Прості Солдати - рецензія на фільм Кіборги

Увійти через
Реєстрація
 
Прості Солдати
 
Фільм Кіборги

Війна на сході України триває вже не один рік, і, як і будь-який збройний конфлікт, залишила свій слід в історії держави та її (і не лише її) культурі зокрема. Вже є чимало книг, фільмів та серіалів, які в тій чи іншій мірі присвячені буремним подіям на сході України, але кінострічок, які б гідно показали боротьбу українських солдатів за незалежність і цілісність своєї Батьківщини до цього часу не виходило. Лише антиукраїнські низькопробки від російських агресорів і такої самої якості українські серіали (наприклад, "Гвардія"). Ситуацію змінив творчий колектив на чолі з режисером Ахтемом Сейтаблаєм з їхнім фільмом "Кіборги".

Події кінострічки розгортаються в перші місяці війни (орієнтовно - початок осені 2014-го). В центрі сюжету - історія захисників Донецького аеропорту, прозваних "Кіборгами" за свою стійкість. Події показують приблизно один тиждень - розпочинається все прибуттям головних героїв у вже поруйнований аеропорт і закінчуються ротацією.

За що варто похвалити фільм "Кіборги" в першу чергу, так це за прекрасно приписаних героїв, за яких по-справжньому вболіваєш і яким хочеться симпатизувати. Спочатку, звичайно, через однакову військову форму, схожість облич, віку деяких персонажів можна переплутати (наприклад, "Мажора" з "Марсом"). Але з часом кожний персонаж починає відрізнятися своїми індивідуальними характеристиками: ось - відважний хлопчина Антон з позивним "Мажор", ось - бравий і розсудливий "Комбат", ось - пунктуальний і життєрадісний "Гід", ось - спокійний і трохи меланхолійний лікар "Псих", ось - сім'янин "Серпень", ось - добродушні "Старий" і "Субота"...

Симпатія до персонажів виникає і завдяки чудовій грі акторів, при тому, що більшість з них поки маловідомі, навіть для українського глядача. Більш-менш впізнавані лише В'ячеслав Довженко в ролі "Серпня", Андрій Ісаєнко в ролі "Суботи" та міністр культури Євген Нищук в епізодичній ролі військового капелана. Але знову ж таки переконливо зіграли усі, особливо хочеться відзначити Макара Тихомирова в ролі "Мажора".

Ще один вагомий плюс фільму - репліки і діалоги. Їх цікаво слухати і вони не здаються штучними; видно, що творці фільму приділили цьому велику увагу. У фразах бійців, які, як і в реальності, розмовляють українською та російською мовами, присутні і чисто армійські фрази, і мат, і гумор. Герої розмовляють на різні соціальні теми, говорять про своє минуле, чому і за що воюють, не встидаються і непростих тем про втрачені можливості для розбудови країни, помилки військового командування, націоналізм... Але все звучить правильно, доречно, без пафосу і без розмазування шмарклів по екрану. Видно простих солдатів, які свідомо і героїчно захищають свою країну.

Що стосується технічної сторони фільму, то вона викликала двояке враження. Зруйнований аеропорт у фільмі виглядає переконливо, заявлена творцями комп'ютерна графіка непомітна, музика переважно вписується в події, що відбуваються, навіть набивший оскомину (через занадто часте застосування в українському кіно) "Океан Ельзи". Картинка у фільмі сірувата, під настрій похмурій атмосфері війни. Операторська робота і монтаж вийшли неоднозначними: в сценах "спокою" все зроблено нормально, високохудожньо; але як тільки починаються сцени бою оператор починає шалено трусити камерою, а монтажер - жонглювати сценами. Зрозуміло, що зараз це "модно" і застосовується у більшості військових фільмів. Але це вносить певну хаотичність. Наприклад, якщо в сцені танкового бою або оборони периметра аеророрту зрозуміло, де українські солдати, а де - сепаратисти, то в сцені бою за приміщення, де йде атака "лоб в лоб" стає абсолютно незрозруміло хто є хто.

Звичайно, як на майже 2-годинний фільм боїв тут небагато і якість їх постановки можна було б списати на бюджет в 48 млн. грн. (приблизно 1,7 млн.дол.), що небагато як для фільму про війну. Але тут згадуються російські "28 панфіловців", які при такому самому бюджеті показують все-таки більш видовищні бої. Хочеться, щоб і українські кінемографісти могли не гірше.

Але в цілому, незважаючи на певні недоліки, "Кіборги" - дуже хороший фільм, за який не соромно і який можна рекомендувати для перегляду широкому колу глядачів. Хочеться подякувати Ахтему і всім, хто створив цей фільм, який є гідним уславленням подвигів українських солдатів.

Рецензія на фільм Кіборги 0  
Зорян 07 грудня 2017
Коментарі
 
Ім’я
21 травня 2019
Ваш коментар

Підписатися на обговорення

Інші рецензії автора

У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

— 14 травня 2019

 
Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 березня 2019

Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 березня 2019

 
Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 лютого 2019

Прокляття родини Гремів

Рецензія на фільм "Спадковість" (2018)

18 лютого 2019

 
Оцінка автора
9,4 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 3534



fk tw