Дмитро Мойсеєв: Дивитися мистецтво - це робота

Увійти через
Реєстрація
 
Дмитро Мойсеєв: Дивитися мистецтво - це робота
 
Новини: Дмитро Мойсеєв: Дивитися мистецтво - це робота

З 25 вересня в прокат виходить фільм «Такі красиві люди» - історія кохання дівчини-рибачки і мандрівного письменника в покинутому краю на березі моря. Кореспондент kino-teatr.ua зустрівся з режисером фільму напередодні прем'єри.

- Дмитро, за життя ви змінили майже з десяток професій. Невже режисура закохала в себе найбільше?
- Ні, професії я не міняв. Були різні способи заробити гроші. Професія у мене за життя одна. Я її вибрав (або вона мене вибрала), коли мені було років 17. Але тоді все було трохи інакше. До цього я все своє життя присвячував математиці, тому варіантів вступу у мене не було. Я не був готовий вступати на режисуру. У мене не було багажу культурних знань, лише математичні. Саме тому я вступив на мехмат в Шевченка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка - прим. ред.), і так вийшло, що я його закінчив. В Карпенка-Карого (Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого - прим. ред.) мені говорили: «Занадто молодий. Закінчи свій мехмат і приходь до нас». Так і вийшло: закінчив Шевченка, а потім вступив на режисера. А кіно хотів знімати з 17 років.
- «Такі красиві люди» стали вашим повнометражним режисерським дебютом. Колишній досвід в короткометражних фільмах якось допомагав у роботі?
- Безумовно. До речі, в цьому залі був показ півгодинного фільму «У мене є друг» (інтерв'ю проходило в кінотеатрі «Жовтень» - прим. ред.) Так, він був абсолютно протилежний за манерою зйомки, сценарієм, бюджетом. Його я зміг зняти за 500 доларів, а «Таких красивих людей» - впритул за 6 мільйонів гривень, але ми економили на всьому. Різниця очевидна. Але дивитися можна обидва проекти. Звичайно, вони різної якості, але кожен сценарій вимагає різних внесків. Деякі можна зняти практично без грошей. Скажімо, за 100 тисяч доларів можна зняти абсолютно артхаузний повний метр. Фільм «Такі красиві люди» вимагав більших грошей. Хоча і тих внесків, які на нього витрачені, було недостатньо. Кількість знімальних днів було 25 замість 37, як вимагає ДСТУ. Плюс до всього, режисер-дебютант, але це нікого не хвилює. Та й не повинно, в принципі. Кіностудія затягла підготовчий процес, і ми знімали на місяць пізніше, в поганих погодних умовах. Деякі сцени довелося знімати тижнями.
- На створення фільму у вас пішло 4 роки?
- Так. Написання сценарію, пошук грошей у інвесторів, які в результаті нічого не дали, бо вони втратили державні посади і, відповідно, залишилися без дармових грошей у великих сумах. Пощастило, що в державі з'явилася система підтримки кінематографії. Це було державне замовлення, повністю проспонсоване. Я цьому дуже радий.
- Домогтися держфінансування вдалося через пітчинг? Виходить, що ваш сценарій був обраний кращим з представлених?
- Так, через пітчинг. Але оцінювали не тільки сам сценарій, а ще й захист. Там у всіх питали: «Навіщо ви хочете знімати на плівку? Знімайте на цифру (цифрове кіно - прим. ред.), це дешевше». Я зміг пояснити, чому саме плівка. Думаю, що коли люди, що відрізняють плівку і цифру, побачать фільм на великому екрані, то зрозуміють мій вибір. Але це має значення лише за умови, що фільм взагалі людям подобається, адже кожен має право на свою точку зору.
- В Україні зазвичай спонсорують фільми не те, щоб ідеологічні, але ті, які несуть в собі певний ідеологічний мотив. «Такі красиві люди» - фільм повністю аполітичний. Чи були спроби внести якісь корективи в сценарій?
- Були спроби внести корективи в сценарій, але вони не стосувалися ідеологічної кон'юнктури. Виключно деталі, які впливали хіба що на сюжет в його окремих випадках, але не на загальний напрям. Туди політику не вставиш. Можна спробувати, але фільм лусне, тому що він побудований на невеликих уривках з життя людей. І який великий конфлікт не додай, зникне те саме, заради чого я і знімав.
- Як вам було працювати на кіностудії Довженка? Яка ситуація зараз на цьому майданчику?
