Увійти через
facebook
 

Рембо-5 або Повернення Легенди


Рецензія на фільм: Рембо: Остання кров
Фільм Рембо: Остання кров

18 вересня 2019 року у світовий прокат вийшов фільм «Рембо: Остання кров»: п’ятий фільм однойменної франшизи про героїчні походження Джона Рембо у виконанні Сільвестра Сталлоне (еталонного героя бойовиків 80-90-их років 20 ст.), одного з трійці героїв бойовиків мого дитинства (на рівні з ван Дамом та Шварценегером), коли попри очевидні ляпи виникало непереборне бажання щоразу передивлятись це кіно.

Еталонний бойовик 80-х років, який напряму згадується у 20 фільмах та вплинув на майже дві сотні фільмів…

Бойовик класичний та еталонний, коли через співчуття головному герою та відпадні бойові сцени немає бажання чіплятись до ляпів…

Рембо на батьківському ранчо озирається назад, крізь гори трупів паскуд та друзів, залишений у горах США, джунглях Південно-Східної Азії та пустелях Афганістану, щоб переосмислити своє життя на його заході сонця…

Події фільму відбуваються через 10 років після рубанини Рембо на р. Сілуан у східній М’янмі, коли він після порятунку американських місіонерів все-так вирішує повернутись у батьківське ранчо…

Разом з тим, бойовий досвід та навички у Рембо нікуди не ділись, бо як каже народня мудрість: «Старий кінь борозни не зіпсує»…

Єдиною його розрадою поміж безкінечних пенсійних днів є догляд за Габрієлою, доньки його подруги, та розведення коней (принаймні, з трейлеру)…

Однак Габрієла у пошуках свого батька рвонула у Мексику, де втрапила у халепу—стає жертвою торгівлі людьми з боку одного з численних мексиканських картелів…

Щоб Ви розуміли—щоразу бойовик з Рембо (це його реальне прізвище, а не армійське прізвисько) розгортається на актуальному історичному фоні.

У першому фільмі (х/ф «Рембо: Перша кров» (1982))—проблема повернення у цивільне життя тисяч ветеранів м’ясорубки у Вєтнамі.

У другому (х/ф «Рембо: Перша кров-2» (1985))—повернення заручників-вояків США з полону влади Вєтнаму, попри заповнення останньої, що усі заручники повернуті.

У третьому (х/ф «Рембо-3» (1988))—мейнстрім світової політики капіталістичних країн (західного світу) 1980-их: боротьба народу Афганістану проти СРСР та його соціалістичного режиму-ставленика, яка велась за підтримки арабського світу та США.

У четвертому (х/ф «Рембо-4» (2008))»—доведені перед світом звірства військової хунти, яка правила М’янмою у 1988-2012 роках, та жорстко утискали національні меншини, зокрема, згадані у фільмі карени, які ведуть громадянську війну ще з пори здобуття тоді ще Бірмою незалежності від метрополії Великобританії у 1948 році.

Зараз же історичне тло—безперервна, з 2005 року, війна (без перебільшення цього слова) уряду Мексики за підтримки США з картелями, організованими злочинними формуваннями на півночі Мексики, які живуть за рахунок торгівлі людьми, захопленні заручників та переправленні колумбійських наркотиків у США… Жертвами цієї війни уже стали десятки тисяч людей…

Загальна риса усіх 4 фільмів—Сталоне завдяки своїй винахідливості та всебічному творчому використанню вогнепальної та холодної зброї (особливо лука та зубатого ножа) бореться з паскудами у всіх частинах світу…

Спільною рисою 3, 4 та 5 фільму франшизи є те, що війна настигає Рембо попри його спокійне життя (у тайському буддистському монастирі, рибацькому тайському селиші та арізонському пустельному ранчо)…

Бойовик класичний та еталонний, коли через співчуття головному герою та відпадні бойові сцени немає бажання чіплятись до ляпів…

Тому Джону Рембо нічого не залишається як згадати бойову молодість та врятувати Габрієлу… Принаймні, так показували трейлери та тикери…

Фільм відкривається показом того, як на власному коні Рембо як доброволець рятувальників під час урагану рятує від селевого потоку туристку у горах.... Героїзм попри поважний вік нікуди від Рембо не дівся…

Після порятунку туристки Рембо повертається у батьківське ранчо, де у розмові з подругою батька, бабусею Габрієли, зізнається, що його війна у його ж голові не завершилась і рятуючи туристку він продовжував свою війну, щоб врятувати їй на противагу бойових побратимів, яких не зумів…

