Карлик-нос (Аліса Сова) - рецензія на фільм Карлик-ніс

Увійти через
Реєстрація
 
Карлик-нос (Аліса Сова)
 
Фільм "Карлик-ніс"
Зазвичай діти дуже переймаються через заборону дивитись фільми з віковими обмеженнями і намагаються за будь-яку ціну пробратися на "дорослі" кіносеанси. Але цього разу було навпаки: мені конче закортіло побачити, що ж там крутять на денних, дитячих сеансах. До того ж, "Карлик Ніс", який спровокував мою цікавість, позиціонує у рекламі як перший російський повнометражний мультфільм, а його старт в українському прокаті співпадає з російським, балтійським та взагалі СНГ-шним стартом.
Матеріал, обраний авторами для фільмування, вигідно відрізняється на фоні хвилі апокаліптично-техногенного майбуття, що останнім часом затопила анімаційний кінематограф світу. В основу "Карлика Носа" покладено відразу три казки німецького письменника Вільгельма Гауфа - це, власне, "Карлик Ніс", "Маленький Мук" та "Кам'яне серце". А як додати, що продюсером фільму виступив директор пітерської кінокомпанії СТВ Сергій Сельянов, який у минулому році спродюсував "Війну", "Зозулю", "Олігарха" та низку інших картин - лідерів прокату та кінофестивальних призерів, то рівень позитивних очікувань сягає досить високої риски на передпереглядній шкалі відчуттів.
Але, як водиться, перебільшене смакування наперед рідко буває винагороджене і продукт виявляє зовсім не ті смакові компоненти, на які було очікувано.
Звичайно, фільмування повнометражного мультику справа марудна і якщо вже сьогодні братися за неї, то із певною перспективою на прокат, а відтак робити все за світовими стандартами, використовуючи всі надбання технічного прогресу. Все це так. Але все одно незрозуміло - чому в той час, коли шведи один до одного змалювали свого крутого повнометражного Карлсона із знайомого з дитинства радянського, а японці викупили у "Союзмультфільму "права на Чебурашку разом з Крокодилом Геною та шаленіють від тих песонажів не менше ніж від своїх покемонів, в Росії, на батьківщині тих карлсонів та чебурашок, мають перемальовувати мультики з дізнеївських? Невже це робиться лише задля того, щоб кинути в обличчя успішному Дізнею "Ми теж так можемо!"? Гадаю, все ж таки, ні. Мабуть, творці фільму надали дізнеївських рис обличчям головних героїв, щоб отримати свого роду перепустку на світові екрани. Тобто свідомо скористалися вже перевіреною формулою успіху. Але ж неодмінними складовими справжньої формули успіху, крім якості, є талант, новітність ідеї та шматочки авторського серця і душі, доправлені до основної канви. І цього не бракувало старим радянським мультикам, як не бракувало гумору доброти та стильності.
В свою чергу "Карлик Ніс" справляє враження якоїсь чужорідності і провокує стійке відчуття того, що це якійсь іноземний мультик, гарно дубльований російською мовою. Та протягом перегляду спливають слабкі ознаки вітчизняної анімації і мультфільм вже видається пересиченим коктейлем із несумісними складовими: дізнеївські смазляві личка Якоба та Грети поруч із гротескно-недоробленими обличчями королівської варти із радянської мультиплікації. Щоправда, очевидно з виховною метою (мається на увазі виховання дітей), витримано принцип візуальної ідентифікації і позитивні герої навіть у зачарованому до потворного стані виглядають набагато привабливіше за негативних. Різниця тут традиційно разюча - якщо Якоб у подобі носатого горбуна та принцеса Грета у подобі гусині виглядають досить по-людськи, то королівська свита та охорона має настільки не гуманоїдний вигляд, що попервах стає страшно. Але діти мають не лякатися, а розуміти, що всі ті страшні дядьки мають страшні вади - заздрість, жадобу, марнославство. І всі ці вади відповідно "розковбасили" їхні обличчя. В той же час чесноти Якоба та Грети мають просвічувати через їх потворну зовнішність. Але все це вже розумовий аналіз, а підчас перегляду бракувало почуттів. Як не радянських - добрих і смішних, то хай вже по-голівудськи сльозогінних. Я пам'ятаю, як я ридала щоразу, переглядаючи дізнеївську "Русалоньку". Але ж у матеріалі "Карлика Носа" також є багатий і сльозо- і сміхогінний потенціал. Та їм чомусь не скористалися автори фільму, надавши максимальної уваги промальовкам та комп'ютерним спецефектам.
Єдиним персонажем, що сколихнув мої почуття, став небіж та помічник злої чаклунки Урбан. Ця невеличка потворка, що одночасно нагадувала Йоду із "Зоряних війн" Веселуна У та Криса, здається, зіграла найкраще та раз по раз професійно викликала то відразу й огиду, то сміх, а то жалість.
На останок дозволю собі визначити вік аудиторії цього фільму як молодший шкільний. Не слід приводити на "Карлика Носа" 5-річних малюків, їм важкувато буде висидіти майже півтори години в темному залі перед екраном, де картинка міняється по-модному блискавично, а звукові ефекти по-модному надто гучні. В той же час школяри від 11 скоріше радо посунуть на Емінема, тобто "8 милю".
Рецензія на фільм Карлик-ніс 0  
Аліса Сова 07 січня 2006
Коментарі
 
Ім’я
26 травня 2017
Ваш коментар
Як звали Карла Маркса?
 
Піт
Маркс
Бред
Фрідріх
Енгельс
Карл

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
1 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 1
В ролях






fk tw G+