Наші вулиці говорять про нас - рецензія на фільм Якби Бiл-стрiт могла заговорити - Kino-teatr.ua

Київ
язык
Увійти через
facebook google

Наші вулиці говорять про нас


Фільм Якби Бiл-стрiт могла заговорити

Ніжне і світле почуття, яке виникає посеред цієї нестерпної реальності, наче ковток свіжого повітря посеред задушливої спеки. Баррі Дженкінсу, не зважаючи на цей сумний і здається безпросвітний антураж, вдається показати неймовірно гарну і зворушливу історію кохання молодого скульптора Фонні та його коханої Тіш.

Боротьба за справедливість, яка є другою лінією у фільмі, вривається у їхні стосунки, які лише починають розквітати. Поліцейський умисно і несправедливо звинувачує Фонні у згвалтуванні пуерториканки. Доля жорстока не лише до хлопця і сім’ї коханої, постраждала дівчина божеволіє і тікає в свою рідну країну. І це теж трагедія, не менш драматична, ніж ті події, які здається здатні зруйнувати юні життя закоханих і їхнє майбутнє. Та Тіш сильна, вона не здається, і Фонні теж, тому що їм є заради чого боротися – заради маленького життя, яке ось-ось має з’явитись на світ)

Їхнє кохання настільки прекрасне, що відображається у кожній будівлі кварталу, у кожному жесті та поруху, воно осяює фільм. Ти просто не можеш перестати захоплюватися цією красою, це – суцільна насолода. Режисер ( лауреат премії «Оскар» у 2018 році за стрічку «Місячне сяйво») не дарма став фаворитом премії «Незалежний дух», отримавши перемогу у категоріях «Найкращий фільм» та «Найкращий режисер». А гра Реджини Кінг – настільки грандіозна і ефектна, це просто потрібно побачити (за неї вона отримала «Оскара»). Дещо відволікали вставки у фільм, які супроводжувалися закадровим голосом. Мабуть метою цього було підкреслити той важкий стан афроамериканців, додати певної реальності подіям. І я розумію громадську позицію, яку хотів донести режисер через екранізацію однойменної книги Джеймса Болдуїна, але як на мене, фільм сам промовляє за себе.

Так, життя несправедливе до героїв фільму, але вони не здаються. Коли люди сильно люблять один одного, про це говорять їхні очі, їхні вчинки, про це говорять будинки і вулиці. Б. Дженкінсу вдалося оживити їх. І якби Білл-стріт могла говорити, вона розповіла б нам про те, хто ж насправді вчинив злочин, через який постраждало так багато невинних людей, але чи хочемо ми почути саме це? Чи це був би ледь чутний шепіт, а може, розпачливий крик, але у будь-якому випадку у її оповіді було б багато любові, бо там, де живуть люди, там завжди буде любов, там буде життя. І ця історія про це.

0
lesyalis 28 лютого 2019
Like

Ім’я:
19 вересня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора