Анатолій Матешко

Увійти через
Реєстрація
 
Анатолій Матешко
 
Анатолій Матешко (Анатолий Матешко)
Дата народження: 29 вересня 1953 1953-09-29
Біографія
 

Анатолій Миколайович Матешко - український актор і режисер. Народився 29 вересня 1953 року в невеликому українському місті Гостомель. Найважливіше в житті рішення про акторську кар'єру народилося у юного Анатолія завдяки старшій сестрі Ользі Матешко (українська актриса театру і кіно), після того як сестра вступила до ВДІКу, брат часто приїжджав до неї на канікули і серйозно захопився професійною справою Ольги. На студентській лаві разом із сестрою Анатолій пізнав смак вільного життя із заборонених в той час стрічок великих класиків зарубіжного кінематографу - Антоніоні, Фелінні, захоплюючих американських вестернів і французьких шедеврів. Найбільше, як згадує зараз сам актор, його вразила та незвичайна атмосфера, і він повністю занурився у світ кіномистецтва. У театральний інститут (Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого) Матешко потрапив лише з другого разу, входження в професію давалося дуже непросто, і іноді його навіть відвідували думки про «неправильність» вибору, але після успішного завершення навчання в 1976 Анатолій був прийнятий на роботу, на кіностудію імені А. П. Довженко. Першою роллю на кіностудії для Анатолія могла стати Смуглянка з легендарного радянського фільму «У бій ідуть одні старики» (режисера Леоніда Бикова), але в підсумку після початку зйомок, Матешко раптово відмовився від ролі, вибравши іншу в іншому фільмі, а Смуглянку тепер всі знають як Сергія Подгорного. Матешко виконав лише епізодичну роль льотчика в цій стрічці і не був вказаний в титрах.

А першим фільмом за участю Анатолія став дитячий пригодницький фільм Ігоря Вєтрова «Земні і небесні пригоди» (1974), де Анатолій виконав роль Стаса. За свою творчу кар'єру Матешко встиг зіграти більше 20 ролей у художніх фільмах і серіалах. В арсеналі Анатолія ролі у фільмах «Суворе життя» Анатолія Граніка (головна роль), телефільм «Наталка Полтавка» Родіона Єфименка (головна роль), «Канал» Володимира Бортка, «Якщо ворог не здається» Тимофія Левчука, «Повернення» Анатолія Буковського, «Приятель небіжчика» Леоніда Бойка та В'ячеслава Криштофовича. А з початку 2000-х років, незважаючи на активну зайнятість режисурою, Анатолій знявся в декількох картинах, серед яких «Всім привіт!» Дмитра Томашпільського, серіал В'ячеслава Криштофовича «Право на захист» і драма Андрія Дончика «Актор, або Любов не за сценарієм». В акторській діяльності Анатолія йому діставалися в основному ролі відважних борців, політично свідомих громадян, також зустрічалися і негативні образи, але дуже рідко. За словами самого Матешко, найулюбленішою роллю у його творчій біографії він вважає Віктора Сорокіна, зіграного ним у фільмі Анатолія Граніка «Суворе чоловіче життя» ще в далекому 1977 році.

З 1980 року Анатолій відкрив себе в новій іпостасі - режисера. Сам Матешко в одному зі своїх інтерв'ю зізнався, що переломним моментом для нього виявилася втома від акторської діяльності. І так його охопила нова пристрасть творчого життя. Дебютною режисерською роботою стала стрічка «Тоді і війна скінчиться», яку він завершив у 1983 році. Через два роки Анатолій закінчив навчання на Вищих курсах режисерів і сценаристів в майстерні В. Грамматикова, після чого відразу приступив до роботи над своєю черговою короткометражною стрічкою «Чорна яма». Сценаристом фільму виступив Аркадій Висоцький, завдяки спільним трудам картина отримала головну нагороду на всесоюзному кінофестивалі в Баку в 1988 році.

Матешко продовжив співпрацювати зі сценаристом Висоцьким і в кіносвіті народився ще один міцний творчий тандем, що породжує соковиті плоди. Так, завдяки фільмам, створеним цим творчим союзом в кіноколах стали відомі нові імена - Олени Корікової і Володимира Машкова, які нині дуже популярні актори у світі кіно. Разом вони створили драму «Зелений вогонь кози» (1989), який став першим повнометражним фільмом Матешко і фантастичну стрічку «Ха-бі-аси» (1990).

