Джон Уеллс: Наш фільм – про пошуки людяності

Увійти через
Реєстрація
 
Джон Уеллс: Наш фільм – про пошуки людяності
 
Новини:  Джон Уеллс: Наш фільм – про пошуки людяності
Джон Уеллс найбільш відомий як виконавчий продюсер легендарних серіалів «Швидка допомога», «Західне крило» та «Безсоромники». 2010-го він дебютував у кіно, знявши стрічку «В компанії чоловіків» з Беном Аффлеком у головній ролі. 2013-го Джон зняв стрічку «Серпень», за ролі в якій Меріл Стріп та Джулія Робертс отримали оскарівські номінації. Зараз же містер Уеллс пропонує до нашої уваги стрічку «Шеф Адам Джонс» з Бредлі Купером в головній ролі. Саму у зв’язку з цим він і дав інтерв’ю порталу kino-teatr.ua.
КТ. – На шляху до екрану «Шеф Адам Джонс» пережив багато змін. Сценарій до стрічки написано Стівеном Найтом ще 2007 року, а з проектом пов’язували імена Девіда Фінчера та Кіану Рівза. Ви успадкували когось з попередніх акторських складів?
    ДУ. – Ні. Вперше я прочитав сценарій 2010-го, коли готувався до зйомок «Серпня». Мені він дуже сподобався, але я дійсно був дуже зайнятий. Після завершення «Серпня» Харві Вайнштейн надіслав мені сценарій ще раз з нагадуванням, наскільки він мені сподобався. Він повідомив також, що вже намагався змонтувати цей проект і що в ньому може бути зацікавлений Бредлі Купер. От ми і зібралися якось з Бредлі, повечеряли разом і виявили, що нас цікавлять схожі речі.
КТ. – Ви вечеряли в ресторані високої кухні?
    ДУ. – Ми були в Shutters, в Санта-Моніці, на березі.
КТ. – З роллю жінки-шефа пов’язували імена Мішель Уільямс та Маріон Котійар, але в решті решт роль Елен дісталася Сієнні Міллер. Як це сталося?
    ДУ. - З роллю Елен пов’язували багатьох акторок,  але Сієнна була зайнята в ті періоди, коли був вільним Бредлі. Але Бредлі зателефонував мені зі зйомок «Американського снайпера» і сказав, що я маю придивитися до Сієнни, адже вона просто чудова. Вона проходила проби на одну з ролей в «Серпні», але вона була вагітною, а отже не могла зіграти в «Шефі». Але я щасливий з того, що обставини склалися так, що в решті решт нам випало попрацювати разом.
КТ. – Дія «Шефа Адама Джонса» розгортається в Лондоні. Ви не розглядали британських акторів на роль Адама Джонса?
    ДУ. – Думаю, через те, що сценарій писався під Кіану Рівза, ми розглядали на цю роль тільки американських акторів.
КТ. – Адам Джонс знаходиться в процесі боротьби з наркотичною залежністю. Чому, на вашу думку, багато хто з шефів мають цю проблему?
    ДУ. – Думаю, що частково це пояснюється тривалістю їхнього робочого дня. Молодші шефи та су-шефи зазвичай працюють з 7-ми ранку до 2-х ночі, чотири чи п’ять  днів поспіль, потім у них один вихідний, і все починається спочатку. Буває дуже важко протриматися ці дні, та й багато шефів, яким зараз близько 40-ка років, жили в той час, коли багато хто споживав кокаїн і це більш толерантно сприймалося суспільством. І багато з них приймали стимулятори, щоб протриматися на роботі з дійсно екстремальним тиском. Вони закінчували довгу зміну, шли випити по скляночці, потім спали 4 години і поверталися на роботу. А якщо це триває 9 місяців, то ви почнете вживати стимулятори і посеред дня. То ж це дуже поширена проблема.
КТ. – А ви були свідком вживання наркотиків, коли готувалися до зйомок?
    ДУ. – З очевидних причин я не називатиму ті мішленівські ресторани, на кухнях яких я бачив, як кухарі вживають кокаїн.
КТ. – Тобто працівники ресторанних кухонь не приховували від вас, що вживають наркотики?
    ДУ. – Ну, я бачив це і в 80-90-ті роки тут, в Лос-Анджелесі. В Штатах навіть була кампанія за скорочення тривалого робочого часу, тому що це травмувало людей. Наприклад, як в медицині, де вважалося, що щоб навчити лікаря, він має бути на посту 72 години поспіль. Це була гарна ідея? А коли люди почали вмирати від цього було прийнято низку законів, які забороняли подібні речі. Але існувала і своя особлива культура виживання. І якщо ви виживали, то ви заслуговували на медаль.
