Кадр


Новини: Кадр
Простий та багатозначний
Кадр (кінокадр) – один з найважливіших, багатозначних термінів в кіно, хоча й здається простим та зрозумілим. «Кадр з фільму…» - часто пишемо ми під ілюстрацією на нашому порталі. Між тим глядач бачить відбиток лише однієї клітинки – «кадрика», чи, як його науково називали в епоху домінування в кіно плівки, фотограми. Хоча з приходом цифрових технологій змінюється носій та спосіб фіксації зображення, принципи кадрування лишаються більше чи менше незмінними.
На плівці чи цифровому носії навіть сусідні фотограми хоч чимось та відрізняються, зображення змінюються зі швидкістю 24 кадри на секунду (на плівці) та від 25 до 30 кадрів (на цифрових носіях). Зображення це може змінитися до непізнаваності – з’являться інші люди, виникне інший фон, зміниться характер світла чи кольорова гамма, а кадр буде все тим же. Відбувається це через те що, не перериваючи зйомки, можна вивести акторів з кадру (який розуміється тут як і рамка зображення) і ввести до нього інших, можна зробити панораму чи перемістити камеру в іншу точку, трансфокатор (або ж так званий зум – оптичний чи цифровий) може із загального плану вичленити чи укрупнити одну деталь.
Кадром під час зйомок зазвичай називають фрагмент фільму, що його знято безперервно – від команди режисера «Мотор!» до команди «Стоп!» чи «Знято!». Цей фрагмент може бути коротким чи довгим, статичним чи динамічним за внутрішньою  дією чи поведінкою камери, він може бути попередньо організованим чи зафіксованим спонтанно, репортажно. Є фільми, які цілком складаються з одного кадру («На 10 хвилин старше» Герца Франка), фільми, які імітують однокадровість («Мотузка» Альфреда Хічкока), як, втім, і фільми, в яких тривалість деяких кадрів не перевищує двох кадриків-фотограм («Жовтень» Сергія Ейзенштейна).
Однак визначення «кадр – безперервно знятий фрагмент фільму» не вичерпує розуміння терміну. Так, в ігровому кіно, щоб досягти виразності дії, знімають один і той же фрагмент декілька разів, повторюючи його точно або з варіаціями, і вважають це «дублями одного кадру». При науковій зйомці, наприклад, росту стовбура та розпуску квітки камера багаторазово вмикається, знімаючи протягом багатьох днів один і той же кадр, який на екрані триватиме декілька секунд. Мальовані ті лялькові фільми знімаються камерою, яка зупиняється після кожної фази руху в кадрі. Отже, вмикання та вимикання камери не є універсальною індикацією меж кадру.
Знятий кадр далеко не завжди повністю входить до фільму. При монтажі можна використовувати лише ту чи іншу частину безперервного фрагменту. Нерідко буває, що один кадр розрізається на декілька частин, і всі вони або їхня частина увійдуть до композиції фільму на правах різних монтажних кадрів, які чергуються між собою. Кадр знятий та кадр монтажний не співпадають вже за фізичними параметрами. Також не ідентичне і їхнє сприйняття, адже в контексті фільму кадр піддається впливу сусідніх кадрів та загальної композиції втору. Відомі випадки, коли кадр при монтажі отримував значення, цілком протилежне первісному і ніби то чітко зафіксованому на плівці або цифровому носії. Це було виявлено ще в монтажних експериментах Льва Кулешова в 20-х роках минулого сторіччя і широко використовувалося в німому кіно (так званий «ефект Кулешова»).
Кінознавство оперує поняттям «композиція кадру», маючи на увазі співрозміщення елементів в просторі окремого кадрику. Однак це розуміння є відголосом раннього етапу кіно історії, коли кадр був переважно статичним, а на його естетику та інтерпретацію впливав академічний живопис. Поступово теорія кіно стала освоювати аналіз кадру не тільки в просторовій, але й в часовій еволюції. Однак і  таке трактування пов’язане з особливістю німого кіно, коли кадр, як і саме кіно видовище, вважалося виключно візуальним явищем. Від початку 30-х років минулого сторіччя звук стає повноправною частиною кадру, він суттєво впливає на його зміст. Можливі навіть випадки виключно звукової композиції кадру з відсутнім зображенням, коли в фільм вмонтовано білу або чорну плівку. Один з яскравих прикладів цього – початок стрічки Девіда Ліна «Лоуренс Аравійський».
Отже, при всій різноманітності типів та видів кінокадр можна визначити як зафіксований на плівці або на цифровому носії просторово-часовий континуум, здатний повністю або частково увійти в цілісну композицію фільму в якості його основної структурної одиниці.
Алексей Першко 23 червня 2011


Ім’я:
25 червня 2021
Ваш коментар

популярні новини


Чи повернеться «Київ» до Києва? Чи повернеться «Київ» до Києва?

Суд повернув кінотеатр колишнім орендарям

24 червня 2021 0 271
«Очі Змії: Початок G.I.Joe». Перший трейлер «Очі Змії: Початок G.I.Joe». Перший трейлер

Історія смертоносного ніндзя.

22 червня 2021 0 649
Книжковий Арсенал Довженка Книжковий Арсенал Довженка

Довженко Центр прпонує 2 заходи в рамках «Книжкового Арсенала»

22 червня 2021 0 656
Повстання звірів у всесвіті Трансформерів Повстання звірів у всесвіті Трансформерів

Подробиці про новий фільм.

23 червня 2021 0 490