"Палата" Джона Карпентера


Рецензія на фільм: Палата
Фільм Палата

Джон Карпентер по-праву вважається культовим режисером, адже саме він започаткував серію фільмів «Хеллоуін» (перший фільм вийшов ще у бородатому 1978 році) та «The Thing» (1982), відзняв культову «Втечу з Нью-Йорка» (1981) та ще кілька менш відомих, але успішних фільмів. На жаль, друга половина 1990-х і початок 2000-х років відзначилися помітним спадом у творчості режисера – почало виходити сміття, на зразок «Селища проклятих» (1995) та «Втечі з Лос-Анджелеса» (1996), а після провалу «Привидів Марса» (2001) Карпентер відійшов від режисерської діяльності на довгих вісім років. І після виходу його фільму «Палата» (2010) стало зрозуміло, що повертатися до режисерської діяльності йому було не варто.

Події фільму розгортаються у 1966 році. Загадкова молода дівчина на ім’я Крістен потрапляє до психіатричної лікарні після того як спалила один заміський будинок. Познайомившись з персоналом та іншими хворими дівчатами, Крістен розуміє, що в лікарні відбувається щось незрозуміле – усі щось приховують від головної героїні, а її саму починає переслідувати привид…

На сюжеті та його логічності довго зациклюватися немає смислу – фільм був задуманий як фільм жахів, а тому численні сюжетні погрішності – постійна проблема даного жанру. Куди більшою проблемою фільму «Палата» є те, що він несказанно нудний – за подіями нецікаво стежити, навіть сюжетна інтрига, після якої мали б розкритися мотивації привида не допомагає. Дещо неочікуваний фінал, звичайно, трохи рятує фільм, та все ж кращим його не робить. На додачу фільм вийшов абсолютно нестрашним – щоб налякати та зацікавити глядача Карпентер увесь час застосовував «вискакування з-за рогу», зйомку голих дівчат у душі (оголення цензуровані) та інші методи, які успішно працювали у перших «Хеллоуінах», «Жахах на вулицях В’язів» та «П’ятницях 13-го», але на сьогоднішній день морально застаріли і нікого вже не лякають і не вражають (за винятком хіба що тих людей, які фільми жахів ніколи не дивилися). Місце дії, а саме психіатрична лікарня, в якій відбуваються якісь загадкові і страшні речі, могло би посприяти нагнітанню зловісної атмосфери, але нічого цього немає – не допомагає ні раптове відключення світла, ні темрява, ні спалахи блискавок за вікном.

Про акторську гру також немає чого сказати, бо акторам, власне, і не було що грати – персонажі тут досить нецікаві та шаблонні для такого сюжету і жанру. З відомих акторів у фільмі присутня лише талановита та вродлива Ембер Хьорд в ролі Крістен, але і її особливо нема за що похвалити.

З технічної сторони фільм знятий стандартно як для фільму жахів – похмура картинка в «холодних», синіх тонах та цілком пристойна операторська робота.

У підсумку, «Палата» - нудний і нецікавий фільм жахів, який на додачу ще й нестрашний. Сумно, що такий в минулому талановитий і новаторський режисер як Джон Карпентер втратив свіжість кінематографічного таланту. Схоже, кляті роки взяли гору.

0
Зорян 25 листопада 2018


Ім’я:
25 липня 2021
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Дикі історії Дикі історії

Рецензія на фільм «Погані дороги» (2020)

11 червня 2021
Про мерців і дурнів Про мерців і дурнів

Рецензія на фільм «Армія мерців» (2021)

30 травня 2021
30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 квітня 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 квітня 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 квітня 2021