Попри розведення коней, щирі переживання за Габрієлу, ковальську справу (досить майстерну, бо кує дамаську сталь, коли згинають та перековують кількадесят шматів сталі для неповторного візерунку) та догляд за виритим ним підземним тунелем, війна Джона не відпускає—він тримає вдома неслабенький арсенал (благо закони США це не забороняють) та ловить надзвичайно переконливі спогади про своє бойове минуле…

Інша його слабкість та турбота окрім коней та добровольства—Габрієла…

Їй він планує подарувати той кинджал з дамаської сталі з витонченою білою рукояткою, над яким працював не один день…

Її друзям він дозволяє екскурсію збудованим підземним тунелем, над яким морочився не один десяток років…

Він щиро переживає за неї та її благополучне майбутнє, тому явно не у захваті від її бажання рванути у Мексику, щоб поговорити з батьком-паскудою, який кинув її напризволяще…

Джон як і її бабуся Марія хоче вберегти її від суворого світу, однак Габрієла як ідеалістка-мрійниця вірить у те, що усі люди—добрі, та хоче почути від тата, чому він так з нею вчинив, а словам Джона про жорстокість—ні…

Класичний конфлікт поколінь…

Номінально погодившись, Габрієла все-таки рушає у Мексику (хто таким не було на стику 20 року життя, погодьтесь) та в’їжджає у типове прикордонне мексиканське містечко, яких предостатньо у пустельному прикордонні південних американських (Каліфорнія, Арізона та Нова Мексика) та північних мексиканських штатів (Нижня Каліфорнія, Чіуауа та Сонора).

До речі, Каліфорнія колись (до 1821 року) 3 століття була колонією Іспанської імперії, а у 1821-1848 роках—частиною Мексики (як імперії та республіки). Верхня Каліфорнія (сучасний американський штат з Лос-Андежелесом, Сан-Франциско та Сакраменто) відійшов до США у 1848 році за підсумками війни з Мексикою.

До речі, офіційна назва Мексики зовсім не «Мексика», а «Мексиканські Сполучені Штати». Так що, технічно Габрієла за межі Сполучених Штатів не виїжджала, а просто переїхала зі Сполучених Штатів Америки до Мексиканських Сполучених Штатів.

До речі, Мексика—це частина Північної Америки разом зі США та Канадою, а не Центральної Америки як усі гадають…

Так-от завершуючи ліричний відступ…

Прогнозовано батько зовсім не радий бачити свою доньку і прямо в обличчя їй каже, що ні вона ні її мама йому зовсім не потрібні та щоб вона ніколи більше не приходила.

Під впливом гіркоти розбитої мрії зустріти свого батька Габрієла разом з мексиканською подругою Жізель йде у місцевий нічний клуб, де їй місцевий багатій підсипає снодійне у вино.

Подружка Жизель, хоч і повідомляє Рембо про пропажу Габрієли, намагається зіграти роль щирої подружки, яка просто загубила Габьрієлу, однак браслет матері Габрієли, який Джон знаходить на лівому запясті Жизель, видає її підступні плани.

Після майстерного допиту Жизель зізнається, що вона здала Габрієлу як товар місцевому багатію, та забирає у неї браслет.

Виявляється, за кожну таку дівчину торгівці людьми заробляють по 300 тис. доларів на рік і настільки добре живуть, що хочуть перенести бізнес у США, продають свої послуги відкрито, та навіть тамтешнім поліцейським, а їхня озброєна охорона посеред білого дня відверто стоїть на сторожі. І це не художнє перебільшення, а, на жаль, реалії північних штатів Мексики, де з бандами навіть армія не може до кінця впоратись…

Усе цей вплив та багатство дістаються бандитам через нещадну експлуатацію секс рабинь—по 4-50 чоловіків на день, допоки не дозволять закінчити.

В усе це пекло втрапила наївна та незаймана мрійниця Габрієла, яка навіть відмовила у близькості своєму хлопцеві… Глибину її страждань як мрійниці з благополучного ранчо у страшенному секс рабстві страшно уявити…

Тим часом, Рембо вистежує багатія, наполегливо вмовляє його на співпрацю двома ударами ножем у ліве стегно та ліве плече, та проникає у маєток бандитів, які влаштовують йому пастку, оточивши 2 десятками бандитів.