- За сьогоднішній день не скажу, але під час зйомок було катастрофічно складно. Якщо чесно, то просто неможливо. Домогтися того, щоб гроші йшли куди треба, з якоїсь причини було проблематично. Вони звикли працювати, як зручно їм, а не так, як треба для фільму. Я знімаю кіно не так, як мені заманеться, а враховую все, чого вимагає саме виробництво проекту. Ми і так економили на всьому, на чому можна було. Професіонал це напевно помітить, бо якісь деталі залишають бажати кращого. Хоча все це може запросто пройти повз простого глядача.
- У фільмі ви не тільки режисер, а й сценарист проекту. Тема самотності - це те, що вам близько до душі? Чи це радше спроба написати те, що буде продаватися?
- Це те, що близьке. Я думаю, багатьом творчим людям властиво втікати від матеріального світу, щоб повернутися до якихось духовних аспектів себе, які найближче до творчості як рефлексії на навколишній світ. Зрозуміло, що у мене є сценарії, в яких я випускаю злість до людського світу. Чи буду я їх знімати? Не знаю. Зазвичай, з часом у мене проходить бажання знімати щось важке. А от щось світле, що змінює світ на краще, більше чіпляє душу. Переосмислення можливе тільки тоді, коли ти безпосередньо пов'язаний із космосом або Богом. Тоді і виходить якась творчість.
- Художнім керівником проекту став Роман Балаян. У чому полягала його роль у створенні проекту?
- Підправити мене. Припустимо, є сцена, а за нею йде інша. І він каже: «Діма, прибирай другу». Я опираюся, але він все одно стоїть на своєму. В результаті, я можу і прибрати сцену, і залишити її. Звичайно, його професіоналізм допоміг доопрацювати сценарій.
- Для Балаяна властиво робити головним героєм якогось відлюдника, який не знаходить свого місця у світі. Головна героїня вашого фільму - Марта, має схожий типаж. Це всього лише збіг або ж безпосередній вплив?
- Я думаю, що Іван навіть більше підходить під цей опис. Але це лише випадковість. Скажімо, я сценарій написав навесні, а Балаян прочитав його влітку. Так, після цього сценарій змінився. Прибиралися якісь фрази, сцени, мінялися деякі професії персонажів. Але все, що було основного в сценарії, залишилося.
- Якими критеріями ви керувалися, коли обирали локації для зйомок?
- Край світу. Мені потрібен був край світу. Щоб це виглядало так, наче далі нічого немає. Нескінченність. Звичайно, в інших місцях, навіть у Криму, таке неможливо було зняти, тому що Крим рельєфний. На студії намагалися переконати знімати в більш мальовничих місцях з точки зору ландшафтної амплітуди, але мені потрібна була така от безтурботність. Місце, де можна було б залишитися жити.
- Рішення знімати на плівку - це особисте бажання або скоріше певна технічна необхідність?
- По суті, в цьому не буває технічної необхідності як такої. Ми з оператором були впевнені, що цей фільм потрібно знімати тільки на плівку. Я бачу колосальну різницю між зображенням, знятим на найкращу цифру і на будь-яку плівку. Мені було дуже прикро, коли я прийшов у кіно на одного зі своїх улюблених режисерів і побачив, що він з плівки перейшов на цифру. Не та картинка. Для деяких фільмів цифра навіть краще. Для деяких - плівка неможлива. Але для мого фільму вона була в самий раз.
- Ви працювали не з акторами кіно, а з театралами. Чи виникали якісь проблеми через це?
- У нас немає акторів кіно.
- Але є люди з досвідом.
- Та який досвід. Досвід на телебаченні - це не досвід. Досвід в кіно... От якби я брав до себе Бреда Пітта, то це актор з досвідом. Він працював і з Содербергом, і з Фінчером. Він постійно знімається. У Хопкінса досвід. А наших треба вчити грати так, як тобі треба. Театральний досвід у багатьох є, а кінодосвід хоч і є, але він зовсім маленький.
- Розкажіть про процес просування фільму на ринок. Чи складно зацікавити прокатників, по суті, некомерційним кіно?
- Будь-який український фільм некомерційний. І проблема навіть не в тому, що кіно погане. Ну і нехай, ну погане, але і в Голлівуді теж. Так скрізь. У той же час, у кожній країні є трохи гарних фільмів. У процентному співвідношенні їх більше, скажімо, у Франції, Данії. В США їх багато. А у нас на 20 фільмів хороших 4. Глядач звик до того, що українське кіно - погане. Його ж не було 20 років. Виходили певні фільми, але вони глядача не влаштовували з якоїсь причини. Люди просто не йдуть в кіно на український фільм, тому що, коли у них з'являється можливість сходити в кіно, вони хочуть щось, що би їх не напружувало.
