Увійти через
facebook google
 

Стрічка, яку варто подивитись


Рецензія на фільм: Гіркі жнива
Фільм Гіркі жнива

У п'ятницю ми з друзями поїхали на фільм Гіркі жнива.

Шикарна українська природа, незвичні дивні традиції: освячення першого снопа, великодні дзвони, купальське нічне ворожіння, весільні обряди, чудесні вишиванки… Ми з перших кадрів поринаємо у розмірене ідеалістичне сільське життя, зняте талановитим британським оператором Дуґласом Мілсомом (Douglas Milsome). Оригінальну музику до фільму із використанням українських фольклорних особливостей написав віртуозний британський композитор Бенжамін Волфіш (Benjamin Wallfisch).

Віковічні звичаєві традиції в пух і прах знищує більшовицька влада, для якої Україна є лише сировинним придатком. Місцеві жителі в очах завойовників – ненадійні піддані, абсолютну більшість яких необхідно знищити, а решту перетворити на контрольованих рабів. Втілення цього диявольського задуму призвело до мільйонних жертв під час Голодомору 1932-33 рр. Це – історичне тло фільму.

Суха статистика рідко коли може зворушити, натомість трагедія особистостей закарбовується у серцях. Тож головна увага фільму зосереджена на долі романтика-художника Юрія (Max Irons) та його коханої Наталки (Samantha Barks). Дивлячись на насильства, беззаконня й численні смерті довкола, Юрій переосмислює своє покликання, змінює малярський пензлик на зброю та стає воїном, що захищає свій народ. Однак боротьба нерівна…

Сцен з опухлими від голоду людей у фільмі не так вже й багато. Автор більше акцентує на збройній боротьбі, на духовній стійкості, на тому, як залишитися людиною в нелюдській обстановці.

Звичайно, що не обійшлося без ляпів, наприклад, сцена дошлюбного сексу – явище абсолютно нетипове для тогочасного українського суспільства, або історична неточність про початок національно-визвольних змагань після розстрілу імператора. Дещо у фільмі навмисно знято "не так": англомовні дорожні знаки, лист, написаний англійською.

Слід пам'ятати, що в першу чергу фільм "Гіркі жнива" розрахований на західну авдиторію, його головна мета – розповісти світові про нечувані (буквально) звірства більшовиків над українським народом. І з цим завданням він справився чудово: схвальні рецензії написали "BBC", "Forbs", "National Review", "The Sydney Morning Herald" та ин. Деякі видання ("Seattle Times", "Irish Times", "Hollywood Reporter", "San Francisco Gate") критикують авторів за недостатньо яскраве висвітлення всіх жахіть Голодомору, за те, що в центрі поставили історію кохання, за...

За що б його не критикували – це є стрічка, яку варто подивитися всім. І не просто для того, щоб засвоїти історичний урок чи віддати шану мільйонам жертв, а перш за все – для себе. Бо цей фільм, попри все, є життєстверджувальним, просякнутим любов'ю до свого народу та глибокою повагою до тих, хто зберіг людську гідність у людоненависницькому режимі.

Особливо хочу подякувати продюсеру Річарду Бачинському (Richard Bachynsky Hoover), який понад 9 років працював над реалізацією своєї ідеї, та меценату Яну Ігнатовичу (Ian Ihnatowycz), що вклав власні $21 млн. для створення фільму.

0
Natalie 28 лютого 2017
Like

Ім’я:
14 жовтня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Нічього не знайдено