Антельм Відо: Одеса – міфічне місто

Увійти через
Реєстрація
 
Антельм Відо: Одеса – міфічне місто
 
Новини:  Антельм Відо: Одеса – міфічне місто
Незважаючи на вкрай напружений робочий графік підчас проведення 7-го Одеського Міжнародного Кінофестивалю його програмний директор Антельм Відо знайшов час зустрітися з кореспондентом порталу kino-teatr.ua і розповісти про своє захоплення Танжером та Одесою, захват від Майдану та плани на майбутнє.
КТ. – Напевно нашим читачам відомо, що ти є програмним директором Одеського міжнародного Кінофестивалю, але не міг би ти детальніше розповісти про свою професійну кар‘єру?
    АВ. – Я живу в Україні вже 5 років; вчився в університеті Ліона за спеціальністю «література та соціальні науки», а потім розвернувся в прямо протилежному напрямку і почав вивчати менеджмент….
КТ. – В якій царині? Фінанси?
    АВ. – ні, ні, заклад називався «школою менеджменту» і був приватним. А в якості спеціалізації я обрав менеджмент культури, і кіно я обожнював ще з дитинства і завжди хотів працювати саме в цій царині. Але не в якості режисера – я відчував, що у мене немає необхідних артистичних нахилів. Я бачив себе організатором фестивалів і подібних заходів, і ще підчас навчання в школі менеджменту я приймав участь в організації фестивалю короткометражних фільмів. А потім я кілька років працював в Малайзії, де організовував фестиваль європейського кіно; після цього – в Марокко, в Танжері. Там я працював в Сінематеці – колись це був старий кінотеатр в центрі міста, який було викуплено колективом артистів та художників і перетворений на Сінематеку, де показувалися старі гарні фільми і зберігаються класичні марокканські фільми.
КТ. – Вибач, що перериваю, але побувати в Магрибі та зокрема в Танжері – це моя мрія.
    АВ, - Розумію, адже Танжер – це неймовірне місто, у якого є багато спільного з Одесою. Ці 2 міста належать до числа міфічних, до яких також можна причислити єгипетську Александрію та Бейрут: всі вони були та залишаються міжнародними портами, які завжди приваблювали багато артистів, митців та письменників і які завжди надихали їх. Можливо зараз вони й втратили часточку своєї величі, але все ще зберігають свою унікальну душу. Для мене Танжер – це місто Анрі Матісса та Rolling Stones, які написали там Paint It Black.
КТ. – А десь неподалік розгортаються події Під покровом небес» - роману Пола Боулза, який майже все життя прожив в Танжері, і фільму Бернардо Бертолуччі.
    АВ. – Так, а ще треба згадати Джека Керуака, який провів там багато часу. То ж Танжер – дійсно вражаюче місто, з якого я іммігрував до України.
КТ. – Назавжди?
    АВ. – Подивимося. Так от, про Україну я тоді нічого не знав, ніколи тут не бував (як і в Східній Європі загалом), але я хотів поїхати закордон і продовжувати працювати в аудіовізуальній царині. Французький Інститут в Україні як раз шукав когось, хто б зайнявся культурним співробітництвом. Мені було запропоновано пост аташе з аудіовізуальних питань, який я із задоволенням прийняв. Для мене це було стрибком в невідомість, але потім мені тут дуже сподобалося. Хоча контраст спочатку був неймовірний: коли я їхав з Танжера, там було більше 30 градусів спеки, а до Києва я потрапив в середині жовтня і тут панувала дещо інша атмосфера. Та й культурна різниця давалася взнаки: марокканці – дуже експансивні люди, дуже гостинні та відкриті, а українці мені спочатку здалися дещо іншими. Хоча і вони після кількох чарок горілки стають такими ж відкритими ті гостинними (сміється). Отже, я пропрацював 2 роки у Французькому Інституті в Києві, займаючись культурним співробітництвом: всім відомі Французький Кіноклуб або ж «Французька весна», а також і інші події, майстер-класи, ательє та подібні заходи, що їх проводять в Україні за сприяння Французького Інституту.  А коли мій контракт в жовтні 2014-го закінчився, сталися 2 події: почався Майдан і мені запропонували доєднатися до команди Одеського Кінофестивалю. Обидві ці події стали для мене поворотними. Підчас Майдану я побачив, як народ може змінити хід речей, і я цей урок засвоїв назавжди, адже я відчуваю до всіх учасників цієї події абсолютний захват. Що ж стосується Одеського фестивалю, то коли мені запропонували стати членом команди…