КТ. – А на кухнях і досі панують всі ці сварки?
    ДУ. – Мене багато разів питали: «Чому це відбувається? Чому люди терплять всі ці сварки?» Але якщо ви спитаєте про це у них самих – адже це відбувається не тільки в шоу Гордона Ремзі – то виявляється, що це просто частина роботи. Коли я питав у 24-річних поварів, чи все у них гаразд, вони відповідали: «Що? А так, чувак, я трохи гальмую. Вибач» Вони не сприймають це як знущання на робочому місці. Вони просто думають, що припустилися помилки і тим самим розчарували видатну людину, яку вони намагалися вразити, адже від неї залежить їхній заробіток. Адже далеко не всі вони стануть видатними поварами. Тож вони просто намагаються навчитися чомусь і отримати можливість згадати в своїх резюме, що вони 2 чи 3 роки працювали на кухні мішленівського ресторану. Це дасть їм можливість в майбутньому очолити ресторан у великому готелі чи в гастро-пабі.
КТ. – Гордон Ремзі, Маріо Баталі та Маркус Уорінг (знамениті шеф-кухарі, володарі 2-3 зірок від «Мішлену» - КТ.) доклали руки до створення фільму. На чому полягала їхня роль?
    ДУ. – Маркус Уорінг працював зі сценаристом Стівеном Найтом від самого початку, а коли ми приїхали на зйомки, він погодився бути нашим консультантом та дизайнував наші страви. Він навіть дав нам свого су-шефа, другого номера в своїй команді, і вона була з нами на майданчику кожного божого дня. Та й багатьох членів його команди ви побачите в кадрі – саме тому все виглядає так реалістично. Сам Маркус був на майданчику в ті дні, коли знімався Бредлі. Сієнна навчалася в ресторані «Маркус», а Бредли – у Гордона Ремзі та Клер Сміт, шеф-повара ресторану Ramsey Hospital Road. Тож Гордон дуже допоміг Бредлі, адже Маркус в той час був зайнятий на зйомках британської версії шоу «Майстер-шеф». Сієнна брала перші уроки у Маркуса, а я провів багато чудових годин в ресторані Маріо Баталі Babbo в Нью-Йорку. Він відкрив переді мною всі двері.
КТ. – Це більше схоже на розвагу, ніж на роботу.
    ДУ. – Так, але не можна було бути просто позером. Я приходив до 7-ї ранку, а йшов після першої години дня. А якщо ви проводите на кухні 5-6 годин, то люди перестають помічати вас. Вони забувають про вас і, як кажуть, припиняють фільтрувати базар. І це було дуже корисним досвідом, адже інакше б ви бачили певний спектакль, а не правду життя.
КТ. – То ж вибачили справжні приступи гніву?
    ДУ. – Не зовсім. Зараз кухні діляться на 2 типи. Га закритих кухнях, які відвідувачі ресторану не бачать, шефи ще можуть дозволити собі підвищити голос, а от на відкритих, яких зараз повно, дозволено не так багато. Відвідувачі платять по 300 і більше доларів за їжу (і це без вина), а у світі, в якому у всіх є телефони з камерами, а дві третини відвідувачів негайно опублікують ваші страви і різних ресторанних соцмережах, все має бути бездоганно. То ж бажання сподобатися шефові дуже велике, що й породжує сильну напругу. Ресторанні кухні – дуже мілітаризоване середовище, в якому Маркус, наприклад, може одним поглядом виразити дуже багато.
КТ. – Ви більше 30-ти років були успішним продюсером, сценаристом та шоураннером, а «Шеф Адам Джонс» лише третя ваша режисерська робота. Що не дозволяло вам частіше сідати в режисерське крісло?
    ДУ. – Мої діти. Протягом 15 років я просто не хотів їхати від них, тому телевізійна кар’єра в Лос-Анджелесі влаштовувала мене якнайбільше. Правда! Поки вони були маленькими, я спродюсував багато фільмів та серіалів, не покидаючи Лос-Анджелеса.
