочуть подивитися, а як живуть в іншому світі. Думаю, навіть, якщо вони б виїхали, то вони б обов'язково повернулися. Свої сили вони черпають саме тут. Знаєте, як кажуть: трави, які допоможуть тобі, ростуть тільки на твоїй Батьківщині... Наш фільм, у тому числі й про це. Він відмінний від першого, але загальне все-таки є. Це різні фільми, але суть одна - це фільм про вибір і про долю. Про добро й зло. Про дружбу й зраду. Наш фільм про людей. Про країну. Про любов. Про дійсне життя.
Володимир Вдовиченков (Костя Кіт):
Як ви відреагували на пропозицію зніматися в другому "Бумері"?
Нормально відреагував. Якби я думав, що продовження буде нецікаве, я б не став зніматися. Мене б не переконали ніякі переконання продюсерів. Але, прочитавши сценарій, поговоривши з режисером, я зрозумів, що це буде все-таки знакова робота, і, крім того, фільм знімає Петро Буслов - режисер, якому я довіряю.
Ваш герой змінився? Він інший, ніж у першому фільмі?
Звичайно, мій герой змінився, як втім, і я сам. Змінилося багато чого. По-перше, пройшов час, майже п'ять років з тих пір, як ми робили першу картину, а з плином часу зміняється людина, міняються погляди, орієнтири. Коли знімався перший фільм, це був початок мого акторського шляху. Потім почалася кар'єра, ролі... У мене з'явилася родина, народилася донька. Змінилося життя. І мій герой Кіт теж змінився. Став доросліше, мудріше, можливо, навряд чи спокійнішим... Але при всьому цьому він залишився людиною, якою й був у першому фільмі. Але в цьому герої вже немає нальоту кримінальної романтики. Він розуміє, до чого все це веде в підсумку. Він заплатив за те, що зробив. І головна розплата це не те, що він відсидів у в'язниці, а те, що він втратив друзів. Їх убили. Він бачив їхню смерть, і їх вже не повернути.
Усі говорять, що "Бумер. Фільм другий" дуже відрізняється від першого.
Це два різних фільми, об'єднаних загальною назвою. Дві різних картини й дві різних історії. "Бумер. Фільм другий" самостійне кіно, головний герой якого не дівчина й не мій персонаж й, звичайно, не машина. Мені здається, що якщо я скажу, що тут головний герой ЖИТТЯ, то я нічого не скажу. Головний герой - мрія, що є й у мого персонажа, і в героїні, що грає Світлана Устинова... Кіт і Дашка дуже різні, але в той же час вони схожі один на одного. Котові теж у свій час говорили, що не варто йти цією дорогою, але він не послухав. І Дашка теж не чує застережень Кота. Не слухати застережень це особливість такого роду людей, які, можливо, саме тому й не стоять у довгій сірій черзі звичайних. Вони хочуть змінити своє життя, порушуючи закони й принципи. Не знаю, можливо саме цим такі люди й цікаві. У будь-якому разі, фільми про звичайних людей мені дивитися нецікаво... Я не можу зараз аналізувати про що наше кіно й не хочу. Мені хотілося показати, що людина не буває однозначною. Я от дивлюся на екран і розумію, що люблю цього героя. Я розумію, що він сволота, людей убивав, але я нічого не можу із собою поробити. Він мені подобається. У цьому і є життя. І фільм, у тому числі, і про це.
Андрій Мерзликін (Дімон "Ошпарений") - з інтерв'ю газеті "Час новин":
Як ти відреагував на пропозицію зніматися в другому "Бумері"?
Зараз чесно вже важко відповісти. Мені, як втім, і всім тим, хто дивився перший фільм, здавалося, що історія, розказана в "Бумері", закінчена. Потім я став ловити себе на думці, що мені було б цікаво довідатися, як цей сюжет міг би розвиватися далі, що могло відбутися з моїм персонажем, як могло скластися життя людини після такого вчинку? Від початку ніхто з нас не думав про те, що буде зніматися продовження "Бумера", потім довідалися, що пишеться сценарій, і зрозуміли, що машина закрутилася. Коли я прочитав сценарій другого фільму, мені дуже він сподобався. Буслов поставив собі завдання зняти зовсім іншу історію, без паразитизму стосовно першої частини. На мій погляд, другий фільм по глибині перевершив перший. І коли я прочитав сценарій, то сказав: "Петя, давай вже скоріше почнемо працювати".
Тобто ви згодні з тим, як складається в другому "Бумері" доля Дімона Ошпареного?
Я не можу й не маю право розкривати сюжет картини, скажу тільки одне, що присутність мого героя робить органічним перехід однієї історії в іншу, перехід першого фільму в другий. Я дуже задоволений роботою. Буслов дуже ретельно працює. Я давно не бачив режисерів з такою внутрішньою вимогою до творчості, мабуть, це було властиве тільки нашим старим майстрам. Продюсер Сергій Чліянц жартує, що так у нас у країні працюють тільки два режисери - Герман і Буслов. Петро ретельно працював над сценарієм, над зйомками, над озвучуванням, над монтажем, що, до речі, говорячи, він зробив швидко, що ще раз доводить, що він знав, що знімав. У нього не було завдання зробити фільм швидко, він знімав так, як повинен знімати. Він знав, що може зробити цю картину добре, і він це зробив. Він зняв художнє кіно, що ми незабаром побачимо.
Петро Буслов (режисер) - з інтерв'ю програмі "Кіно в деталях":
" Бумер. Фільм другий" дійсно самостійна картина. Було б нерозумно робити ще раз теж саме. Нерозумно й нецікаво спекулювати на тім, що вийшло в першому фільмі. Це зовсім інша історія, але всі елементи сиквела в ній є. Але в принципі ця картина цілком може бути самостійним фільмом, над яким ми зараз закінчуємо роботу".
Сергій Чліянц (продюсер) - з інтерв'ю програмі "Кіно в деталях":
" Ми щільно працювали над цим фільмом: переписували сценарій, багато чого доробляли й допрацьовували й тепер з відкритою душею говоримо, що фільм вийшов... Я не легко погодився на другий фільм На скільки просто мені було почати роботу над першим фільмом, настільки проблематично із другим. Я не хотів робити елементарний сиквел. Мені, як продюсерові, нецікаво робити сиквели. У нас був вибір або ми знімаємо "Бумер-2" або робимо "Бумер. Фільм другий". До речі, можу похвастатися, це моя версія назви, і говорю це не тому, що назва працює, а тому, що це ідеологія. Не скажу, що ми зробили абсолютно інше кіно, хоча воно сильно відрізняється від першого. Той самий режисер не може зняти зовсім інший фільм, оскільки будь-який режисер у принципі все життя розповідає одну історію... Я погодився б так описати про що наш фільм - це картина про волю, про вибір, про смерть, про любов і про російську народну казку, у якій говориться: праворуч підеш - коня втратиш, ліворуч - життя, а прямо підеш нічого не знайдеш..."
Сергій Сельянов (продюсер):
"Нашій країні потрібні фільми про почуття власної гідності людини й країни. Коли такі фільми з'являються, то країна їх приймає. Так було у випадку з "Братом". Росія - країна з майже не існуючим почуттям власної гідності, народ, як був у нас сміттям при радянській владі, так і зараз ним залишається. Люди в нас не потрібні. Життя окремої людини нічого не коштує. І народ хоче прикладів внутрішньої сили духу, прикладів почуття власної гідності... Мені дорогі обидва фільми і перший і другий "Бумер". Нас дуже критикували за перший фільм. Кричали, що ми знімаємо кіно про бандитів. Смішно. Головне не про кого, а про що... Героїв першого "Бумера" шкода. По справжньому. А коли таке відбувається це ознака справжнього мистецтва. Значить емоція, закладена в картині, пробиває глядача. Значить це щиро... У другому "Бумері" розказана зовсім інша історія. Це навіть не "Бумер. фільм другий", а "Бумер. фільм інший". Це було головною мрією і режисера і всіх його соратників. Вона точно збулася. Буслов уміє розповісти людську історію. А це дуже важко. Це означає талант".
Як і у випадку з першим "Бумером", дія нового фільму ідбувається далеко за межами Садового кільця. У столиці було знято лише кілька сцен. Основні зйомки велися в Серпухові, у місті Шахти Ростовської області, Ярославлі й Тулі. Одну зі сцен картини знімали в дійсній зоні - у тульській колонії.
Виконавицю ролі Дашки, Світлану Устинову, Буслов зустрів випадково - у кафе. Світлана зайшла туди побачити своїх друзів, Петро - своїх, друзі виявилися спільними. Їх ознайомили, і Буслов здивувався схожості Світлани з героїнею, що він придумав. Справа відбувалася на самому початку літа. Буслов готувався до зйомок і був зайнятий пошуками акторки - без стовідсоткового влучення в образ Дашки проект можна було не затівати. Устинова готувалася до іспитів у театральне: вона вже провчилась два роки у фінансовій академії й зрозуміла, що хоче бути акторкою, а не банкіршею. Академію Світлана кинула, у театральне поступити не встигла - Буслов запросив її на проби. Устинова виявилося кращою із претенденток, і була затверджена на головну роль. Їй довелося ґрунтовно підготуватися до зйомок. Підготовка містила в собі не тільки акторські репетиції, але й тренування в боксерському залі, екстремальне водіння автомобіля, роликові ковзани. Коли зйомки закінчилися, в інститут вона все-таки поступила. Правда, не в театральне училище, а у ВГИК - де вчиться зараз на першому курсі.
Протягом усього знімального періоду Володимиру Вдовиченкову доводилося ховатися від своїх фанатів. В одному з міст до Вдовиченкову довелося навіть приставити міліціонера й перевозити в автобусі з за тонованими вікнами.
Саундтрек другого "Бумера" знову написаний Сергієм Шнуровим.
BMW X5, на якому по сюжеті пересувається Костя Кіт, після закінчення роботи над картиною, буде проданий з аукціону.
Зйомки картини "Бумер. Фільм другий" почалися восени 2004 року й закінчилися влітку 2005 року.
Що чекає в новому фільмі?
Знову перед глядачем наша дійсність зі своїми законами й правилами, зі своєю правдою.
Але ЖИТТЯ змінилося. І "Бумер. Фільм другий" - це інше кіно
Цей фільм - для тих кому, сподобався "БУМЕР" і для тих кому "Бумер" не сподобався
Історія, що не залишить нікого байдужим _