КТ. – Якщо не секрет, від кого ти отримав пропозицію?
    АВ. – Мені зателефонувала Юлія Сінкевич (генеральний продюсер ОМКФ – КТ.), адже вона знала, що я виходжу на трансферний ринок в якості вільного агента – за аналогією з футболом (сміється). Я з задоволенням прийняв цю пропозицію. І ось вже три роки я працюю в команді ОМКФ, і для мене це – фантастичний досвід. На той момент я вже знав Одеський фестиваль в якості глядача, і мені дуже подобалася місцева атмосфера. До того ж для мене Одеса – абсолютно кінематографічне місто, тут є справжня любов до кіно та неймовірний ентузіазм. І опинитися так би мовити з іншого боку екрану здалося мені чудовою ідеєю.
КТ. – А директором програм ОМКФ ти став 2 роки тому, адже так?
    АВ. – Так, це сталося на початку 2015-го року. І тут важливо підкреслити, що я не вирішую все одноосібно – на фестивалі є відбірковий комітет, серед членів якого в першу чергу треба відзначити Аліка Шпилюка. Саме він не тільки був в перші роки існування фестивалю артистичним директором, але і є, з моєї точки зору, ключовою фігурою для кінематографічного світу України. Алік допоміг мені багато в чому і продовжує робити це і зараз – він консультує мене, ми дуже багато дискутуємо про різні фільми, і радує те, що дуже часто наші смаки співпадають. І взагалі всі рішення щодо програми ми приймаємо консенсусом. Для мене це дуже важливо – ми дуже часто сперечаємося щодо побачених фільмів, яких отримуємо величезну кількість (цього року, наприклад, майже 9 сотень). Ми всі дотримуємося головного принципу у відборі фільмів – це фільми авторські, але які призначені широкій публіці.
КТ. - А чи є в програмі фестивалю фільми, проти яких ти, як програмний директор, був категорично проти?
    АВ. – Ні. У кожного члена відбіркового комітету, звичайно, є право вето, але ми рідко ним користуємося – ми віддаємо перевагу дискусії та консенсусу. І в результаті виходить, що всі фільми в програмі фестивалю дорогі кожному з нас, кожен фільм – ніби наш власний твір. І коли мене питають, який з фільмів програми мій улюблений, мені дуже важко відповідати – я готовий захищати кожен фільм, кожен кадр, захищати так, ніби я сам їх зняв.
КТ. – Цього року в програмах фестивалю з‘явилися нові програми – європейського документального фільму і телесеріалів. Кому належала ця ідея?
    АВ. – Як і майже все на фестивалі, це була колективна ідея. Стосовно документального кіно, то 2 попередні роки у нас вже було багато неігрового кіно у позаконкурсних програмах, в програмі «Шлях до свободи», присвяченій Майдану, революції гідності та всім аналогічним подіям по всьому світі. Ще була програма неігрових фільмів про музику. Тож ми готували публіку до документального кіно останні 2 роки, а цього року ми відчули, що публіка готова, і вирішили запустити нову конкурсну програму неігрового кіно. Що ж стосується програми телесеріалів, то Юлія Сінкевич вже давно хотіла організувати її і я підтримав її, адже багато фестивалів – навіть такі як Канни чи Берлін – показують в своїх програмах серіали. Тим більше, що у нас на програмі «Серіали!» є чудові партнери - Media Resources Management та FILM.UA
КТ. – А наступного року теж варто очікувати чогось новенького?
    АВ. – Я дуже на це сподіваюся, адже наша команда намагається відображувати все різноманіття світового кіно – чи то географічне, жанрове чи форматне.
КТ. – До речі, у мене є ідея щодо того, який фільм показати наступного року на Потьомкінських сходах: ти і сам чудово знаєш, що 2004-го Pet Shop Boys на замовлення мерії Лондона написали саундтрек до «Панцерника «Потьомкін» для показу на Трафальгарській площі.
    АВ. – А можна я прокоментую це «не під запис»?
Алексей Першко 22 серпня 2016
Коментарі
 
Ім’я
26 травня 2017
Ваш коментар
Скільки важить кілограм:
 
Децибел
Тонну
Кілограм
Декалітр
Центнер
Дециметр
Грам

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42944

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15754

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
15137

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14702

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14329

 






fk tw G+