Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон, чия середня "Д" розшифровується як "Дмитро", розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про свою участь у фільмі "Морський бій". "Такого раніше не знімали", - упевнений новоспечений актор.
- Розкажіть нам свою історію.
- На даний момент я полковник. Я служу в армії приблизно останніх 23 роки. Я служив в першій війні в Перській затоці, в Боснії, у В'єтнамі, і мене поранили в Іраку в 2007-му. В даний час я служу директором "US Army Wounded Warrior Program" (Авт. - програма армії США «Поранений воїн»); це моя повсякденна робота.
- Не дуже. Це дуже відрізнялося від усього чим я займався раніше, але не було дуже складно.
- Що це був за досвід для вас?
- Це було однією з найбільш незвичних речей, якими я займався у своєму житті. Я ніколи раніше в житті не грав. Відкривати ту частину себе, яку я зазвичай не відкривав, було дуже незвичайним досвідом. Мені здається що я звик тримати свої емоції всередині і я не ділитися ними з оточуючими, а на зйомках потрібно було робити прямо протилежну річ. Це було дуже незвичайним досвідом.
- Але Ви задоволені цим досвідом?
- Мені дуже сподобалося працювати з
Пітом Бергом (Авт. - режисер фільму «Морський бій») і його командою. Він дуже особлива людина. Він був дуже відкритий назустріч новим ідеям і завжди прислухався до моїх думок. Ми добре спрацювалися.
- Чи здається Вам що у «Морського бою» є великий потенціал зібрати масштабну аудиторію в США і по всьому світу?
- Ну я сподіваюся на це! Я його ще не бачив, так що я не знаю, але я сподіваюся він буде успішним. Мені здається, що фільм пройде добре і в Європі, так як ніхто раніше такого не знімав.
- Ви б могли розповісти трохи більше про фільм «Морський бій» і Вашу участь в ньому?
- Я граю ветерана, якого поранили в Афганістані і який втратив обидві ноги. Мій герой дуже роздратований, він пройшов через багато фізичних і психологічних страждань. У фільмі є по-справжньому особиста історія, яка показує, що всі складнощі в житті можна і треба долати.
- Як військовий, як ви вважаєте, чи повинні молоді люди віддавати свій борг країні участю в бойових діях? Чи їм варто турбуватися тільки про себе і свої сім'ї?
- Віддавати борг своїй країні для мене честь, але існує безліч видів, щоб робити це. Всі повинні знаходити способи служити своїй країні або своїй громаді. Це не повинно бути обов'язково пов'язано з армією. Мені здається, що важливо думати не тільки про себе а й про оточуючих і існує безліч способів для прояву цього. Я б радив будь-якій людині служити своїй країні, своїй громаді тим способом, в якому ця людина найбільш впевнена.
- Якби у Вас був ще один шанс, ви б так само брали б участь у бойових діях в Іраку?
- Так. Я б відверто не змінив нічого. Це було великою честю - віддавати борг моїй країні і вести моїх солдатів, і я б не хотів нічого змінювати.
- З Вашої точки зору, що досвід війни в Іраку повинен показувати світові?
- Особисто я не впевнений, що отримав якісь реальні уроки - реальні уроки ще попереду. Вивчено багато уроків з точки зору ведення військових дій, їх планування. Вивчено урок не залучення в бойові дії місцевого населення.
- Вам би хотілося знятися в якому-небудь ще фільмі? Чи є у Вас такі плани?
Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами
Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D