КТ. – В «Шефі» такі знамениті актори як Алісія Вікандер, Ума Турман та Емма Томпсон погодилися зіграти маленькі ролі. Як вам вдалося їх заманити?
    ДУ. – Думаю, їм просто сподобався сценарій. Емма була на першому місці в моєму списку бажаних акторів, і я був дуже здивований, коли вона погодилася. Вона – справжнє диво і чудова письменниця, тож навіть знаходження поруч з нею було схоже на здійснення мрії. І великий прихильник Даніеля Брюля, який взагалі перевершив всі мої очікування.
КТ. – А Джеймі Дорнан (виконавець ролі Крістіана Грея – КТ.) в підсумку опинився на підлозі монтажної?
    ДУ. – Нам з Джеймі чудово працювалося. Пару тижні тому я говорив з ним і сказав, що змушений був вирізати сцену з ним, тому що вона просто не вкладалася в загальну канву фільму. Але він дув у ній просто вражаючим, і я хотів би ще попрацювати з ним.
КТ. – А були якісь проблеми з «Мішленом» (найавторитетніший у світі ресторанний гід – КТ.)? Вони там зображені як таємне товариство, анонімні ресторанні судді якого здатні піднести шефа або знищити його.
    ДУ. - Здається, вони були задоволені тим, що ми зробили. Вони навіть допомогли нам, дозволивши використати справжню куртку шеф-кухаря з трьома мішленівськими зірочками. І це не дрібниці, адже до таких речей вони ставляться дуже серйозно.
КТ. – А що було найбільшою проблемою підчас зйомок в Лондоні?
    ДУ. – Сам Лондон. Багато разів нам доводилося кидати наші автівки та їхати на зйомки в метро.
КТ. - А важко було знімати сцену з Бредлі Купером в «Бургер кінгу» на Лестер-сквер?
    ДУ. – Так, це було дещо. Зняти цю сцену було можливо тільки рано вранці. Підчас зйомок Бредлі до того ж був обличчям компанії Haagen-Dazs в Європі і всюди було розвішано величезні банери з ним. Але співробітники «Бургер Кінга» були завжди готові допомогти нам. А от сама Лестер-сквер більше була схожа на зоопарк, тож знімати там після 10-ї ранку було неможливо.
КТ. – Що, прихильники Бредлі напосідали?
    ДУ. – Так, але їм там довелося сумувати, адже нам вдалося контролювати тротуари перед «Бергер Кінгом», і вони не могли його бачити. А от підчас зйомок на Денмарк-стріт натовп нас просто обложив.
КТ. – Чи є всі знамениті шефи  зарозумілими?
    ДУ. – Я б не вживав слово «зарозумілий». Я сказав би, що всі вони дуже відповідально ставляться до своєї справи і презирливо ставляться до відсутності розуміння у певної частини молоді того, наскільки важко досягти в ньому висот. І не тільки в ньому. Стати професіоналом в будь-якій справі займає багато часу, а у нас багато молодих людей, які щойно закінчили школу, вважають, що знають більше, ніж воно є насправді.
КТ. – Останнім часом вийшло багато фільмів про кухарів, наприклад, «Шеф на колесах» Джона Фавро або ж «Прянощі та пристрасті» Лассе Халльстрьома. Така насиченість ринку вас не лякала? Чи ж успіх цих фільмів лише надихав вас?
    ДУ. – Гадаю, історія, розказана в нашому фільмі, відрізняється від інших. Дія «Шефа Адама Джонса» розгортається у світі, про який, як вам здається, ви знаєте все. Хоча варто вам по справжньому зануритися в нього, і ви зрозумієте, що не знаєте про нього майже нічого. Наш фільм – про людину, який наново відкриває в собі людяність. Ось головна тема фільму.  На цьому і полягає наша маленька таємниця.
Алексей Першко 12 листопада 2015
Коментарі
 
Ім’я
26 травня 2017
Ваш коментар
Якого кольору трава?
 
помаранчевого
Червоного
Синього
Коричневого
Зеленого
чорного

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42944

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15754

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
15137

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14702

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14329

 






fk tw G+