У пастці бандити забирають у Рембо речі та документи, зверхньо, під головуванням лідера бандитів та його брата оглядають його ніж, водійське посвідчення та фото Габрієли… Після відмови Джона говорити, хто йому ця дівчина, його жорстоко б’ють, і брат головного бандита хоче кинути Рембо у бочку з кислотою, однак лідер бандитів залишає його живим…

Однак, щоб Рембо доскону жив з думкою, що програв боротьбу, лідер бандитів ставить йому ножем хрест на лівій щоці і віддає Габрієлу своєму брату-садисту…

Джона підбирає тамтешня журналіста-розслідувачка Кармен (сестру якої убили бандити), забирає до себе додому, викликає лікаря, який констатує у Рембо струс мозку, від якого він оклигує 4 дні… У ці 4 дні Габрієла зазнає небачених страждань у сексуальному плані та нещадно накачується наркотиками…

Як і обіцяли творці фільму, по аналогії з «Рембо: Перша кров», у середині фільму після спокійного початку починається несправедлива жорстокість щодо основного героя (заявлений дорослий рейтинг), яка у кінці фільму має перерости у праведний гнів…

Джон під виглядом клієнта борделю уночі проникає туди, перебиває охорону жорстоким способом (молотком; далі його жорстокість буде лишень наростати) та намагається звільнити усіх бранок, однак останні настільки залякані бандитами, що відмовляються тікати під страхом смерті… В одній з кімнат Джон знаходить ледь притямну Габрієлу та забирає її додому…

Дорогою додому за кермом Джон повертає Габрієлі відібраний у Жізель браслет та зізнається, що після повернення з М’янми 10 років тому саме Габрієла вдихнула сенс у його життя…

Цей монолог вартує дослівного викладу.

«У тебе ще все життя попереду… Ти повинна зробити ще дуже багато, дуже багато…

Коли я повернувся додому багато років назад, ти була ще маленькою, зовсім малечою.... Я був самотньою пропащою людиною, а потім я зустрів тебе і побачив те, чого не очікував побачити уже ніколи у житті—доброту і невинність…

Я набув сім’ю, якої у мене ніколи не було…

Я виростив тебе і це наповнило моє життя сенсом…»

Монолог Джона Рембо під час смерті Габрієли

Однак після цієї зворушливої промови Габрієла помирає від пережитого фізичного, сексуального та психологічного насильства…

Надзвичайно несподіваний хід, бо раніше усі герої, яких Рембо захищав впродовж фільму, виживали… Рембо приносить скорботну звістку Марії, а бандити надзвичайно розгнівані нахабністю американця…

Однак Джон «хоча і невеликого росту, але супергерой ще з 90-их» (як співали Потап і Настя у своєму хіті «Міцний горішок» (2008)), а тому не дає страшенному горю зламати себе, а конвертує його у помсту…

Він відсилає Марію до сестри, а сам готує своє ранчо до оборони від переважаючих сил противника за заздалегідь продуманим та ретельним планом—мінує тунель, готує вовчу яму, лук-самостріл та вибухівку з набоїв, мінує під’їзди, робить пастки (лук-самостріл, вила та кілки), запасні виходи та закладки зі зброєю, виганяє коней…

Його майстерність з роками нікуди не ділась, бо зі свого лука з відстані 50 м він, як і у пору в’єтнамської війни, влучає у середину гральної карти…

Повернувшись у Мексику, Джон вмовляє Кармен допомогти йому з помстою, бо він, коли на його очах згасала невинна Габрієла збагнув, що його скорбота не мине і не втримає її у собі як це робить роками Кармен…

Він хоче настільки серйозно помститись бандитам, щоб вони перед своєю смертю відчули біль їхніх втрат (вони втратили «доньку» та сестру відповідно від рук цих катяг-бандитів)…

Рембо проникає у маєток бандитів, максимально жорстоко розправившись з охороною (по кілька ударів ножем кожному у шию та голову), та відрізає голову брату головного бандита, який хотів Джона утопити у кислоту та довів до смерті своїм садизмом Габрієлу…

Під впливом помсти бандити силами кількадесят людей кидаються на ранчо Джона на 6 машинах у повному військовому екіпіруванні…

Довівши до пуття свою систему оборони, підживившись праведним гнівом на могилі Габрієли, Джон радо зустрічає гостей…

Помста самотньому старому американському фермеру кількадесят мексиканських бандитів геть не ладиться з самого початку, оскільки Джон Рембо починає показувати їм свої гнів та ненависть…

Підривом мін він знищує 2 з 6 машин…

Раптовою появою з 2 точок розсіює бандитів…

Заманює їх поодинокими групами у свій тунель, де нищить максимально жорстоко та винахідливо, цілий взвод (30 людей) мексиканської банди:

--бензином з величезної каністри;

--запальними набоями;

--метанням ножів;

--розтяжка;

--відрубуванням голови;

--пострілом з двостволки у голову з 2 м;

--поштрикуванням трубою шиї;

--відрубуванням ноги по щиколотку;

--протипіхотною міною;

--добиванням автоматною чергою тих, хто вже проштрикнувся на палі вовчої ями, чи з двостволки впритул;

--засипанням тунелю.