Кіно часто розглядається не як мистецтво, а як різновид відпочинку. Ніхто ж не читає, скажімо, книгу «Біле на чорному» (роман Рубена Давида Гонсалеса Гальєго про життя хворих дітей в радянських дитячих будинках - прим. ред.) заради відпочинку. Там такий біль, що її просто неможливо читати. Так само і фільми Олексія Германа, наприклад. Це мистецтво, це щось інше. Дивитися мистецтво, читати хорошу літературу - це робота. Культурна робота, яка людину після перегляду змінює. Не так, як треба режисерові або авторові книги, а якось по-своєму.
А у нас глядач не йде на українське кіно. Просить хороші фільми, але не йде подивитися, який фільм хороший, а який - поганий. Не може скласти власної думки. Найчастіше прочитає критику і скаже: «Так це про якихось німих дітей, які одне одного гвалтують. Навіщо я буду таке дивитися? Це ж чорнуха» (натяк на фільм «Плем'я» - прим. ред.) Але він же його не бачив. «Там якісь відлюдники, живуть біля моря, ловлять рибу... Ой, я краще подивлюся «Черепашки-ніндзя» Глядач не розуміє, про що говорить режисер. У критиці сюжет перекажуть, але весь сюжет - це не 8 рядків в прес-релізі. Якщо можна було обійтися без якихось слів головного героя, їх би не було у фільмі.
- Участь у кінофестивалі «Молодість» якось допомогла в просуванні?
- Та хто його знає. Може, й допомогло. «Молодість» - хороший стартовий майданчик, який поважають у світі. З «Молодості» фільм взяли в «Золотий абрикос» у Вірменії. Звичайно, цей фестиваль щось дає.
- Фільм знятий у Криму, і одна з героїнь говорить таку фразу: «У нас тут тихо і спокійно». Під час зйомок так і було?
- Ця сцена була знята по той бік України. Це вже окупована територія, і там стоять прикордонники. Саме в тому місці, де знаходиться кіоск, задіяний у сцені, зараз може іноді й тихо, але точно не спокійно. Там російські війська.
- Вас не бентежить, що в аполітичну фільмі мимоволі зародився мотив анексії Криму, на якому будуть робити акцент багато ЗМІ?
- Цей фільм про 2012 рік. Якби я знімав фільм зараз, мої герої не могли б так сказати. Принаймні, глядач після фільму про це не згадує. Навіть після прем'єри в Запоріжжі війна не згадувалася, хоча там прямо зараз відбуваються дії, які дуже лякають жителів міста.
- Яке ваше ставлення до ситуації з вибором фільму, який представить Україну на премії «Оскар»? Ви згодні з тим, що відправляють «Поводиря», а не «Плем'я»?
- У мене немає до цього якогось ставлення. Я не бачив ні той, ні інший фільм. Я можу скласти особисту думку тільки після перегляду. В Оскарівський комітет мене ніхто не запрошував, тому свою думку публічно висловлювати я точно не стану. Мені хочеться, щоб обидва фільми були хорошими. Звичайно, було б круто, якщо хтось із моїх колег отримав «Оскар» і заробив купу грошей.
Зрозуміло, що у мене є особисті уподобання до сюжету картини, до стилізації зйомки. Я впевнений, що в «Племені» все добре. Але сказати про це точно не можу. Судити поки можу тільки по тих 2 фрагментах, які вдалося побачити.
- Вже є якісь плани на майбутнє? Який фільм від Дмитра Мойсеєва ми зможемо побачити в подальшому?
- Я сподіваюся, що ви його зможете побачити. Це буде залежати від фінансової ситуації. І досить важливий прокат «Таких красивих людей». Раптом якомусь нашому мільйонерові фільм сподобається, і він дасть гроші? Я жартую, звичайно. Мільйонери не дивляться кіно, адже у них немає на це часу. Та й грошей у них на розвиток кінематографу небагато. Замість того, щоб виділити мені суму на наступний фільм, можна купити кожному члену родини по дуже дорогій машині. Або яхту велику. Раптом у нього яхти немає, а мріє?
Ну хто заробить мільйон доларів своїм потом, кров'ю, обманом і ненавистю до самого себе і віддасть його мені для зйомок фільму невідомо якого? Думаю, тільки божевільний так міг би ризикнути. Сподіваюся, що вони у нас з'являться.
Сергей Задко 22 вересня 2014
Коментарі
 
Ім’я
22 вересня 2017
Ваш коментар
Як звали Карла Маркса?
 
Піт
Карл
Бред
Енгельс
Фрідріх
Маркс

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
43899

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
16345

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
15718

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
15371

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14768