Увійти через
facebook
 

Ризик справа не завжди благородна, або у “Пеклі” не можна довіряти нікому


Рецензія на фільм: Пекло (1)
Фільм Пекло (1)
Чоловіки, як відомо, - створіння особливі. Змалку до старості полюбляють вони всілякі ризиковані забавки: спочатку іграшкові машинки та пістолетики, потім комп’ютерні симулятори, потім організм вимагає все більшої порції адреналіну і тоді іграшки дорожчають та, відповідно, росте ставка винагороди за ризик. Для героїв фільму Луї Паскаля Кувелера “Пекло” (2002) винагородою може стати 5 тонн золотого піску ціною у 20 мільйонів доларів. А ризик?… Його відсоток при бажанні можна підняти до ста.
Відомий французький кліпмейкер Луї Паскаль Кувелер, який 16 років знімав самі лише рекламні ролики і отримував за них численні нагороди, взяв і зробив повнометражний екшн-трилер. Але “Пекло” ні в якому разі не нагадує півторагодинний кліп - стрічка є повноцінним дінамічним, напруженим та видовищним екшеном, хоча всі модні кліпмейкерські “навороти” використані тут у повний зріст. Відчувається, що режисер добре попрацював над операторською та монтажною частинами: дуже крупні плани, у які потрапляють навіть не цілі обличча, а їх частини під якимось довільним кутом, з блискавичною швидкістю зміняються панорамними планами пекельно гарних пустельних пейзажів; шалений рейв різко обривається зворушливою піснею Едіт Піаф; поштовхи у свідомості героїв супроводжують потужні звукові та візуальні ефекти. За допомогою цих прийомів автор майстерно натискає на кнопки психічного сприйняття, він намагається максимально розворушити глядача, досягти ефекту присутності і примусити дивитись на екран, не відриваючи погляду. А на екрані така спека, що повітря стає рідким і тримтить, ультрамаринове небо контрастує з помаранчевими пісчаними барханами, обличчя героїв, обпечені сонцем та притрушені пилюкою, контрастують з їхніми же блискуче білими зубами (таки далося взнаки минуле рекламіста і пригадалась якась реклама зубної пасти).
Свого нервового, рваного ритму картина набуває з перших секунд, коли на фоні титрів зав’язка відбувається з такою швидкістю, що не встигаєшь оговтатись і щось зрозуміти. А насправді все починалось так: імпровізована банда – авіадиспетчер Ной (Хоакім де Алмейда), психічно неврівноважений кіллер Симон (Сагамор Стевенен), досвічений водій вантажівки Харві (Жан-Юг Англад) та його молодий напарник Віктор (Сиріл Тувенен) – пограбували літак в аеропорту і заволоділи контейнером з 5 тоннами золотого піску. Тепер цей чималенький пакуночек треба перевезти через підступну пустелю з поліцейськими і військовими патрулями та мінним полем до моря, де чекають покупці на баркасі. І тут починається справжне пекло: кожний учасник авантюри повинен вирішити задачку - чи зможе він стати «останнім героєм» та отримати головний приз у 20 мільйонів. А задача не з простих, через неможливу спеку здають нерви, плавляться думки, піт заливає очі і під впливом золотої лихоманки герої втрачають людське обличчя. Відтепер основне правило гри - вдало використати партнера та вчасно його «кинути». У цьому змаганні (хто кого раніше «кине») відмовляє навіть інстинкт самозбереження, а на перше місце виходить азарт та ризик, а отже і весь спектр суто чоловічих розваг, серед яких: прицільна стрілянина по ящірках з кабіни вантажівки, що рухається, метання лазерних дисків у вікно, метання гайкових ключів в голову партнера, поїдання сирої ящірки на швидкість, гонки на вантажівках по мінному полю і, нарешті, найбільш небезпечна загроза для чоловічого життя - гарна жінка.
На відміну від прямолінійних голівудських бойвиків у «Пеклі» немає поганих та добрих хлопців, тут всі хлопці – погані. Образи злочинців не романтизуються свідомо, але, мабуть, чесна гра таких акторів як Жан-Юг Англад ("Хвороба кохання", "Нікіта", "Королева Марго" и «Убити Зое»), Хоакім де Алмейда («Несамовитий», «В тилу ворога») та молодий і перспективний Сиріл Тувенен мимоволі примушує по черзі співчувати їх героям та бажати, щоб у фіналі поталанило хоч комусь із них.
Але, на думку авторів стрічки, доля «кидали» приречена: коли тобі здається, що ти вже «кинув» всіх, тебе кидає хтось інший той, від кого ти цього не чекав. Це майже так само як пройти через мінне поле, а потім підірватися на газовому балоні в себе на кухні.
0
Аліса Сова 08 січня 2006
Like

Ім’я:
22 жовтня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Шаленству хоробрих співаємо пісню Шаленству хоробрих співаємо пісню

Якщо ви подумали, що ця цитата відноситься до сюжету та героїв "першого українського блокбастеру" "Прорвемось", то помилились, бо це...

09 березня 2006
Хай живе партійний кінематограф Хай живе партійний кінематограф

"Мелодрама", "історія кохання", "набір приколів", "повна попсня", "передвиборчий рекламний ролік", "супер", "я сміялась", "цілком...

03 березня 2006
Мейнстрім Мейнстрім

Взагалі-то ми думали, що йдемо на інший фільм розрекламованого фестивалю французького кіно "Мейнстрім", а саме - на комедійний детектив...

27 лютого 2006
Репортаж з прем'єри фільму Репортаж з прем'єри фільму

Нарешті знавці та шанувальники англійської мови зможуть вдовольнити свої потреби, відвідуючи покази свіженьких та касових американських...

09 січня 2006
FearDotCom - любителям інтернету присвячується FearDotCom - любителям інтернету присвячується

Кожного разу, продивляючись подібні фільми, я задаюсь питанням: з якою метою їх знято? Часто відповідь так і не знаходиться, але у випадку...

09 січня 2006