Зона війни
Надія – річ небезпечна
1917
Жанр військової драми – один з найважчих в кінематографії. По перше, він вимагає об’єктивності – оскільки явна симпатія (навіть з «патріотичних» міркувань) до однієї з сторін здатна зразу зруйнувати цікавість глядача і інтригу сюжету. По-друге, потрібно передати сам дух епохи – і зробити це навіть не з точки зору декорацій, а власне того самого незримого духу часу. По-третє, і в західному, і в східному кінематографі на тематику Першої і Другої Світових Війн знято безліч картин, і при цьому авторам потрібно сказати щось своє. Режисер Сем Мендес взявся за це нелегке завдання у своїй стрічці «1917» – щоб відобразити одну з миттєвостей «першої сучасної війни».
Сюжет стрічки, часто подають як досить простий, вводчяи потенційного глядача в оману – молодші капрали Блейк та Скофілд повинні перейти покинуту німцями позицію, щоб передати депешу командування. Вона повинна зупинити наступ Другого Девонського полку – щоб останній не потрапив у пастку. Шлях переходу з точки зору довжини невеликий, але для героїв він змінить в житті усе.
На що головне звертаєш увагу – мабуть, одна з небагатьох військова стрічка, де абсолютно не зустрічаються пафосні фрази. Натомість, герої бачать справжнє обличчя, точніше, «зріз», війни – на випаленій місцевості вони зустрічають трупи загиблих коней і солдат обох армій, розірвані гармати, та гори стріляних артилерійських гільз – викликаючи асоціацію з картиною «Апофеозом війни» Верещагіна. Їх чекають пастки, засідки, страждання. Атмосфера стрічки мені нагадала «Сталкер» Тарковського – в контексті «застиглого» часу (який, разом з тим змушує героя витримати величезний марафон – адже на кону людські життя) і «реальності, яка випала», що йде абсолютно всупереч зі здоровим глуздом, а також повість Віктора Некрасова «В окопах Сталинграда» - в контексті «війни без глянця». Про чудову операторську роботу, стрічку «майже одним кадром», камеру, що супроводжує героя казали всі, проте зроблю акцент і на надзвичайному звуковому суроводі. Так є варіанти стрічки і для 2D, і для 2D-IMAX - в останньому глядач оцінить монументальність полотна, проте і «простий» не буде завадою сприйняти задум авторів в контексті драми.
Гра акторів. Так, виконавці головних ролей Дін-Чарльз Чепмен як Блейк, та Джордж МакКей - Скофілд чудово впорались зі своїм завдання, передавши важкий тягар людини у зоні бойових дій. Це вдалось і акторам другого плану, серед яких можна знайти і Бенедикта Камбербетча – скоріше знайоме нам обличчя, аніж якийсь «особливий» персонаж.
У підсумку. Так, 1917 – не розважальне кіно, а справжній шедевр військової драми, проте при всьому цьому йому вистачає динаміки і інтриги, щоб зацікавити широкого глядача. Йому прийдеться прийняти погляд авторів стрічок – адже такою буває війна.