Алла Пасікова: Головне – це почуття гумору

Увійти через
Реєстрація
 
Алла Пасікова: Головне – це почуття гумору
 
Новини:  Алла Пасікова: Головне – це почуття гумору
27 листопада в столичному кінотеатрі «Кінопанорама» починається обмежений прокат української комедії «Жучок» режисерів Алли Пасікової та Андрія Ржанова за сценарієм Георгія Фоміна. Кореспондент порталу kino-teatr.ua зустрівся з Аллою Пасіковою (далі в тексті – АП.) та PR-менеджером стрічки Наталєю Климченко (далі в тексті – НК.) та поговорив з ними про їхній неординарний проект. І не тільки.
КТ. – А як, власне, виникла ідея фільму?
    АП. – У нас такі ідеї виникають перманентно. Ми з автором сценарію Георгієм Фоміним навчалися разом у Юрія Герасимовича Іллєнка, ми вже бозна скільки років дружимо і періодично – раз в 5 років – щось таке намагаємося знімати. І після кожного проекту ми кажемо: «Всьо, це останній раз, більше ніколи». Але потім, коли ця ломка проходить, ми починаємо все знову.
КТ. – Тобто до цього ви вже щось знімали разом?
    АП. – Ну так, ми знімали ще навчаючись в інституті, а після того я знімала дебют на Довженка (Національна кіностудія – КТ), потім знову минуло 5 років, і у Жори виявися такий сценарій, який досить довгенько у нього лежав. Він виглядав досить малобюджетно, але в ньому, як мені здалося була така крепка драматургія, то ж ми вирішили, що вже час спробувати його зняти.
КТ. – А малобюджетність що означає?
    АП. – Я точної цифри, до речі, не знаю. Після 30 тисяч умовних одиниць я вже перестала рахувати і впала в депресію, адже я розраховувала, що це буде набагато менше. Думаю, що вийшло десь між 40 і 50 тисячами умовних одиниць. Багато чого можна було б зробити корисного на ці гроші, але ми ось так вирішили.
КТ. – У вас в титрах написано щось на зразок «Зум. Незалежне виробництво». Що це означає – незалежне? Ви і Жора дістаєте якісь гроші і починаєте знімати, чи все ж це у вас якось організовано?
    АП. – Звичайно, у нас був дорослий нормальний процес, хіба що продюсера немає. Тобто продюсер фактично я: я дістаю гроші і ми починаємо виробництво. І до того ж гроші – не головне, вони досить маленькі як для виробництва. Головне, що у нас є команда: є оператор, є художник, є звукорежисер, які практично безкоштовно на такому професійному рівні працюють.
КТ. – А ви, власне, знімали в жанровому розумінні? І чи співпав отриманий результат з задумом?
    АП. – Ми задумували фільм в такому легкому жанрі. Зарозумілі фільми мне дістали, адже до цього я знімали такі естетські, артхаузні стрічки, і тепер я захотіла таке просте кіно для широкого кола глядачів. Але все одно вийшло так по результату, що від себе далеко не підеш, тож і вийшла у нас хоч і комедія, але трохи зарозуміла. «Жучок» - стрічка хоч і для широкого глядача, але рівень якого трохи вище середнього, такого, щоб хоч Чехова читав.
    НК. – Хочу ще додати, що на допрем’єрних показах я бачила, що навіть десятирічні діточки, яких батьки допустили до перегляду, розуміли, що це комедія і сміялися над тими жартами, які вони могли вирізнити. Тобто це комедія, в якій багато шарів, і необов’язково щось закінчувати, щоб сміятися підчас її перегляду.
КТ. – А що означає для вас поняття «широка публіка»?
    НК. – Я сподіваюся, що на всіх сучасних засобах отримання кінематографічного контенту – в кіно, на телебаченні, в інтернеті – знайдеться достатня кількість глядачів, які в змозі  оцінити його філософський підтекст, його гумор, гру акторів, задум режисерів.
КТ. – Тобто ви оптимісти в цьому розумінні?
    АП. – Ні, ми песимісти (сміється). Ми знаємо, що в нашій країні є такі глядачі, які зрозуміють наш фільм, але проблема в тому, що вони не ходять в кінотеатри. Я займалася україномовним дубляжем фільмів майже 10 років, тож я знаю, що в кінотеатри ходять переважно люди 15-16 років. Але це не наш глядач. Наш глядач, напевно, сидить вдома і, можливо, дивиться фільми в інтернеті. І треба до нього донести інформацію про наш фільм. Але як це зробити ми поки думаємо.
КТ. – І які є ідеї щодо цього?
    НК. – Поки ми покажемо фільм в «Кінопанорамі», потім будемо намагатися показати його по телебаченню. Можливо також, що ми створимо власний продакшн, і на його сайті надамо можливість перегляду «Жучка» там.