Після мелодрами «Жінка для всіх», що вийшла на екрани в 1991 році, країна, і кіновиробництво в тому числі, занурилися в глибоку кризу. Сестра Анатолія, Ольга, емігрувала до США, а сам Анатолій перебивався випадковими заробітками, будь-то реклама або замовні фільми. Але, тим не менш, не відмовлявся від професії, не зраджуючи світу екрану з іншими сферами діяльності.

Повернення в професію Матешка відбулося завдяки любові. Після розвалу Радянського Союзу, в дуже важкий для Анатолія період, він зустрів Анастасію, яка прийшла в Будинок Кіно на прем'єру фільму свого друга оператора, який демонструвався на фестивалі «Молодість». Але, переплутавши зали, Анастасія потрапила на показ фільму «Єлисейські поля» Олексія Левченка, в якому грав Анатолій. Дівчина зацікавилася актором, який виконав роль головного героя, і за щасливим збігом обставин зустрілася з ним в той же день. Анастасія на той момент вже мала нареченого, з яким незабаром виїхала до Америки, а потім повернулася, і так відбувалося кілька разів, поки вона остаточно не прийняла рішення і не повернулася до Матешко назавжди. Анастасія стала для Анатолія справжньою музою, після розлучення з першою дружиною, вона була для режисера необхідна як повітря. Натхненний Матешко в кінці 1990-х - початку 2000-х поставивши дві частини міні-серіалу «День народження Буржуя», подарував кіносвітові ще кілька нових імен, серед яких Віталій Лінецький, який згодом подарував масу різних образів у кіно, театрі і на телебаченні. А роль секретарки на ім'я Оксана дісталася Анастасії, і, незважаючи на те, що вона була, мало не найріднішою у світі людиною для режисера, він звертався з нею дуже строго, без родинних привілеїв і поблажок.

«День народження Буржуя» став одним з найбільш рейтингових українських проектів, телеглядачі, втомлені від закордонного «ширвжитку» жадали якісної вітчизняної продукції, і отримали її у вигляді «Буржуя», а самому Матешко серіал приніс славу і впізнаваність не тільки в колах кіногурманів, але і звичайних телеглядачів.

Після гучного успіху Анатолій взявся за екранну версію детективної серії про любительку приватного розшуку Дарину Васильєву та її незвичайні методи розслідування кривавих злочинів, за книгами, які стали бестселерами в багатьох країнах колишнього Союзу, російської письменниці Дарії Донцової. Після цього Матешко взявся за роботу над новими серіалами, його по праву називають одним з лідируючих серіальних режисерів, з-під його крила вийшли такі серіали, як «Дурдом», «Проти течії», «Акула», «Весна в грудні», «Генеральська невістка», «Нічна зміна» та інші.

Також він створив ряд телевізійних повнометражних фільмів, серед яких мелодрами «Ти будеш моєю» (2013), «Люблю, бо люблю» (2012), «Остання справа Казанови» (2011), «Бабине літо» (2011), детектив «Геній порожнього місця »(2008) та багато інших. Також він став автором художніх кінокартин в числі яких детективна комедія «Луна-Одесса» (2007), військовий фільм «Дот» (2009), військова драма з Андрієм Мерзлікін «Двоє» (2010). У 2014 році відбулася прем'єра нового сімейного мюзиклу Матешко «Трубач», в якому головні ролі виконали Олексій Горбунов, Володимир Горянський та Нонна Гришаєва. У тому ж році він випустив телевізійну комедію «Чоловік на годину» з актрисою і ведучою Олесею Жураковської, Марією Куликовою і Ярославом Бойко і мелодраматичний міні-серіал «Гордіїв вузол».

Вільний від роботи час Анатолій проводить в колі сім'ї - дружини Анастасії і сина Миколи. Від першого шлюбного союзу Матешко має сина Артема, з яким у режисера прекрасні відносини. Сам Анатолій розповідав у своїх інтерв'ю про повне взаєморозуміння зі старшим сином і його адекватне ставлення до нової сім'ї батька.

Рейтинг персони   |   Ваша оцінка:
9.2 / 10 Голосів: 6
Коментарі
 
Ім’я
18 липня 2019
Ваш коментар

Підписатися на обговорення
Гость Людмила
Гость Людмила 27 травня 2015 10:16
Уважаю.
Рейтинг повідомлення: 0
 



fk tw