«Порожняк» в красивій обгортці


Рецензія на фільм: Віддана
Фільм Віддана

Жіночі романи – страшна штука. Безумовно, як окремий піджанр літератури, вони мають право на існування. Але, погодьтесь, далеко не кожний читач витримає усі ці роздуми на тему «чому ми не ходимо, взявшись за руки?» або детальний опис балів та гардеробів. Що ж, література має бути різноманітною, а читати або ні – хай вирішують читачі. Автор даної рецензії не є шанувальником цього піджанру літератури, тому і бажання ознайомлюватися з романом Софії Андрухович «Фелікс Австрія» відсутнє. І якщо фільм «Віддана» є точною екранізацією роману, то швидше за все немає сенсу в прочитанні першоджерела. Але незрозуміло одне – чому його взагалі екранізували, ще й так масштабно?

Події фільму відбуваються у 19 столітті в місті Станіславові (тепер – Івано-Франківськ). Молода дівчина на ім’я Стефа працює служницею в заможній родині Аделі та Петра Сколиків. В дитинстві Стефа та Адель були разом врятовані під час пожежі, і батько Аделі взяв Стефу на виховання…

Протягом усього перегляду фільму не можна не помітити, що творці фільму керувалися фразою «зустрічають по одягу», і очевидними є зусилля по роботі над візуальною стороною «Відданої». Згідно із прес-релізом, для зйомок фільму було побудоване ціле містечко, щоб відтворити Станіславів позаминулого століття. І що тут скажеш – декорації міста виглядають справді досить автентично. Вулиці наповнені різномастою «масовкою» в одязі, що відповідає епосі – тут тобі й український національний одяг, і фраки, і жіночі сукні… Будинки й театри наповнені відповідними меблями та хатнім начинням. Так, це справді місто 19 століття.

З технічного боку фільм знятий дуже добре: оператор вертів камерою як міг, вибирав різноманітні плани, одним словом – молодець. Картинка наповнена усілякими барвами і є справжньою радістю для очей. Щоправда, комп’ютерною графікою не розпорядились як слід: замість літаючої риби варто було більше попрацювати над панорамами міста, які вийшли явно штучними, з кривувато наклеєними будівлями.

Що ж, фільм справді виглядає красиво. Ось тільки, керуючись вищезгаданою фразою про одяг, творці фільму забули, що в неї є продовження – «проводжають по розуму». І тут неясно, хто винен більше – роман-першоджерело, з якого перекочувала вся ахінея, чи сценаристи, які не наважились щось змінити чи переосмислити, щоб в результаті вийшло цікаве кіно. Фактично, перед нами камерна історія про тупу істеричну дуру, тобто служницю Стефу, яка сама не знає, чого хоче від життя, що їй треба поміняти, кого вона любить, а кого ненавидить; паралельно вона ловить регулярні глюки і розмовляє з ожившими (в її голові) портретами… Звичайно, і про таких персонажів можна придумати цікаву історію, але Стефа настільки відразна, що її можна лише ненавидіти. На додачу, ця відразність персонажа ламає логіку сюжету: Стефа дозволяє собі грубити подружжю Сколиків, закатує істерики і неясно, чому господарі давно не вигнали її з дому копняком під зад. Точніше, Петро хотів так вчинити, але Адель була проти. Такі її дії могла пояснити наявність лесбійських стосунків між Адель і Стефою – на це натякали рекламні відео, а сам фільм «Віддана» позиціонувався мало не як нове бачення фільму «Сафо» (2008). Але все виявилося обманом: між молодими жінками швидше дружні, максимум – сестринські відносини, але аж ніяк не любовні. Реклама фільму обдурила глядачів навіть зі сценами оголень – їх у фільмі дуже мало, так що можна лише поспівчувати тим глядачам, які пішли на «Віддану» в кіно лише заради цих сцен. Мабуть, у кінотеатрах були невдоволені бубніння під звуки защіпання ширінок.

Серед лицедіїв особливо немає кого хвалити. Алеся Романова в ролі Адель – ну, вона вродлива. Роман Луцький в ролі Петра – ну, він красунчик. Заявлені в титрах Ірма Вітовська та Ада Роговцева – вони, фактично, зіграли 20-секундні камео. Але найбільше засмучує Маріанна Янушевич в ролі Стефи. Хоча вона зіграла головну роль і також показала хороші принади, але її акторська гра… Там по сюжету відносини Адель і Стефи порівнюють з двома деревами, які переплелись і заважають одне одному нормально рости. Вгадайте, хто тут серед них справді «дерево». Можливо, причиною цьому є те, що Янушевич – польська актриса і українською мовою нормально не володіє. Погодьтесь, тяжко грати, коли не розумієш, що говориш. Але чому тоді саме її взяли на головну роль – запитання до творців фільму.

В цілому, фільм «Віддана» не вдався. Хоча ні творців фільму, ні сам фільм якось не дуже хочеться сварити. Просто кінопроект із самого початку був провальним. Неясно, для чого на фільм, де немає цікавої історії, яка б сподобалась широкому колу глядачів, виділили бюджет у 60 мільйонів гривень? Навіщо увесь цей розмах і титанічна праця для відверто камерної історії? Було б добре, якби такі зусилля були витрачені на якийсь більш вдалий проект. А сам фільм вийшов зовні красивим, але порожнім в плані сюжету й змісту. Звичайно, «Віддана» не викликає відчуття великої ненависті і не виключено, що комусь фільм сподобається за його зовнішній вигляд.

0
Зорян 22 квітня 2020
Like

Ім’я:
25 травня 2020
Ваш коментар
Гість
Гість 03 травня 2020 19:08
0
Відколи відкрита критика і огида називаються рецензією? Ні об'єктивної думки, ні нормального опису - лише негатив про екранізацію чудового роману, який можливо все ж слід було прочитати авторові?
.
Jane Jackson
Jane Jackson 29 квітня 2020 14:47
-1
Если это называют словом "рецензия", то "твиты" стоит называть новеллами. Да, негативное мнение имеет право на существование, как и любое другое, но этот текст написан настолько безграмотным человеком, что даже появился "поджанр литературы а-ля женские романы". И да, если кто-то не понял, этот высер написан по той причине, что рецензент пришел на премьеру в поисках обнаженных сцен да бы задать жару свои жезлом (что и описал автор текста в 5 абзаце).
.

Інші рецензії автора


«Правдива» неправда «Правдива» неправда

Рецензія на фільм «Правдива історія банди Келлі»

12 травня 2020
Тільки для фанатів Тільки для фанатів

Рецензія на фільм «Джей та Мовчазний Боб: Перезавантаження».

30 квітня 2020
Кохана, ми вбиваємо дітей Кохана, ми вбиваємо дітей

Рецензія на фільм "Мама і Тато"

26 квітня 2020
Погані хлопці – на пенсію? Погані хлопці – на пенсію?

Рецензія на фільм "Погані хлопці назавжди"

23 квітня 2020
Слідуючи за пророком Слідуючи за пророком

Рецензія на фільм "Марія Магдалина" (2018)

13 квітня 2020