Гнів породжує ще більший гнів...
А як же інакше, коли мова йде про рідну доньку, яку мало того, що зґвалтували, так ще й спалили, а поліція халатно ставиться до своїх прямих обов’язків і вже протягом тривалого часу нема жодних результатів. Ґвалтівник так і ходить на свободі.
Саме ці події і стали стартом боротьби Мілдред Хейс з місцевими копами, яка розростається до масштабів міста і тягне за собою ланцюжок різних подій.
Ключовими елементами картини стали три білборди, на яких було розміщено, начебто і абстракті, на перший погляд, але, тим не менше, цілком конкретні повідомлення стосовно вказаних подій та безчинства поліції. Постає питання: невже аби змусити поліцію діяти, потрібно здійняти галас та створити резонанс?
Особливу увагу слід приділити акторському складу стрічки. Адже не дивлячись на те, що вони об’єднані однією проблемою, та кожен наступний елемент картини розкриває низку нових, не менш важливих та глибоких проблем, переживань та характерів персонажів, які тією чи іншою мірою розкривають причини їхніх дій та вчинків.
Головними героями стрічки, окрім вказаної Мілдред Хейс, яку зіграла оскароносна акторка Френсіс Макдорманд, є шериф Віллоу Віллоубі (Вуді Харрельсон) та офіцер Джейсон Діксон (Сем Роквелл).
Френсіс Макдорманд вдалось цілковито перейняти переживання матері, яка втратила дитину. Її героїня груба, прямолінійна, як-то кажуть «без тормозів» жінка, яка за своє життя скоїла чимало помилок та коли спостерігаєш за її діями, словами, емоціями, то розумієш, що за маскою черствості та грубості криється глибоко нещасна жінка, яка змушена власними силами та всіма можливими методами боротися за встановлення справедливості.
Вуді Харрельсону дісталась роль шерифа поліції, хворого на рак. На перший погляд може здатись, що його цілком не хвилює проблема жінки, однак кожна наступна сцена фільму доводить протилежне, змушує пропускати його емоції та переживання крізь себе. Ця сюжетна лінія стала для мене не менш важливою та емоційно напруженою, аніж головна.
Джейсон Діксон втілив взагалі досить суперечливого героя, адже якщо на початку фільму він постає як бридкий тип, відраза до якого зростає з кожним його вчинком чи реплікою, то ближче до середини фільму ставлення до нього кардинально змінюється. Адже так важливо розуміти та відчувати, що у тебе хтось підтримує та вірить у тебе.
Таким чином, «Три білборди під Еббінґом, штат Міссурі» є кримінальною драмою, з низкою соціальних питань. Режисерові, на мою думку, вдалось створити багаторівневу стрічку, яка торкається усіх найгірших якостей людського характеру. Та ніколи не пізно одуматись і зрозуміти, що наші вчинки можуть призвести до найгірших наслідків, які, в результаті, можуть обернутись катастрофою як для тебе,так і для інших. Не даремно ж гнів - один із смертних гріхів.
Отже, фільм, який вже визнано Британською кіноакадемією, має 4 премії «Золотий глобус», в тому числі і як найкраща драма і висунутий одразу аж на 6 номінацій премії «Оскар», однозначно вартий уваги, особливо тих, хто любить якісне кіно з неймовірним емоційним наповненням. Шкода, що в Україні він не буде представлений для широкого загалу, а лише в рамках фестивалю американського кіно.