Казка про жадібність, казка про щедрість
Українське кіно зробило величезний крок у своєму новому відродженні за останні роки – і, власне, як кількісному, так і якісному розвитку. Ще зарано, звісно, говорити про сформовану нову національну кіношколу, проте вже цілий ряд фільмів, які вже в дечому стали культовими, говорить про вірно обраний шлях. Одним з важливих кроків є поки що позірний ренесанс кіностудій, як ось знаменитої «Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка», яка зняла в чомусь традиційний фільм «етнографічного настрою» «Казка про гроші» за мотивами повісті В. Короленка "Йом-Кіпур, або Судний день". Стрічка була презентована для глядачів столиці в київському кінотеатрі мережі «Планета кіно» 25 січня 2018 року – в теплій, дружній атмосфері, - акторською та знімальною групою, режисером Олесею Моргунець та головою Держкіно Пилипом Іллєнком.
Сюжет базується на старовинній легенді, що у ніч на Йом-Кіпур єврейський чорт Хапун забирає найхитрішого та найжадібнішого єврея, що не шкодує своїх боржників. І ось, повертаючись з шинку, на свято, підприємливий Мірошник бачить, як місцевого шинкаря Янкеля забирає нечиста сила. Проте останній заключає з Хапуном парі (говорячи єврейською): якщо нового хазяїна шинку, яким буде українець, будуть клясти ще більше, чорт випустить Янкеля…. Тут розпочинається «тріумфальне» «сходження» Мірошника: він і розводить горілку, і займається лихварством, обманом вплутуючи людей у борги, і хоче одружитись «на грошах» багатої нареченої Мотрі і одночасно зі сватанням хоче «прилаштувати» поряд бідну, проте кохану, Катрю… І незабаром настає час розплати – на відміну від Янкеля, - Левко не знає ані міри, ані співчуття… Проте разом автори утверджують і ідеали милосердя кохання, і вкінці-кінців – прощення…
Власне, автори органічно зробили стрічку «позачасовою» - ми можемо здогадатись що це досить заможне українське село середини XIX, зробивши основний акцент на фольклорні образи української культури, як це було у класичному фільмі «Пропала грамота» 1972 року. Ба навіть важко уявити фільм більш народним, він сам як народна пісня – а якщо додати живу, образну, соковиту мову з вдало підібраними декораціями – то так, цей фільм безперечно ввійде до стрічок, які і після кінопрокату, стануть окрасою телеефіру «до свят». Розвиток сюжету неквапливий, основний акцент зроблений на емоційності образів, що досягаються вивіреними портретними планами.
Гра акторів – вона щира, емоційна, з добре зіграним акторським ансамблем. Так, це і Мірошник Левко, що його зіграв Андрій Ісаєнко – складний характер, що його в прямому сенсі засліпили гроші, легковажний, не стільки його робітник, скільки товариш – підсипка (робоча посада на млині) Гаврила - Дмитро Суржиков. Це і щиро любляча, проте тверда у засадах моралі і принципів, - Катерина - акторка Анастасія Карпенко. Цікаві і харизматичні образи – Янкеля, людини, що все-таки знає міру у справах ґешефту, що його зіграв зірка Свінгерів Михайло Кукуюк; і Хапуна – Олександр Кобзар – єврейського чорта, що вміє мудро розсудити ситуацію, вірний умовам парі.
В сенсі, «Казка про гроші» - це кінопритча, яку автори розповідають щиро і ненав’язливо, в якій є і драма, і кохання, і підступність, і оптимізм – і яка сподобається особливо поціновувачам класичного українського фольклору, а тим, хто від нього ще далекий – і зацікавить на більш детальне вивчення. Казка про жадібність грошей, казка про щедрість душі…
Недзельницький Андрій