Гонщик (2001)

Хочеться з неймовірною швидкістю і силою натискати клавіші розтоптаного ноутбука, щоб передати певне напруження, азарт, інтенсив і екшн "Гонщика". Чомусь пішло в історію наївне кіно про людські якості у кращих своїх проявах. Романтизм замінили на реалізм, наївність на оголену правду-матку. Герої старіючого, але викликаючого безумовну повагу Сталлоне, - звичайні люди із своїми проблемами і труднощами зі своїм страхом і недоліками. Усвідомлення цього дає їм можливість стати вище, мудріше, а отже повірити у себе і досягти успіху. Так було і з Роккі (Rocky), і з "З усіх сил" (Over the top), "Скалолаз" (Cliffhanger), "Тюрязі" (Lock up). Так і тут, герой Сталоне-ветеран гонщик і допомагає він усім (особливо молодняку) , бо справді поганих у таких фільмах немає... І сам закономірно повторно отримує визнання і серце жінки... Головне у "Гонщику" не сюжет - примітив дай годі, а сама гонка. Відкиньте всі упередження і просто відчуйте насолоду від техніки, деталей, вболівальників, перебігу подій, реплік, акторів, зйомок. Одним словом від бездоганно переданої атмосфери турнірів і гонок. Гонки сприймаються як один безперервний відеокліп. Причому саунд відіграє особливу роль - таке враження, що ефект від фільму (завдяку саунду) процентів на 40 більш потушнійший і приголомшливий. Якщо порівнювати з "Днем грому" (Days of Thunder) "Гонщику" не вистачає ідейності і харизми, проте гонки і спецефекти вирівнюють ситуацію. Той самий "Форсаж" по рівню динаміки і премиканню швидкостей (взагалі гоночні ефекти) залишаться далеко позаду, хоча виглядає набагато реальніше. Шкода, що певний наївняк "Гонщика" не дав можливості фільму покрити одразу (прокатами у США) колосальний бюджету більше 70мільйонів $. Cлабке місце фільму - аварії. Боліди літають так високо, що аж по-під хмарами. Нібито хай собі літають, але все це іронічно налаштовує і дещо псує враження від фільму. Гонка показана очима гонщика, від першої особи - часом через скло шолома, часом лише із диханням гонщика, часом із краплями, які розплескуються по шолому (досить оригінально і цікаво). Дуже сподобалось, як герой Сталоне входить у гоночну нірвану мугикаючи під ніс якусь мелодію і бачить дорогу наперед у напів-реальності, напів-сні. Цікаво виглядають гонки по нічному мегаполісі, що відривають каналізаційні люки, розбивають вікна і здіймають куряву із газет і журналів. Були спроби удраматизувати сюжет. Барт Рейнольдс (Ночі в стилі Бугі (Boggie nights)) намагався, Слай намагався, всі намагалися, але тотальна хеппі-ендивість таки відбулася. Крім того, у фільмі дуже скромна лінія в плані кохання - фільм то ж про гонки, "ну а девушки, а девушки - потом": після гонок... Проблема фільму також в тому, що було занадто багато персонажів, які щось хотіли довести собі, людям, а в кінці усім прийшлося виділити шматочок навколо гоночного щастя, а що гірше - шматочок дорогоцінного рантайму. Фільм розширює географію від Торонто, Чикаго, Детройта до Мюнхена, Ріо-де Женейро Японії і Австралії. Якби викинути деякі моменти, з якими прямо скажу переборщили, то вийде навіть дуже нічого - цілісно, цікаво і захоплююче. І ще: потихеньку старіє Слай, а разом із ним віддаляється у небуття проміжок часу чиєїсь юності, кумиром якої він був.

Vitaly Zhyvyi