Отримавши від паскуд кулі у живіт та праве плече, Джон Рембо виманює головного паскуду у стайню, де з 50 м прибиває його 4 стрілами (по плечах і стегнах) до стіни та вирізає своїм ножем серце головного паскуди.

Джон Рембо тяжкопораненим дістає до крісла-гойдалки на веранді свого ранчо та проголошує, що у його світі, світі смерті, де усі його близькі стали примарами, він боротиметься, щоб пам'ять про них жила вічно.

Кіно—прекрасне, і хоч насичене балаканиною, але, як на мене, вона і є душею фільму, його історією, на якій тримається кожен драматургічний твір—від оповідання до кінофраншизи:

--намагання колишнього пропеченого сотнею смертей вояки вжитись у мирного спокійному житті, та збагнути, що справжне щастя вояка—це воювати заради своїх близьких, а не заради війни як такої;

--ідеалістка-«донька», яка прагне віднайти свого тата, та втрапляє у страшенну халепу внаслідок підстави подруги;

--паскуди-злодюги, для яких люди—лишень крам, який можна «гарно збути» для отримання грошей та впливу, та які настільки увірували у свою всесильність, що не бояться озброєною юрбою їхати у військовому обмундируванні страчувати американського фермера…

Діалоги та спокійна частина фільму тут як коржі у смачному торті, де екшн—лишень смачний крем, нічого не вартий без історії…

Так, кіно не особливо насичене по ходу екшеном (лишень під сам кінець), але воно максимально схоже до фільму «Рембо: Перша кров», де спершу довго говорили, а вже потім жорстко «мочили».

У підсумку, рекомендую перегляд даного фільму як і фанатам Рембо та власне і самого Сталоне, той неперевершений хоч і похилого віку той самий Рембо, малослівний та суворо-добрий, та безжально та винахідливо смертельний, особливо щодо оборони власного ранчо…

Рекомендую кіно і як соціальну драму, яка гостро розкриває проблему батьків і дітей, та впливу організованої злочинності на суспільство…

Рекомендую кіно для перегляду і ветеранам, які пройшли війну… Як казали римляни «Воюєш заради миру», а кожен, хто воював, хотів би уберегти своїх знайомих від тих жахіть війни, які він пережив (це «мир» заради якого воює солдат)…

У кіно показано, що життя після війни існує і варто берегти свою сім’ю…

Однозначно, 10 з 10 даному кіно попри невизначений кінець, бо герою картини співпереживаєш від початку та до титрів!!!

0
ZENKOURD 06 жовтня 2019
Like

Ім’я:
22 жовтня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Падіння янгола або Неймовірні пригоди "агента Леоніда Падіння янгола або Неймовірні пригоди "агента Леоніда

22 серпня 2019 року у світовий прокат вийшов фільм «Падіння янгола»: третій фільм однойменної франшизи про героїчні походження...

26 серпня 2019
Шалені канікули у Європі або Світ без Месників Шалені канікули у Європі або Світ без Месників

Перший фільм кіновсесвіту «Марвел» уже поза рамками Саги Безкінечності, отже, без Чорної Вдови, Кепа та Старка. Світ без...

14 липня 2019
Коли почвари мудріші та цікавіші за людей Коли почвари мудріші та цікавіші за людей

Огляд третього фільму нового кіновсесвіту "МонстроСвіту", де разом Годзилла та Кінг-Конг... Монстри-титани повстануть за покликом...

08 червня 2019
Кінець історії або зламаний Бран, злитий Джон-Ейгон та божевільна Дейнерис Кінець історії або зламаний Бран, злитий Джон-Ейгон та божевільна Дейнерис

Рецензія на 6 серію 8 сезону "Гри престолів" під назвою "Залізний трон" зі смаком попелу у роті і не лише попелу...

25 травня 2019
Згадати все... Згадати все...

Напередодні, на жаль чи на щастя, останньої серії 8 сезону т/с «Гра престолів», пропоную згадати як тривала боротьба Дейнеріс...

19 травня 2019