Українські послідовники студії “Asylum”


Рецензія на фільм: Дума про Тараса Бульбу
Фільм Дума про Тараса Бульбу

У 1997 році в США була заснована студія під характерною назвою “Asylum” (назва перекладається як «Психлікарня»). Тривалий час студія не мала успіху на кінематографічній ниві, але у 2005 році вийшов фільм Стівена Спілберга «Війна світів» за мотивами роману Герберта Уеллса. «Психи» під шумок швиденько наклепали власну низькобюджетну і низькоякісну екранізацію роману, і випустили фільм на DVD, сподіваючись, що неуважні глядачі не помітять, що купують не диск з блокбастером, а низькоякісну підробку. І спрацювало – диски з фільмом продалися успішно, а студія отримала можливість і далі клепати аналогічні підробки вже інших блокбастерів (за такими фільмами закріпився термін «мокбастер»). Складно сказати, чи то ця справа дійсно настільки прибуткова і приносить шалені кошти, чи то через студію почалося «відмивання» грошей, але сама студія почала випускати по 10-20 фільмів на рік.

Після виходу фільму «Дума про Тараса Бульбу» складається враження, що студія “Asylum” спробувала такими чином відкрити свою філію в Україні. Бо тактика загадкової студії «Голд-Продакшен», відповідальної за вихід «Думи…», повністю повторює тактику «психів»: «Дума…» вийшла в один рік (2009-й) з російським фільмом «Тарас Бульба», знята за мотивами одного твору, ще й плакати фільму схожі. Але «Дума…» - це, фактично, низькобюджетна пародія на російський фільм «Тарас Бульба», який сам по собі був нікудишнім. Ну, а якою може бути низькопробна пародія на нікудишній фільм?

Сюжет «Думи про Тараса Бульбу» загалом повторює, сюжет повісті. Однак фільм нагадує біглий переказ повісті – у першій половині фільму наче все йде розмірено, згідно з повістю, а потім сюжет зривається, як пес з ланцюга і прожогом біжить до розв’язки. В результаті, більшість персонажів толком не розкриті, а відмінностей від повісті вистачає – наприклад, Остап гине у битві під Дубно. Схоже, фільм знімали нашвидкуруч, а більшість сцен не змогли дозняти. Вийшов сюжетний сумбур, а не нормальне кіно. В принципі, повість «Тарас Бульба» - точно не те джерело, за мотивами якого можна зняти хороший фільм, але творці «Думи…» навіть не старались.

Візуально фільм виглядає вкрай убого: картинка дешева, операторська робота кривувата, монтаж рваний. В битвах беруть участь двоє-троє калік, а актори переграють по повній програмі. Навіть Михайло Голубович в ролі Бульби виглядає непереконливо.

В принципі, якби існували мінусові шкали оцінювання фільмів, сміття на зразок «Думи про Тараса Бульбу» отримувало б своє сповна. А так просто категорично не рекомендується до перегляду.

0
Зорян 09 серпня 2018


Ім’я:
01 серпня 2021
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Дикі історії Дикі історії

Рецензія на фільм «Погані дороги» (2020)

11 червня 2021
Про мерців і дурнів Про мерців і дурнів

Рецензія на фільм «Армія мерців» (2021)

30 травня 2021
30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 квітня 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 квітня 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 квітня 2021