Увійти через
facebook
 

Прікольна бездушна похабщина + трохи неокласики


Рецензія на фільм: Кіт у чоботях
Фільм Кіт у чоботях

         Поява першого “Шрека” була своєрідним проривом в мультиплікаційній ідеології і показала, що осучаснення і пост-модернові ігри можуть бути культовими і гіперприбутковими. Для продюсерів ключовим словом стало саме “гіперприбутковість” і слідуючі частини анімації про зеленого пузанчика треба було б назвати не інакше як “$hrek 2” i “$hrek 3”. Коли деяку вульгарність першого фільму можна ще вибачити, бо то була все-таки історія (story), то про вульгарність двох послідуючих анімацій ходять легенди, так як закон прокатної індустрії “чим нижче поясу, тим більша каса” в силі і понині. Знаючи мультиплікаційні подвиги Dreamworks, перед переглядом їх нового мульт-бастера “Кіт у чоботях” довелося на всякий випадок запастись паперовими пакетами і вірою в приємні сюрпризи, хоча вже перший епізод із білою кицькою натякає на те, що пакети без діла не залишаться.

         Конструкція мульт-бастера (називати подібні проекти мультфільмами як мінімум не коректно) достатньо класична для свого жанру: висмоктана із пальця історія про знайомого публіці персонажа, якого вона перевірено хаває (яКби це грубо і принизливо не звучало для публіки), в даному випадку Кіт в чоботях являється двічі перевіреним – казками Перро і другим $hrek’ом; до цього додається неокласична казкова історія про перемогу добра над злом (в даному випадку Кота над гігантською гускою), але головна партія віддається порціям анального гумору, через який за продукцією Dreamworks ходить дурна слава, а згадувати всує персонажа “Шрек” вважається ознакою поганого тону.

         Якби Шарль Перро побачив цю бездушну прікольну похабщину, то зразу зробив би собі харакірі пером, яким писав легендарні казки. Осучаснення таких персонажів як Шалтай-болтай, Кіт у чоботях, чарівні боби і Мати гуска дуже далеке від традиційних завдань казки як завуальованої моделі поведінки і інструменту по збереженню душі і людяності як її проекції. Добро і геройство вилазять лиш ближче до кінця, а до того, при згадках про благородність чорна кішка демонстративно засинає. Людські прояви Кота в чоботях попахують гопниною: він любить маму, але ця любов із розряду лірики шансону, Шалтая-болтая він любить як братана та і взагалі вся штурмова група мульт-бастеру в складі Кота, Чорної кицьки і Шалтай-Болтая складена із сидівших уголовніків. На початку Кіт у чоботях немає ніякої ідеології, крім того, щоб шось спиздити, його гумор позбавлений шарму і ознак інтелекту, пафос висмоктаний із пальця, а мачо-придихання, прописані під Бандероса не працюють. Коли оригінальний Кіт у чоботях хотів організувати благополучність свого господаря (турбота про ближнього), то Кіт від Dreamworks хоче лиш напиздити золотих яєць і сексу із Чорною кицькою (меркантильність і розпутність). Що цікаво, чарівні боби тут кольору зеленого доллара і світяться, паростки, які вони пускають в небо в Перро являються варіацією на тему біблейського Вавілону, в даному мульт-бастері ростки бобів не переслідують жодної цілі, окрім як бути прікольними, а газовані хмаринки – це вже максимально прікольно, хоча до рівня прікольності бульбашок кока-коли їм ще далеко. Більшу частину відео-ряду могли б спокійно дивитися дегенерати із фільму Майка Джаджа “Ідіократія” (2006), бо, як і більшість мульт-бастерів,  він (відеоряд) переважно лиже публіку за сосок тупої ржачки і модного 3D.

        Вмонтований пост-модернізм у вигляді ігор із масовою культурою – саме цікаве, що є в цьому проекті. Причому це не стилізація, не пародія, не рімейк, а саме гра. Наприклад гра із естетикою спагетті-вестернів, в локаціях яких відбувається більша частина дійства, гра із спецефектами в блокбастерах при падіннях бика, воза із золотом і гігантської гуски з мосту, аллюзії на “Мумію”, “Жінку-кішку” і “Годзілу”, та і використання мультиекрану, як не дивно, умісне і круте. Хмарна локація взагалі стоїть окремою темою, тут є і саспенс, і масштаб, і яка не яка возвишенність, хоча сам процес втечі вже аллюзія на першого “Шрека”, причому достатньо очевидна. Жовте каченя, що несе золоті яйця, змальовано із банних каченят і теж служить цілі, щоб було прікольно. Проблески нео-класики поступово стають все яскравішими і на піку транформуються в самопожертву Шалтая-Болтая та відмову Чорної кицьки від меркантильності через симпатії до котика. Що цікаво, традиційна фінальна пісенька розпочинається в якомусь борделі. Сам же мульт-бастер залишає неоднозначні враження і приречений загубитися серед багатьох таких же проектів, що спекулюють прікольною бездушною похабщиною і вкрапленнями нео-класики. Шарль Перро був би в шоці від перегляду, це точно, причому в шоці із знаком “-“.

1
vitalik_abc 08 листопада 2011
Like

Ім’я:
23 жовтня 2019
Ваш коментар
Гість
Гість 09 листопада 2011 16:33
0
Щось приблизно таке і мені подумалося після перегляду "Кота". Купа всього безглуздо напорпаного із казок за принципом - чим більше, тим краще. Історія сама дуже слабка та не виписана. І - суб"єктивно - герої усі якісь противні, що Кіт, що Кицька, що Шалам-Балам. Але касу в США він б"є, тобто народу нравицця.
.

Інші рецензії автора


Епігонське знущання Спілберга над прогресивними технологіями, класичним коміксом і публікою Епігонське знущання Спілберга над прогресивними технологіями, класичним коміксом і публікою

У випадку “Тін-Тіна” можна було б обмежитись і банальним 3D, бо отримана картинка – це навіть не мульт-бастер, а дуууже...

08 листопада 2011
Релігійні фанатики проти дегенератів і силовиків всередині бутафорської локації Куперсдейла Релігійні фанатики проти дегенератів і силовиків всередині бутафорської локації Куперсдейла

Проповідник Купер разом із своєю сім’єю-приходом займають радикально-фундаменталістські позиції, в своїх практиках боротьби із...

08 листопада 2011
Візуально-орієнтована weird-анімація із соціально-економічним підтекстом Візуально-орієнтована weird-анімація із соціально-економічним підтекстом

Не надто глянцеві жителі пустельного містечка перфектно відтворюють містечкову і неприязну до чужаків атмосферу (напис на табличці перед...

20 березня 2011
Угарний типу-супергеройський двіж в 3-D Угарний типу-супергеройський двіж в 3-D

“Зелений Шершень” це в першу чергу угарна комедія, котра продовжує тему стрічки “Піпець”, майбутній супергерой Бріт...

02 лютого 2011
“Новий російський епос” про провінційних люмпенів та необ’ятних баб, котрих поливають водкою “Новий російський епос” про провінційних люмпенів та необ’ятних баб, котрих поливають водкою

знаряддя праці в умовах повної руйнації народного господарства втрачають свій функціональний сенс, тому держаками для лопат годиться хіба...

01 лютого 2011