"Проклятий шлях"до "Оскара".

В американському кінопрокаті ця стрічка, із захопленням зустрінута критиками, глядачами була сприйнята без зайвого ажіотажу, і за три з половиною місяці на подив важкувато подолала рубіж у 100 мільонів касових зборів. Звийчайно, вона не дожене попередній фільм з Хенксом "Ізгой", але ж і стрічка ця зовсім іншого гатунку, ніж "Остін Паверс" чито "Люди у чорному", на які обкурені американські підлітки з чорношкірих кварталів вистроюються чергами аби подивитись в третій чи п'ятий раз. Але хто ж оцінює фільм по касових зборах?

Фільм дійсно чудовий, неподібний до того, що ми бачили цього року. Дивна, навіть магічна музика з першої до останньої хвилини захоплює у полон, і чесно кажучи, після "Реквієму за мрією" не пригадую фільму, в якому би музика була б такою ж невід'ємною складовою сприйняття фільму, як у "Проклятому шляху".

Ні, це не історія про гангстерські розбірки, і тим, хто скучив по Гаю Річчі, звісно, не сюди.

Як зазначив режисер Сем Мендес: "Відносини батьків і дітей - чи не найголовніше у цій історії".

Критики нарікають на простий сценарій картини, сюжет якої вже багато разів обігрувався у світовому кінематографі. Але важко погодитись із таким закидом. По-перше, сукупний геній режисера та акторів якраз і полягає у тому, аби із звичайної історії створити надзвичайне видовище. А по-друге, як вже відзначалося вище, цей фільм зовсім не про гангстерське життя, і навіть не про повстання однієї людини проти системи, невід'ємною частиною якої він є. Це фільм про відносини поколінь та вітчайдушну спробу батька зробити так, аби у житті його сина був інший шлях. Шлях без крові та надлюдських страждань, шлях на якому людське життя має іншу вартість. Ту вищу вартість, яку воно повинно мати.

Це не фільм про поганих чи гарних гангстерів, але це історія про вибір, про компроміс із совістю та про розплату. І в цьому контексті роль, яку зіграв Пол Ньюман, аж ніяк не виглядає другорядною.

Це фільм про те, що прощення немає, і той, хто хоч раз у житті став на той Проклятий Шлях у кінці цього шляху, у кращому випадку може сподіватись лише зазирнути у Рай на мить, поки диявол не дізнається про його смерть.

Можна ризикнути спрогнозувати, принаймні, п'ять номінацій на "Оскар" цієї картини: "кращий фільм року", "режисерська робота" (Сем Мендес), "кращий актор року" (Том Хенкс), "кращий актор другого плану" (Пол Ньюман), "краща музика" (Томас Ньюман). Не здивуюся, якщо не обійде увагою Кіноакадемія й роботу Джуда Лоу або юного Тайлера Хукліна, що більш ніж прийстойно виглядав поруч із метрами акторського мистецтва.

Серед цьогорічних робот голівудських режисерів екстра-класу, які йшли в Україні у широкому прокаті: "Особлива думка" Спілберга, "Безсоння" Нолана, а тим більше "Знаки" Шьяманала або "Чотири пера" Капура, картина Мендеса виглядає по за конкуренцією.

Що ж, з усіх боків виходить, що "Проклятий шлях" - це фільм, який неможна пропустити, причому дивитись треба саме у кінотетарі, адже звуковий монтаж та чудова робота звукооператора на це заслуговує.