Повстання тіней - рецензія на фільм Ми - Kino-teatr.ua

Київ
язык
Увійти через
facebook google

Повстання тіней


Рецензія на фільм: Ми
Фільм Ми

Тому так промовляв Господь:

Ось Я лихо на них наведу, що вийти із нього не зможуть,

і кликати будуть до Мене, але не почую Я їх!

(Єремія 11:11)

Так, «жахастики» – той жанр, який, крім власне розважального ключа, дозволяє поглянути і на власні проблеми у критичному плані. Крім того, тут можна «ризикнути» - при помірних капіталовкладеннях можна в прямому сенсі, зірвати банк кінозборів. Режисера і сценариста Джордана Піла можна назвати майстром цього сегменту – його фільм жахів, з елементами соціальної сатири, «Пастка» (Get Out), крім приголомшливого фінансового успіху отримав і премію Оскар і Премію Гільдії сценаристів Америки за найкращий оригінальний сценарій. На досягнутому метр вирішив не зупинятись, і у 2019 році на екрани виходить (в Україні з 28 березня) стрічка «Ми» (англ. Us), де знову автор вирішив досягти нових вершин.

…Подружжя Аделаїда та Гебріел Вілсонів, їх дітей - Зора і Джейсон - щаслива американська родина…Одного разу вони приїжджають на узбережжя Санта-Круз, з яким у них пов’язані спогади - у чоловіка оптимістичні, у жінки – навпаки… І ось, одного вечора на їх подвір’ї вони бачать родину – яка не більше, не менше - ніж вони самі. Ці створіння, «червоні одежі», ніби вони самі – з примітивною відомістю, проте набагато жорстокіші і фізично витриваліші…Вони хочуть зайняти місце своїх «господарів», вони таж «Ми-американці», проте спочатку мета їх – натішитися стражданнями… і це відбувається не тільки як локальний феномен…

Загалом, «Ми» - це просто відмінний в своєму роді сплав майстерності ідеально підігнаного сценарію, в якому власне переплелись і тонке вміння нагнітати і відпускати напругу, вплітати гумор, що часто межує з сатирою, розставляти опорні точки прихованих змістів – від тематики урядових змов до містичних – однією з яких є посилання на біблійну фразу, що винесена в епіграф. Так, важливою є і натяк на соціальний підтекст – інший бік фасаду «американської мрії: життя «тіней», їх «обслуговуючого персоналу», які живуть в жахливих умовах-не маючи доступу до освіти, якісної їжі та дозвілля; повстання людей у «червоному», легко прив’язати до аналогії, наприклад, «жовтих жилетів». Проте загалом «мотив бунту» не виглядає основним мотивом – оскільки це все-таки масове кіно, і акцент зосереджений на екранному дійстві втечі родини. Так, операторська робота відмінна – багато кадрів так і просяться стати фотографіями концептуального жанру; саундтрек теж на висоті.

Можна відзначити, що актори, які зіграли як ролі «основної» родини, так і «дзеркальної», ролі першого і другого планів – виконали титанічну роботу, не переграваючи, відмінно витримавши кожен момент, кожен кадр, кожен має свою «родзинку»; як наприклад, Лупіта Ніонго втілила і прямий, і «дзеркальний» образи Аделаїди(Ред), її історія - не одна з багатьох…

Щодо підсумку. «Ми» - не «один з багатьох» фільмів жахів; він дійсно стане подією у кінематографії цього року. Поряд з високими художніми якостями, «Ми» - це і чудовий вибір для широкого кола глядачів – прихильників жахастиків і бажаючих «полоскотати нерви»

0
Like

Ім’я:
22 вересня 2019
Ваш коментар
Гость
Гость 02 квітня 2019 21:15
0
Ми – фільм американського режисера Джордана Піла, який за свій дебют отримав Оскар у категорії найкращий сценарій.
Ми – це друга картина режисера, проте, у якійсь мірі, його вже можна назвати майстром кіно. У самій професії він доволі давно: актор, комік (Кей і Піл), продюсер і сценарист, внаслідок цього, отримавши досвіду, він знімає свій перший фільм: “Забирайся”, який зірвав американський бокс – офіс й очікування критиків. Соціальний меседж, яким був просочений кожен кадр фільму дійшов до широких мас у найоптимальнішій формі завдяки лаконізму постановки. Доволі маленький бюджет, великі амбіції, людина професії і двісті п’ятдесяти мільйонів доларів зборів, при чотири і п’ять бюджету, по світі, оплески глядачів й визнання критиків.
Із другим фільмом режисера все набагато складніше у хорошому сенсі слова. Джордан Піл – фігура неоднозначна, тому звичайним повторенням формули першого фільму він не обмежився, а пішов шляхом великих, намагаючись інтегрувати величезний пласт все можливих тем у один фільм й подати нам, через великі екрани.
Сюжет, на перший погляд доволі простий, американська чорна сім’я, раптово зустрівши злих двійників (допельгангерів), які починають на них полювати, намагається вижити й дізнатися правду появлення тих самих двійників. Режисер, порівняно зі своїм першим фільмом, збільшив масштаб подій, тому ця незвична ситуація, у сюжетній площині, переслідує кожну американську сім’ю, проте саме Аделаїда (Лупіта Ніонго), із якою пов'язаний головний сюжетний так
.

Інші рецензії автора


Семейная традиция Семейная традиция

 Джон Шафт III — специалист по кибербезопасности в ФБР, не привыкший решать проблемы грубой силой. Он предпочитает полагаться на...

16 вересня 2019
Свобода вибирати Свобода вибирати

Бернадетт Фокс колись мала стати одним із найкращих і найцікавіших архітекторів Америки. Роки йшли, і пріоритети жінки змінилися – останні...

04 вересня 2019
Битва за Іловайськ Битва за Іловайськ

Історія командира штурмової групи батальйону "Донбас" Тараса Костанчука з позивним Бішут, який отримав важке поранення і дивом...

29 серпня 2019
«Хороші хлопці» «на раЕне» «Хороші хлопці» «на раЕне»

Що буде, якщо троє шестикласників залишаться на деякий час без батьків? Вони будуть відриватися.

15 серпня 2019
На яскравих стежках дитинства… На яскравих стежках дитинства…

вчинка Дора із ранніх років жила у джунглях через роботу її батьків-дослідників. Тому дівчинка в дикій місцевості орієнтується набагато...

13 серпня 2019