Туристичний гід по Флоренції
Том Хенкс знову перевтілився у героя романів Дена Брауна, професора Роберта Ленгдона у фільмі Рона Ховарда «Інферно». Цього разу Ленгдону доведеться рятувати цілий світ від смертельного вірусу, який загрожує знищити половину людства і перетворити все у суцільне пекло на зразок того, про що писав Данте.
Це третій парний вихід титулованих режисера та актора. Люди відомі і талановиті, об’єднали свої зусилля, щоб екранізувати на великому екрані серію також не менш відомих романів. Ті, хто читали романи, чекали в екранізації такого ж рівня напруження як і в книгах. Натомість глядачі отримали сюжетну копію книг, з відомими акторами і з гарними видами, однак без характерного для книг шарму. Найбільшим розчаруванням став «Код да Вінчі», бо кінопродукт за своєю захопливістю настільки відрізнявся від книги, що надій на успішне продовження майже не залишалось. «Ангели і демони» певною мірою виправили ситуацію і запропонували доволі динамічне видовище, з меншим градусом пафосу і штучності. Від «Інферно» очікувався такий же рівень кінематографічності, як і від «Ангелів і демонів», тим більше, що автори повинні були б зробити роботу над помилками.
На жаль, остання стрічка страждає тими ж хворобами, що і попередні. Діалоги затягнуті і невчасні, персонажі поверхові та непродумані, окремі повороти сюжети видаються відверто нелогічними. Місцями складається враження, що у Ленгдона відібрало не лише пам'ять (це не спойлер, бо про це йшлось навіть в трейлері), але і здатність думати, бо деякі загадки є надто простими, щоб витрачати на них стільки часу. Фактично фільм рятує екскурс в історію мистецтва Італії, але цього явно недостатньо для повноцінного пригодницького художнього фільму, що претендує на звання блокбастера. Також це той випадок, коли чудовому актору Тому Хенксу хочеться побажати, щоб це була остання для нього роль професора Ленгдона, оскільки ще ніколи раніше так не відчувалось, що актор знаходиться не на своєму місці і не у потрібний час.
