Про мерців і дурнів


Рецензія на фільм: Армія мерців
Фільм Армія мерців

Мало хто пам’ятає (або знає), що першою повнометражкою в режисерській кар’єрі Зака Снайдера був фільм «Світанок мерців» (2004). Даний фільм вважається перезйомкою однойменного фільму 1978 року, хоча, крім назви, живих мерців та величезного універмагу, між фільмами мало спільного. На суб’єктивну думку автора даної рецензії, «Світанок мерців» (2004), на відміну від першоджерела, вийшов дуже хорошим фільмом у своєму жанрі. Минуло п’ятнадцять років, Зак Снайдер як режисер встиг видати і хороші роботи («300», «Watchmen», «Sucker Punch», «Людина зі сталі»), і неоднозначну («Legend of the Guardians»), і поганеньку (фільм про Марту). Правда, за останній фільм Снайдера не хотілось сильно сварити, бо здавалось, що то зірки на небі (у сузір’ях «Marvel» та «DC») неправильно стали і режисер ще виправиться. Але виправитися довго не вдавалось – сваркИ з продюсерами на зйомках фільму «Ліга справедливості» (2017), а потім і трагічна загибель доньки загнали Снайдера у депресію. Ставши на ноги у 2019 році, Снайдер, очевидно, вирішив повернутися до витоків і зняти продовження свого кінодебюту про живих мерців, хоча згодом «Армія мерців» стала окремим, сюжетно незалежним фільмом. Цікаво, що даний фільм міг вийти в прокат ще у 2020 році, якраз тоді, коли продюсери дали «зелене світло» на виробництво режисерської версії «Ліги справедливості». Але через скандал з одним з акторів частину сцен довелось перезнімати. Тому фільм вийшов у 2021 році одразу після «Ліги», і, мабуть, це було на краще: «Ліга справедливості Зака Снайдера» вийшла хорошим фільмом і повернула віру в режисера, а ось «Армія мерців»…

Зав’язка у фільму – класична. Американські військові перевозили в контейнері зараженого небезпечним вірусом мерця, який, судячи з усього, регулярно відвідував спортзал. Бо коли на дорозі сталась аварія, і контейнер впав і відчинився, супермрець однією лівою розправився з усіма військовими, а потім пішов «розважатися» у Лас-Вегас. Населення міста швидко заразилось, але військові встигли побудувати імпровізовану «стіну» навколо Вегаса, й ізолювати тисячі мерців усередині. Минає якийсь час, уряд готується скинути на місто ядерну бомбу (чому не скинули в перший же день – не питайте: тоді б фільму не було), з’явились деякі відчайдухи, які проникають у Вегас, щоб виносити звідти гроші та інші корисні речі (прямо, «сталкери»). Власник одного з вегаських казино звертається до колишнього військового найманця Скотта Ворда, який жив у Вегасі, і під час епідемії разом з кількома колегами по цеху евакуював з міста кількох цивільних, в тому числі й власну доньку. Власник казино вже отримав страховку за втрачені гроші, але йому мало, тому він просить Ворда зібрати свій загін самогубців, пробратися у Вегас, у те саме казино, забрати зі сховища 200 мільйонів доларів і привезти власникові. Нагорода передбачається немала, тому Ворд погоджується…

В «Армії мерців» Снайдер, крім традиційного амплуа режисера і сценариста, взяв на себе обов’язки кінооператора. Чому Зак вдався до такого рішення, маючи на руках 90 млн. доларів бюджету – неясно. Він же не Тарас Химич, у якого така людино-оркестровість хоча б пояснювалась копійчаним бюджетом. Наслідки такого рішення – явно негативні: крім того, що Снайдер не зміг нормально сконцентруватися на режисурі, нормальній динаміці оповіді й логіці сценарію, так ще й фільм тяжко дивитися через постійно розфокусоване зображення: найбільше постраждав  задній план, але іноді «розмитими» виглядають об’єкти на передньому плані. Часом здається, що дивишся фільм очима сліпця, який не вдягнув окуляри. Зате від свого традиційного «почерку», на разок красивої похмурої картинки і частого «сповільнення» Снайдер відмовився. Можливо, це було зроблено для того, щоб фільм візуально був більше схожим на «Світанок мерців», коли Снайдер ще не виробив свій традиційний стиль. Але через це здається, що фільм знімав хтось інший, якийсь ремісник або дебютант, але не Снайдер. Єдине, що залишилось від Зака – експерименти з класичними музичними композиціям, але справді цікаво звучить лише переспів пісні «Zombie» гурту «the Cranberries» в кінці фільму. Правда, для тих, хто знає, про що пісня, її присутність в «Армії мерців» може видатись неправильною. Комп’ютерна графіка у фільмі й панорами зруйнованого Лас-Вегаса виглядають прийнятно, але не більше.   

