Роздуми про життя
У Японії поблизу столиці країни Токіо є один ліс. Називається він «Аокігахара» (в перекладі з японської – «Рівнина дерев») або друга назва «Дзюкай» («Море дерев»). Всесвітня слава цього лісу є досить сумною, оскільки він є популярним місцем для самогубств – щороку там знаходять десятки тіл людей, що укоротили собі віку. Через цю сумну славу про ліс було складено чимало містичних історій, а згодом було знято фільми. Зацікавила Аокігахара і західних кінематографістів, але більшість з них віддають перевагу знімати про ліс якийсь містичний жахастик, на зразок фільму «Ліс привидів». Але американський режисер Гас Ван Сент зобразив ліс у фільмі філософсько-драматичного жанру.
Сюжет розповідає про американського вчителя Артура Бреннана, який незадовго до описуваних подій втратив дружину. Головний герой приїжджає до Японії з твердим наміром покінчити з собою в знаменитій Аокігахарі. Але під час ходіння по лісу та моральної підготовки Артур натикається на загадкового японця на ім’я Такумі, який каже, що також хотів покінчити з собою, але передумав і тепер бродить по лісу в пошуках виходу…
Серед режисерських робіт Гаса Вана Сента були як успішні фільми (на зразок «Гарві Мілка»), так і відверто нікудишні (наприклад, «Психо» (1998)). «Море дерев» опинилося десь посередині – критики фільм просто знищили, освиставши на Канському кінофестивалі, тоді як прості глядачі вирішили, що все не так однозначно. Безумовно, фільм є за що сварити і є за що хвалити.
Протягом фільму головні герої пересуваються по лісу в пошуках виходу, отримують нові травми, натикаються на тіла інших самогубців, переживають напади природних стихій і періодично ведуть розмови і роздуми про життя. Артур час від часу поринає у спогади про дружину. З одного боку сюжет вибудований непогано, філософські та містичній елементи історії правильно вписані в сценарій, і фільм в цілому цікаво дивитися. Часто режисери авторських фільмів залишають у своїх творах купу недомовок, через які глядач змушений сам додумувати, що хотів сказати режисер. Але сюжет «Моря дерев» цілком зрозумілий і не містить надмірних заумствувань. Тут навіть деякі сюжетні ходи є цілком передбачуваними, хоча пара неочікуваних і приємних сюрпризів все ж таки є у кінці. Ну, і відсилання до інших фільмів у «Морі дерев» присутні: наприклад, сцена, де Артур знаходить першого самогубцю – явний реверанс фільму «Расьомон» Акіри Куросави.
З іншого боку протягом перегляду не покидає відчуття деякої затягнутості фільму. Також викликає запитання витривалість головного героя, який падаючи зі скелі не отримує серйозних травм. Зрозуміло, що фільм – філософська притча, але подібні сценарні вольності відволікають від перегляду.
Однозначних похвал заслужила робота «зіркових» акторів. Метью Макконахі в ролі Артура виклався на повну і переконливо зіграв зламану життям людину, яка кається за свої минулі прогрішення. Непогано виступив Кен Ватанабе в ролі японця Такумі. Ну, і не можна не відзначити Наомі Воттс в ролі дружини.
З точки зору візуалу «Море дерев» виглядає цілком пристойною. Особливо хочеться похвалити операторську роботу. По красивих пейзажах лісу видно, що як мінімум пара сцен були зняті поблизу реальної японської Аокігахари.
В цілому, «Море дерев» - непоганий драматичний фільм. Безумовно, він може сподобатися не всім, але шанувальникам хороших і незаумних авторських фільмів варто подивитися.