История с ожерельем (2002)
Описание фильма История с ожерельем
Завжди отримуєш задоволення від перегляду фільму від якого нічого особливого не чекаєш. Це стосується і "Афери з намистом", прем'єру якого була нагода відвідати на запрошення кінотеатру "УКРАЇНА".
Режисер фільму Чарльз Шайєр у минулому спеціалізувався на "несерйозних" фільмах типу "Батько нареченої". Але це аж ніяк не завадило створити історичну драму, в якій подекуди залишається місце і для іронії.
Сторі-теллінг переносить у передреволюційну Францію, де серед інтриг занепадаючої монархії молода аристократка (Хіларі Свонк) намагається повернути своє добре ім'я, помістя і справедливість. Для цього вона задумує провернути багатоходову аферу з намистом, яка, щоправда, призводить до непередбачуваних результатів і історичних катаклізмів. При дворі все зводиться до магічної формули - знати наперед що кому потрібно і намагатися бути користним. Тоді фортуна не обділить, а отже - є шанс стати у фаворі сильних світу цього.
Фільм перевершив сподівання (їх як вже було сказано вгорі - особливо і не було) . Хоча і були певні недопрацювання в ідейно - сюжетному плані. Соціально-політична сторона історії з намистом якось дуже вже не співпадала з амбітними і авантуристичними і навіть не зовсім етичними намірами головної героїні, які аж ніяк не мали на меті покращення життя трудового народу, тим більше повалення монархії.
Певного шарму додає наративна закваска, яка ведеться від особи міністра при дворі . Безумовний плюс фільму - кастінг. Він взагалі вийшов вдалий і чудовий навіть не рахуючи головної жіночої ролі (англієць Джонатан Прайс (Ронін), ірландець Брайян Кокс (Хоробре серце, Особистість Борна) та австралієць Саймон Бейкер (Червона планета) ). Хіларі Свонк у двох останніх фільмах (цей плюс Безсоння) виправдала і так добросовісно зароблений Оскар за кращу жіночу роль (Хлопці не плачуть). Крістофер Уокен після кліпу Fatboy Slim, зіграв колоритно та одіозно графа Каліостро (От тільки Фаради і Абдулова з ним не було).
Як і слід у непереобтяженому бюджетом фільмі багато уваги приділяється деталям та акторській грі, звідси часті крупні плани облич акторів, фокусування уваги на переливах емоцій та почуттів.
Сюжет закручений непогано, інтрига зберігається аж до самого кінця. В кінці порожні екрани по мало не півхвилини трохи навіть збентежили. Ефект від того, що розгорталося на екрані підсилювався потужнім саундом та об'ємною класичною звуковою доріжкою. Оригінальна музика Девіда Ньюмана (а в нього послужний список пристойний) була зроблена якісно, недарма навіть нагадала чимось тему з "Гладіатора".
Досить цікаво і не сильно навантажує...