Увійти через
facebook
 

Імла насувається. Ніколи не втрачати надію.


Рецензія на фільм: Імла
Фільм Імла

22 червня 2017 року стартував серіал за мотивами однойменної книги Стівена Кінга. Особисто я, коли був студентом дуже сподобав собі фільм «Імла» (2007), окрім вкрай похмурої кінцівки.

Частина 1. Імла (2007)

Фільм розповідає про події у містечку на березі озера, коли після потужної грози зникла електрика, а з гір, де розташована таємна військова база почав сповзати густий білий туман.

До речі, англійською назва фільму, книги і серіалу звучить «The Mist», що залежно від контексту може перекладатись як «туман» та «імла».

Фільм про те, як люди, які знають одне одного тривалий час, бо живуть у маленькому містечку, опинившись сам-на-сам у стресовій ситуації, під загрозою смерті від невідомого лиха, викривають свою справжню сутність.

Типовий посібник з психології виживання в екстремальних ситуаціях.

Мама, яка у горі нічого і нікого не слухає, і попри загрозу таємничої смерті йде назустріч своїх дітей, відімкнувши логіку та розум.

Головний герой, такий як ми—батько 2 дітей, який живе на зарплату, та спотикається у темряві, як і ми усі.

Якась біснувата стара проповідниця, яка всюди й у всьому бачить кару Божу за гріхи людей і яка за кожної нагоди самонакручується і накручує інших.

Невідома загроза у вигляді білої імли, від якої чомусь усі тікають, поєднала під одним дахом різних, хоч і знайомих між собою, людей. Як будуть розподілені ролі? Хто кого слухатиметься?

Чомусь ледь чи не зразу усі почали апелювати на рівність, хоча у кризових ситуаціях завжди необхідно, щоб один найрозумніший і найдосвідченіший мав непохитний авторитет та приймав рішення, прислухаючись до інших, однак з дорадчим голосом. Коли йде загроза демократія стає автократією для власного порятунку. От мине загроза і тоді можна буде усім дружньо, на рівних засадах, оцінювати усі дії та вчинки, але не зараз.

І так, коли найбрутальніший ніби-знавець ситуації виявляється помилився і треба рятувати людину, яка йому довірилась, він чомусь завжди завмирає як вкопаний, а ніби-боягуз самовіддано кидається рятувати бідолаху.

І навіщо було розказувати приїжджому сусіду-адвокату, підозрілому і вредному від природи, про щупальця і кров саме тій людині, яку він недолюблює??? Провели б тихо і показали б наочно (або розказали б через людину, якій він довіряє), або сказали б про це усім зразу, щоб його скептична думка була задавлена наочною думкою більшості.

Та, і таке надважливе оголошення, яке робив головний герой, треба проводити гучним та командним голосом, чітко відбиваючи слова, починаючи з відомого, з невідомим у середині та надією у кінці (так пізніше свою паству сколотила проповідниця). Хоча як на незнавця таких ситуацій, він досить добре впорався.

На щастя, усі «заручники магазину» все-таки дійшли до спільної думки. Однак ніхто зразу не визначився як лідер—начальник магазину, відомий адвокат чи найстарший відвідувач.

Як завжди у таких ситуаціях, випливають різні лідери, і якщо ти все-таки головни й у такій ситуації, тобі треба це показати і заткнути опозиції пельку або доречними та переконливими аргументами у відповідь або шляхом вгамування панікерів.

Та і що це за проповідниця-панікерка пані Кармоді? Хто лякає дітей і нагнітає страх? Хто виставляє Бога мстивим? Хто каже, що навіть після раю немає іншого шляху, аніж горіти у вогні? Яка ще нафіг жертовна кров?

Вона явно не християнка, бо справжній Бог—добрий і пробачає за гріхи, і дарує надію, а не страх, і не прагне крові. Та чорт забирай, чого ніхто ту проповідницю не викинув за барки чи не запхав кляп у рот, щоб не нагнітала обстановку? Класно цій проповідниці сказав один байкер: «Агов, довбанута, я теж вірю у Бога, але він не такий кровожерливий гад як ти його описала». Ні, для чого її усувати? Хай нажене на народу стільки страху, що сама почне потім страчувати людей.

Треба було, якщо же придумали як оборону робити факели з гасом, то обкласти відра з гасом упаковками з добривами, щоб не падали від випадкового копняка.

І доволі нерозумна ідея втікати з обмеженим набором набоїв та харчів у туман поза очі і дати на відкуп божевільній проповідниці натовп, замість того аби викинути її нафіг і засісти у міцному магазині з купою їжі.

Однак у такій ситуації непідготовлені люди рідко слухаються розуму.

Виявляється, у всьому винуваті вчені з найближчої військової бази, які відкрили портал в інший вимір та випустили всяких звірюк. Так чому вони тоді не евакуювали місто? Жахлива ціна непродуманих вчинків.

Доволі показовий у сенсі фільму є наступний діалог

--Ви зовсім не вірите у людство? …Люди у цілому гарні, порядні. Ми ж у цивілізованій країні?

--Так, поки машина працює і можна викликати службу порятунку, але якщо щось ламається і повна невідомість, дикий жах і біль, відсутність правил… Ви побачите як люди деградують.

--Якщо люди досить налякані вони стають слухняною отарою—вони повірять кожному, хто пообіцяє порятунок.

Це приклад пані Макроді, яка з божевільної проповідниці стала очільницею злого культу, яка страчує людей, керуючись збоченою вірою у Бога.

Виявляється, у всьому винуваті вчені з найближчої військової бази, які відкрили портал в інший вимір та випустили всяких звірюк. Так чому вони тоді не евакуювали місто?

Основну ідею фільму можна сформулювати у 3 реченнях:

1. Жахлива ціна непродуманих вчинків та експериментів.

2. Без належної організації та спільної ідеї, під загрозою смерті, розумами людей легко можуть заволодіти психопати та божевільні.

3. Та і мінорне закінчення фільму нагадує—ніколи не втрачайте надію, ато можете безглуздо позбавити себе шансу на порятунок.

1
zkurdina 28 червня 2017
Like

Ім’я:
18 жовтня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Серіал "Імла" (рос. "Туман") за книгою Стівена Кінга Серіал "Імла" (рос. "Туман") за книгою Стівена Кінга

Серіал «Імла» був замовлений у червні 2016 року та охоплюватиме, за словами творців, 10 серій.

28 червня 2017