    АП. – Будемо намагатися прививати глядачу гарний смак (сміється).
КТ. – А ви не мали стосунку до проекту «Шлях мерця»? Я колись читав сценарій.
    НК. – Так, це сценарій Жори і я його перекладала українською, але цей проект буде реалізований іншим продакшеном. Невдовзі мають розпочатися зйомки, адже зараз Держкіно відновлює підтримку національного кіно.
    АП. – Але я вважаю, що в наших нинішніх обставинах аморально знімати  кіно більш, ніж за 50 тисяч доларів. В стані війни це аморально, тому 50 тисяч доларів, фотоапарат – і вперед!
КТ. – До речі, «Жучок» на що знято?
    АП. – На фотоапарат.
КТ. - Хочу ще раз повторити своє питання про жанрову приналежність вашого фільму.
    АП. – Це комедія.
КТ. – Я розумію, але іноді вона не дуже смішна за своїм змістом.
    АП. – Це, до речі, випадково вийшло, що фільм в якомусь розумінні антиросійський: Жора писав сценарій вже дуже давно, до всіх цих подій.
НК. – Я б визначила «Жучок» як трагікомедію, або чорну філософську комедію. Там крім сміху дуже багато різних філософських підтекстів. Це фільм і про зраду, і про те, що людина рано чи пізно отримує покарання за свої вчинки, і про міжнаціональні стосунки. Є там і щось театральне.
КТ. – А не надто театральне, як вам здається?
    АП. – Ми нарочито так робили, адже не було потреби в якомусь такому реалізмі, як ось, наприклад, у Матєшка в останньому фільмі на схожу тему. Ми цією театральністю хотіли підкреслити гротеск. Правдивими мали бути тільки акторські переживання, а решта мала бути театральною.
КТ. – А немає побоювань щодо сприйняття певних моментів фільму? Окрім антиросійських моментів, там можна побачити і критичне ставлення і до українців, і до Кавказу.
    АП. – Є звичайно, але в людини має бути почуття гумору, і якщо його немає, то тоді не в національності справа. Але я, до речі, показувала «Жучка» в ісламському культурному центрі і жодних проблем не було. Вони нє осєрчалі.
КТ. – А для якої вікової категорії ви призначаєте свій фільм?
    АП. – Після 25-ти років: людина вже має бути зі сформованим мозком. Хоча, певно, це не від віку залежить: от своїм батькам я б цей фільм не показувала, вони б цього не зрозуміли, були б незадоволені.
    НК. – Чим? Тим, що ти знаєш лайливі слова? (сміється)
    АП. – Ні, не в цьому справа: їм просто не було б смішно.
КТ. – А чи правда, що ідея сценарію фільму народилася у Георгія з якогось реального факту?
    НК. – Георгій просто достатньо довгий час мешкав на Кавказі і там надивився різних історій. І серед них була і історія про те, як акторів захопили за схожий (як у «Жучку») вчинок. Можливо, точно такої історії, яку розказано у фільмі і не було, але вона вся складена з різних реальних шматочків та персонажів.
КТ. – Виробництво фільму закінчилося 2 роки тому. Чому саме зараз ви вирішили його оприлюднити?
    АП. – Підчас Майдану це було б неетично. Тоді зовсім інші думки були, а потім війна. А зараз все ніби трохи заспокоїлося, і ми подумали, що пора вже це все на світ виводити.
КТ. – А на фестивалях не показували ваш фільм?
    АП. – Мені здається, що наше кіно не дуже фестивальне. Не знаю, немає в ньому такого естетства.
    НК. – Мені здається, що фестивалі обирають таку актуальну тему, дуже загострену, а у нас кіно більш глибоке.
КТ. – Але ж здається, що саме зараз, після 13 листопада, ваше кіно дуже актуальне.
    НК. – Ну, може ми спробуємо показати його десь за кордоном.
    АП. – Але спершу подивимося як фільм піде в «Кінопанорамі»: кажуть що ролик там іде на ура!
КТ. – Що ж, бажаємо вам успіхів і тримайте нас в курсі щодо ваших творчих планів.
Алексей Першко 25 листопада 2015
Коментарі
 
Ім’я
26 травня 2017
Ваш коментар
Якого кольору трава?
 
помаранчевого
Синього
Зеленого
Червоного
Коричневого
чорного

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42944

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15754

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
15137

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14702

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14329

 






fk tw G+