"Чикаго" від Роба Маршала - вторинно, якісно, малосексуально" - рецензія на фільм Чикаго

Увійти через
Реєстрація
 
"Чикаго" від Роба Маршала - вторинно, якісно, малосексуально"
 
Фільм Чикаго
У Голівуді, жорна якого перемолотили вже левову частку світових надбань у галузі кінематографії, драматургії та літератури, періодично настає кризис жанру і тоді у хід йдуть старі, перевірені часом хіти. В результаті історія про джаз, секс та розгул побутової злочинності, що була написана репортеркою Маурін Уоткінс ще у 1926 році і вже не раз експлуатувалася у кіно та на Бродвеї, через 70 з гаком років має всі шанси стати в Америці найкращим фільмом року і зірвати найбільшу кількість Оскарів.
Сьогодні ні в кого не викликає сумніву безмежна любов американців до себе гарних і своєї куцоватої історії, але сюжетна та жанрова вторинність має бути виправдана, якщо не якоюсь новою ідеєю, то принаймні першокласною якістю, зірковим акторським складом та надзвичайною видовищністю. З усім цим в Голівуді проблем немає. Наймодніші зірки - Рене Зельвегер, Кетрін Зета-Джонс та Річард Гір, карколомна хореографія, саундтрек від "чикагських" ветеранів Джона Кендера і Фреда Ебба були використані режисером Робом Маршалом для створення вибухового коктейлю. І хоча складові фільму не викликають грунтовних претензій, та під час перегляду не залишає відчуття якоїсь штучності.
Взгалі-то мюзикл "Чикаго" - це гротескна історія про визначну роль чорного піару у кар'єрі чикагських джазисток 20 років. Щоб здобути жадану сценічну популярність та високі гонорари треба було обов'язково когось вбити, а інакше не отримаєш за виступи більше сотні баксів на тиждень. У "Чикаго" дівчата вбивають своїх чоловіків та коханців, які "самі нарвалися". Найчастіше чоловіки "нариваються" через подружню зраду. Так, наприклад, джазистка Вельма Келлі (Кетрін Зета-Джонс) вбиває свого чоловіка, побачивши як він вправляється у "горизонтальному танго" з її сестрою та шоу-партнеркою. Головна героїня "Чикаго" Роксі Харт (Рене Зельвегер) вирізняється із загалу нехарактерним мотивом вбивства, бо застрелює коханця через те, що він відмовився допомогти їй пробитися в акторки. Та згодом виявляється, що дорога наверх пролягає саме "через його труп".
У фільмі Рене Зельвегер, що вже отримала "Золотого глобуса" як найкраща актриса, пристойно співає, класно виконує численні гімнастично-хореографічні па та професійно грає обличчям. Можливо, надто професійно. Бездоганні мімічні та пластичні пасажі не запалюють і не викликають потягу. Тим, хто пам'ятає апетитні форми та життєвий заряд Зельвегер у "Щоденнику Бриджет Джонс", в "Чикаго" через надмірну худобу вона має здатись анемічною та хворобливою, ніби з неї викачали всі соки. Така безтілесність, на мій погляд, не дуже личить цій кругловидій англійці. До того ж постійні різки коливання ваги (незабаром Зельвегер має знову потовстішати для зйомок у сіквелі "Щоденнику") можуть згубно вплинути на її здоров'я. Але чого не зробиш заради мистецтва і Оскару. Не дали минулого року за пухкість, може дадуть у цьому за хирлявість.
Трохи теплішою та сексуальнішою за Зельвегер виглядає на екрані Кетрін Зета-Джонс, що номінується на Оскар як найкраща актриса другого плану. Хоча план Зети-Джонс не такий вже другий і за кількістю появ у кадрі вона майже не поступається Зельвегер. А її соло-номер у в'язниці, коли Вельма Келлі намагається здобути прихильність Роксі Харт, є чи не єдиним епізодом з фільму, що запам'ятовується надовго. Вогники в очах Зета-Джонс чіпляють глядача трохи більше ніж скривлені пухкенькі губи Зельвегер.
Трохи більше, але не так щоб дуже. Та й взагалі весь фільм виглядає якимось рівним. У ньому нема сцен, що однозначно беруть за серце або розум. Але все ніби-то зроблено як треба. Як треба грає чорношкіру наглядачку в'язниці суперниця Зета-Джонс в номінації за другопланову роль Квін Латіфа. Професійно відривається, відбиваючи чечітку, підстаркуватий Річард Гір у ролі адвоката-віртуоза Білі Фліна. А дівчата в танцювальних номерах так високо задирають ноги, що беруть завидки.
Можливо, найбільш проникненним вийшов образ чоловіка Роксі Харт Амоса, створений актором Джоном Сі Рейлі, який в свою чергу знову ж таки номінований на цьогорічний Оскар. Рейлі грає такого собі "лоха", з яким ніхто не рахується, якого всі використовують, при цьому навіть не помічаючи його. Але завдяки Рейлі глядачі зам'ятають цей образ, який на виході є єдиним позитивним персонажем.
Але як би там не було, а свій 45-мільйонний бюджет виробники фільму Мірамакс вже відбили. Відбили також і 30 мільйонів рекламних витрат і почали заробляти грошики, бо самі лише американці станом на 9 березня віднесли до кінотеатрів більше ніж 114 мільйонів.
На думку багатьох янкі, ідеї "Чикаго" про маніакальне обожнювання та наслідування натовпом скандально відомих особистостей, дуже актуальні для сучасної Америки, громадяни якої за шалені гроші розкуповують торбинки, власноруч вишиті Монікою Левінськи, та б'ються на аукціонах за право купити її сукню з рештками самі знаєте чого. І від тої актуальності вони просто в захваті.
А мені більше сподобалось те, з якою легкістю у фільмі жінки "мочать" чоловіків, що завинили перед ними. "Так я вбила його! І вбила б його ще раз!", - кричить Роксі Харт, коли поліція забирає її у в'язницю. Я навіть дозволю собі спрогнозувати сплеск жіночої агресії в Україні після запуску фільму у прокат.
А те, що найкращим фільмом року американці визнають звичайний добротно зроблений мюзикл, погодьтеся, їх проблеми.
Рецензія на фільм Чикаго 0  
Аліса Сова 09 січня 2006
Коментарі
 
Ім’я
26 вересня 2017
Ваш коментар
Як звали Карла Маркса?
 
Піт
Енгельс
Маркс
Бред
Фрідріх
Карл

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
7,7 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 3