Невеликий прогрес


Рецензія на фільм: Лиса Гора
Фільм Лиса Гора

Не ходи на Лису гору, а грай на сопілці

Гурт «Мандри» - «Орися»

Знімати фільми в такому жанрі кіно як «жахи» стало дуже тяжко – більша частина глядацької публіки «осміліла», лякати старими методами вдається лише людей лякливих і зі слабкими нервами, регулярне використання таких кіноприйомів як «вискакування з-за рогу» швидко надоїдає, а сюжет нерідко межує з відвертим фарсом. Коротше кажучи, «жахастики» треба вміти знімати.

В українському кінематографі здійснювалися спроби зняти фільми в жанрі «жахів», але результати були, м’яко кажучи, поганими. Тому і від «Лисої гори» (2018) особливих одкровень ніхто не чекав. Але все вийшло не так і погано.

Сюжет фільму розповідає про дівчину Майю та хлопця Марка, які вирушають на Лису Гору, знаменитий київський парк, який окутаний містичними історіями. У кожного з героїв є своя причина вирушити на Гору – Майя хоче знайти свою зниклу матір, а Марк хоче банально «підкотити» до головної героїні. В кращих традиціях подібних фільмів головні герої потрапляють в «просторовий вакуум» і не можуть знайти вихід з невеликого лісу, яким покрита гора, а на шляху їм починають зустрічатися загадкові люди – служителі неоязичницького культу…

Сюжети «жахастиків» нечасто радують глядача дуже логічним і продуманим сюжетом, але проблема дебютної режисерської роботи Романа Перфільєва (який виступив заодно сценаристом і продюсером) в тому, що ряд сюжетних ходів виглядають дуже надуманими, а фінал вийшов взагалі затягнутим, ускладненим і з натяком на продовження – відчувається що сценариста «понесло».

Звичайно, в «жахастиках» важливими є не стільки сюжет, скільки атмосфера і те, наскільки цікаво подається історія. І з «Лисою горою» все не так і погано: до пори, до часу цікаво спостерігати за сюжетом, є цікавість до того, чим усе закінчиться, а в парі моментів навіть прокльовується атмосфера жаху, що для українського кіно справді досягнення. Але тільки хочеться похвалити фільм, як дійство починає провисати, атмосфера жаху пропадає, «вискакування з-за рогу» не вражають (бо їх «злили» в рекламних відео), а сюжет видавати заумствування. Рубанки, різанини і крові у фільмі майже немає, незважаючи на використання у сюжеті сокири. Фільм порівняно недовгий – його тривалість менша за півтори години, що без сумніву іде йому в плюс. Правда, неясно навіщо фільму деякі «фішки», наприклад на екрані регулярно виникають назви сцен (прямо в дусі Тарантіно) і показується о котрій годині відбувається дійство. Жодного смислу ці «фішки» не несуть, хіба що пробують відволікти від сюжетних недоопрацювань.

Цікаво, що з фільмом «Штольня» «Лису гору» ріднить вкрай негативне зображення язичників, які в даному фільмі здійснюють людські жертвоприношення, проводять містичні обряди і здатні до телепортації. Цікаво, чому сучасні сценаристи так негативно відносяться до старовірів?

Що ж до акторської гри, то тут тяжко сказати щось конкретне. Видно, що акторам-лицедіям бракує досвіду, але, схоже, що до озвучення фільму залучили інших, більш професійних акторів, які в принципі постарались на славу. Правда, по рухах губ акторів видно, що фільм не був знятий українською мовою.

Єдине, до чого немає жодних претензій, так це до візуальної частини фільму. Картинка у фільмі якісна, похмура кольорова гамма грає на руку атмосфері, операторська робота і монтаж зроблені дуже грамотно і часом витягують фільм там, де облажався сценарист.

В цілому, фільм «Лиса гора» не викликає тих вкрай негативних вражень, які у свій час викликали «Штольня» (2006) і «Синевир» (2013). Прогрес у жанрі «жахастика» в українському кіно помітний, але до по-справжньому якісного фільму ще далекувато. Поки що це рівень «Лісу привидів» (2016), але що вже казати, якщо у Голлівуді з його досвідченим персоналом далеко не завжди виходить зняти достойний «жахастик».

0
Зорян 15 вересня 2018


Ім’я:
31 липня 2021
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Дикі історії Дикі історії

Рецензія на фільм «Погані дороги» (2020)

11 червня 2021
Про мерців і дурнів Про мерців і дурнів

Рецензія на фільм «Армія мерців» (2021)

30 травня 2021
30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 квітня 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 квітня 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 квітня 2021