Польський Балабанов


Рецензія на фільм: Дорожній патруль
Фільм Дорожній патруль

Режисера Войцеха Смаржовського у пресі часто називають «польським Тарантіно», однак дане твердження видається вкрай неправильним. На відміну від Тарантіно, у Смаржовського немає уміння писати довгі і разом з тим цікаві діалоги, та й «тарантінівський» «чорний» гумор відсутній. Більш справедливим є порівняння з російським режисером Олексієм Балабоновим, особливо в плані нестримної тяги до «чорнухи», яка у його фільмах зображаться як щось буденне і звичне.

Смаржовський вже встиг в іронічно-знущально-принизливому світлі зобразити польські весілля (фільм «Весілля» (2004)), польські слідчі органи («Злий дім» (2009)), радянських солдатів та їх повоєнних польських колег («Роза» (2004)). У всіх фільмах Смаржовського видно, що він любить концентруватися на темних сторонах людського суспільства і при його зображенні як може згущує фарби. Ось і у фільмі «Дорожній патруль» (2012) режисер (а заодно і сценарист) з критикою пройшовся по польській поліції першої половини 21-го століття, і зобразив її та й усе польське суспільство таким чином, що, скажімо, українці, які жодного разу не були в Польщі, після перегляду фільму можуть вирішити, що поляки живуть нічим не краще. Звичайно, біглий проїзд по Польщі здатний виправити ці уявлення. Просто режисер постарався показати все у вкрай непривабливому світлі.

Зображений у фільмі підрозділ польської поліції – юдоль гріха, безладу і беззаконня. Польська поліція у даному фільмі зайнята не стільки захистом правопорядку і боротьбою зі злочинністю, скільки регулярними п’янками, масовими бійками, заїздами по проститутках, а також відзначається корупцією, вживанням наркотиків, расовою нетерпимістю і так далі. Все вищеописане відбувається на екрані перші двадцять хвилин і саме таким чином глядачеві розкривають персонажів. І лише після цього Смаржовський наче згадав, що знімає художній фільм, в якому має бути повноцінний і, бажано, цікавий сюжет. І після двадцяти хвилин п’янства і розбещеності починається історія про простого поліцейського Рихарда Круля, якого звинувачують у вбивстві колеги: головний герой прийшов до тями після чергової п’янки поряд з місцем злочину, є докази, які доводять його провину та й мотив у нього був – убитий мав роман з дружиною Рихарда (в самого Рихарда був роман з напарницею, так шо все по-чесному). Правда, головний герой стверджує, що не винен, і не бажаючи провести решту життя у в’язниці за злочин якого не скоював, Рихард при першій можливості втікає з-під варти і розпочинає власне таємне розслідування, щоб розібратися, хто і чому його «підставив»…

Сюжет «Дорожнього патруля» про «підставленого» поліцейського – далеко не новий, але у фільмі поданий цілком пристойно: за тим, як розгортаються подальші події і розкручується інтрига стежити досить цікаво. Режисерський почерк Смаржовського на місці – велика кількість той самої «чорнухи», операторська робота відзначається ручною «тремтячою» камерою, той самий скажений рваний монтаж, який ще не почав бісити, і та ж сама німа сцена у фіналі з камерою, яка злітає вгору. Ну, і символізм при бажанні тут також можна пошукати, наприклад, у сцені, де монашки перебігають дорогу перед машиною головного героя, змушуючи його різко загальмувати, в результаті чого друг Рихарда залишається без «причандалів» (хто подивиться фільм, той зрозуміє). Ну, і актори і по зовнішньому вигляду і по акторській грі виглядають переконливо.

Сюжетно «Дорожній патруль» схожий на суміш фільмів «Королі вулиць» (2008) та «End of watch» (2012) (обидва фільми зняв режисер Девід Ейр) – від першого тут є сюжет про героя-самітника, який розслідує злочинно-корупційну діяльність у власному відділенні поліції, а від другого – манера зйомки з наявністю псевдодокументальних вкраплень. Ну, і стилістично все це обрамлено чисто «балабанівською» чорнухою в дусі першого «Брата» (1997) та фільму «Кочегар» (2010).

Звичайно, фільм є за що посварити: за деякі сюжетні ходи, наприклад, незрозумілу мотивацію дій головного героя в кінці фільму, за явний перебір з тою таки «чорнухою». Але в цілому фільму це не сильно шкодить. «Дорожній патруль» можна порекомендувати любителям детективних трилерів та поліцейських драм, де розкривається темна сторона людського суспільства. Фільм є знаковим у фільмографії Смаржовського не лише завдяки обраній тематиці, але й тому , що після нього у творчості режисера наступив тривалий спад: спочатку вийшов нудний фільм «Під міцним ангелом» (2014), який засвідчив кризу і явний застій ідей у режисера, а потім Смаржовський досяг дна, випустивши кіносміття під назвою «Волинь» (2016), чим засвідчив схильність до скаженої українофобії. Ну, чим не польський Балабанов?

0
Зорян 15 грудня 2018


Ім’я:
27 липня 2021
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Дикі історії Дикі історії

Рецензія на фільм «Погані дороги» (2020)

11 червня 2021
Про мерців і дурнів Про мерців і дурнів

Рецензія на фільм «Армія мерців» (2021)

30 травня 2021
30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 квітня 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 квітня 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 квітня 2021