Секс у болоті


Рецензія на фільм: Коли падають дерева
Фільм Коли падають дерева

Після перегляду багатьох українських фільмів на ум приходить запитання в стилі «На біса?». На біса ЦЕ знімають? На біса на ЦЕ виділяють кошти? Звичайно ці питання, швидше, риторичні: «пиляння» коштів було, є і буде – такий вже в українців менталітет. Але чого б не «пиляти» їх на перевірених талановитих кінотворцях, які не лише «освоять» бюджет, але й знімуть хороший фільм, який буде цікаво дивитися. На жаль, не всі хороші українські кінотворці мають зв’язки з потрібними людьми, а тому в кращому випадку змушені знімати фільми виключно за власні кошти, а в гіршому – відмовляються від зйомок фільмів. Зате в сценаристки Марисі Нікітюк, схоже, все гаразд – вона вже встигла відзначитися сценаріями до кількох короткометражок з кіноальманаху «Україно, Goodbye!», після перегляду яких хочеться вистрибнути у вікно.  Хоча в її творчості є світлий момент – вона була одним із сценаристів непоганого фільму «Додому» (2019). У 2018 році Нікітюк замахнулась на повнометражний режисерський кінодебют – фільм «Коли падають дерева». Те, що це буде відстій було ясно ще на етапі перших рекламних відео.

Події фільму відбуваються в неназваній українській провінції. Тупа сільська дура на ім’я Вітка разом з двома подругами аналогічного розумового рівня лигається з трійкою місцевих бандитів. Її обранцем є молодий бандит на прізвисько Шрам, з яким вона при кожній нагоді займається сексом, в тому числі і в болоті (шкідливо для здоров’я, але ж зате як символічно). За відносини з бандитом Вітку регулярно засуджує бабуся і матір. Але одного разу Шрам з дружками вирішує поїхати у Харків, щоб провернути там пограбування й «зірвати великий куш». Ясне діло, справа йде по жіночому статевому органу, Шрама з його «шедшимі к упєху» дружками валять конкуренти по бандитській діяльності, а Вітка, включивши єдину звивину в мозку, наважується на шлюб з нелюбим, але фінансово забезпеченим односельчанином. 

Якщо хтось не зрозумів, це стислий переказ усього сюжету фільму. Більше схоже на прохідну короткометражку, чи не так? Судячи з усього, так воно і було на самому початку, але бажання режисера/сценариста зняти повнометражний фільм було більшим за бажання написати до нього нормальний, цікавий, зв’язний сценарій. Тому дійство регулярно розтягується найрізноманітнішими способами. Перший спосіб – це побічні сюжетні лінії, які ніяк не зв’язані з основним сюжетом: то покажуть групу місцевих циганів, то якогось діда на старій «Волзі», то якогось малого розумово відсталого, який то ходить за головною героїнею та її подругами, то грається з сестрою Вітки… Тільки для чого все це – неясно. Другий спосіб – довгі сюрреалістичні вставки, на зразок лежачої на могилі головної героїні або оргії у болоті. Самі ці вставки візуально красиві, але сюжетно досить безглузді і не несуть ніякої суті. А все тому, що вони не вплетені в оповідь органічно, а вставлені заради імітації глибокого символізму фільму, а заодно є омажами на творчість інших режисерів, які собаку з’їли на подібних прийомах. Секс у болоті – явний омаж на фільми Ларса фон Трієра, білий кінь – явний натяк на «Твін Пікс» Девіда Лінча і так далі. Але схоже, що Трієр з Лінчем користуються якимись особливими психотропними препаратами, тому й фільми у них (ну, принаймні деякі з них) виходять справді глибоко символічними й цікавими у своєму творчому замислі. А ось Марися Нікітюк просто сіла в калабаню – чи то від невміння, чи то від банального браку досвіду.

Про лицедіїв особливо немає чого сказати – актори ніде особливо не світились, а їхня акторська гра не вражає. За винятком головної героїні та її обранця – здається, це ті самі «падаючі дерева».

Єдине, за що можна похвалити фільм, так це за його картинку – фільм справді гарно виглядає. Операторська робота характеризується в основному зйомкою «з рук» з характерним «тремтінням».

Так що в цілому фільм «Коли падають дерева» - це незрозуміле «щось», потік свідомості, який незрозуміло для кого знятий. І це за бюджет у 22 мільйони гривень, на які можна було б зняти 2 хороші фільми, на зразок «Моїх думок тихих» або «Таких красивих людей». Авторське сюрреалістичне кіно, звичайно, потрібне, але практика показує, що далеко не кожний режисер вміє його знімати.

0
Зорян 04 квітня 2020
Like

Ім’я:
25 травня 2020
Ваш коментар
Гість
Гість 02 травня 2020 19:14
0
Тупа сільська дура на ім’я Вітка разом з двома подругами аналогічного розумового рівня лигається з трійкою місцевих бандитів. ------ Вітка це сестра, а головна героїня Лариса. Ну і як на мене сцени с коханням в болоті - то найкраще, що було в тому фільмі)
.

Інші рецензії автора


«Правдива» неправда «Правдива» неправда

Рецензія на фільм «Правдива історія банди Келлі»

12 травня 2020
Тільки для фанатів Тільки для фанатів

Рецензія на фільм «Джей та Мовчазний Боб: Перезавантаження».

30 квітня 2020
Кохана, ми вбиваємо дітей Кохана, ми вбиваємо дітей

Рецензія на фільм "Мама і Тато"

26 квітня 2020
Погані хлопці – на пенсію? Погані хлопці – на пенсію?

Рецензія на фільм "Погані хлопці назавжди"

23 квітня 2020
«Порожняк» в красивій обгортці «Порожняк» в красивій обгортці

Рецензія на фільм "Віддана"

22 квітня 2020