Що ж стосується сценарної логіки, то у даному фільмі вона навіть не ночувала. Ідіотизми починаються буквально з перших хвилин фільму: сліпо-глухонімі військові, які не помічають, що на них несеться некероване авто і не здатні автоматами убити одного-єдиного мерця (в кінці фільму його вб’ють звичайним пістолетом); контейнер, який легко відчиняється, незважаючи на небезпечний вантаж; сам факт перевозки настільки небезпечного вантажу поруч з густозаселеним мегаполісом… І це лише перші хвилини фільму, далі рівень ідіотії буде лише збільшуватись. Звичайно, майже у всіх фільмах є сюжетні діри, суперечності й нелогічності. Але їхня величина, вплив на сценарій та на сприйняття глядачем залежить подачі. Якщо це пародія, як «Zombieland», тоді на нелогічності можна закрити очі. Але ж «Армія мерців» – це явно серйозний бойовик-жахастик із закосом під драму. Тут потрібні інші методи. Ну, наприклад, режисер може замилювати увагу глядача вкрапленнями хорошого гумору, динамічною оповіддю, вражаючими перестрілками… Але Снайдер, здається, пробував замилювати увагу лише своєю операторською роботою. Хороших жартів тут немає. Хтось видасть за контраргумент сцену зі вступними титрами, але якщо комусь смішно від видовища, де жінка-солдат пускає сльозу, коли її хапають мерці, а в цей момент жінку пробує витягти врятована нею дитина, і наступної миті всіх давить величезний контейнер, то цьому «комусь» треба терміново бігти на огляд до лікаря.

Засмутили і побоїща з перестрілками. Вони взагалі не вражають. Ніби і стріляють, і кров бризкає, і головні герої влаштовують рукопашні поєдинки з мерцями (так, дехто з мерців – майстер з бойових мистецтв), але немає жодного побоїща, від якого перехоплювало би подих. Колись Снайдер зняв фільм «Sucker Punch», де були і вражаючі перестрілки, і вражаючі побоїща. Але в «Армії мерців» його уміння в цій сфері кудись зникли. Схоже, Снайдер пробував сконцентруватися на драмі й прописуванні персонажів. На жаль, це привело лише до того, що фільм виглядає нудним і обтяженим зайвими сценами і сюжетними лініями. Хоча актори і старались видати хорошу гру, в тому числі й Дейв Батіста, але персонажі прописані настільки погано і чинять настільки безглузді вчинки, що нікому з них не хочеться співчувати (як і запам’ятовувати їхні імена), а потуги на глибоку драму виглядають безглуздо.

Що стосується самих мерців, то їх вирішили дещо переосмислити. У фільмі їх є два види: перший – це мерці, які не наділені інтелектом й за відсутності живих людей поблизу просто сплять (серйозно); другий – це мерці, які зберегли інтелект, створили власну спільноту на чолі з тим самим мегамерцем з початку фільму, і навіть сформували певні відносини з живими людьми (наприклад, «сталкери» мають пожертвувати кимось з людей, щоб «розумні» мерці їх далі пропустили). І ось останнє сюжетне рішення інакше як маячнею не назвати. Як функціонує ця спільнота, якщо величезна кількість мерців отримує на розтерзання від сили одну людину на день (яку вони навіть толком не споживають, бо жертва «оживає» і поповнює мертвяцькі ряди), чому вони від голоду не йдуть на штурм «периметра2 (який по старій-добрій традиції армійці з кулеметами і вертольотами не охороняють)? Та й самі «розумні» мерці вже не схожі на «класичних» мерців, а більше – на дикунів-канібалів. Чому це погано? Бо це повністю руйнує сформований страхітливий образ чудовиська з масової культури: істота, яка колись була людиною, а тепер стала бездумною ходячою (або й бігучою) оболонкою, єдина мета якої – жерти живих людей. Наділяти її інтелектом в серйозному фільмі – це те саме, що термінатора заставляти вести переговори з друзями жертви.

Остаточно добиває фільм його тривалість у дві з половиною години, через що не кожний глядач зможе додивитись фільм до кінця за одним заходом. Ну, і на солодке – шизофренічне закінчення в стилі «далі буде». А буде ще багато чого: щонайменше – фільм-передісторія «Армія найманців», який знімався паралельно з «Армією мерців».

Коротше кажучи, з «Армією мерців» Снайдер провалився практично по всіх параметрах. Сумно, звичайно. Але всі відомі режисери бодай раз падали обличчям в багно. І нічого – живемо.

0
Зорян 30 травня 2021


Ім’я:
19 вересня 2021
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Дикі історії Дикі історії

Рецензія на фільм «Погані дороги» (2020)

11 червня 2021
30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 квітня 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 квітня 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 квітня 2021
Тут був кіт-кухар Тут був кіт-кухар

Рецензія на фільм “Monster Hunter“ (2020)

16 березня 2021