Серця трьох
Жанр романтичної комедії в контексті американського кінематографу зазвичай лежить в площині «комедії середнього класу» - герої являють собою ряд самодостатніх успішних персонажів, основний вибір який вони роблять більше в царині особистих стосунків. Одним з прикладів такого роду стрічок можна назвати екранізацію книжок Хелен Філдінг – «Щоденник Бріджіт Джонс» та «Бріджіт Джонс: Межі розумного», – які в дечому мають відсилки до романів Джейн Остін. Після не досить успішного другого фільму, третя частина вийшла аж через дванадцять років, і ось ми маємо змогу ознайомитись з тріквелом серії - «Дитина Бріджіт Джонс» режисера Шерон Магуайр.
Отже, стрічка веде оповідь про черговий етап життя Бріджит – зараз вона продюсер випуску новин на телеканалі в Лондоні. Проте поряд з успіхами у кар‘єрі, вона залишила надії на материнство і заміжжя, її особисте життя не складається, розрадою їй стає спілкування з жінками-колегами «за тридцять», як, наприклад, подруга Джуд. І ось – життя дає їй, здається, останній шанс – вона завагітніла, і разом з тим обставини ставлять дилему – хто з її чоловіків батько її майбутньої дитини – а чи харизматичний суперуспішний бізнесмен, новатор царини інформаційних технологій Джек Квант, а чи залицяльник адвокат Марк Дарсі, з яким вона «сходиться» і «розходиться» вже десять років…
Власне, фільм як змістовно, так і хронометражем поділений на дві частини – перша – змальовує два романи, друга – присвячена «з‘ясуванню стосунків» між двома претендентами на батьківство, та власне серце чарівної Бріджит, невеличкий відрізок стрічки – це така собі грайлива «комедія ситуацій», коли жінка ще не наважується сказати чоловікам правду. Об‘єктивно кажучи, саме тривала «розкачка» дає змогу показати всю пристрасть, незважаючи на зовнішню прохолодність, чутливого характері ще «міс» Джонс, і показати цю історію саме в романтичному світлі, не залишаючи вульгарності ані єдиного шансу. Сюжетні частини вправно підігнані, і дві години екранного часу не заставлять глядача нудьгувати. Музикальний супровід впевнено передає настрій як героїні, так і екранного дійства.
Власне, про гумор і настрій стрічки. Це в більшості іронічний погляд на штампи, що стосуються жінок «далеко за тридцять», хоча в самій стрічці теж немало штампів, особливо щодо подій, що супроводжують основну канву. «Дитина Бріджит Джонс» - це і ніжний романтичний фільм, про те, що в житті жінки в будь-якому завжди знайдеться місце коханню…
Якщо говорити про акторський ансамбль- то провідні ролі тут належать звісно тріо виконавців головних ролей, вони провідні як щодо сюжету, так і на загальному тлі інших персонажів. Рене Зельвегер переконливо показала образ жінки, яка повинна зробити вибір – як щодо вибору батька, який буде виховувати дитину, так і щодо планування життя після пізніх пологів. Колін Ферт втілює образ класичного консервативного англійського джентльмена, а Патрік Демпсі – бізнесмена-новатора, амбіційного як у бізнесі, так і в особистому житті.
Як висновок – все-таки «Дитина Бріджіт Джонс» це більшою мірою фільм для людей старшого середнього віку, про те, яким чудовим і романтичним може бути життя, коли бурхлива молодість вже далеко-далеко позаду. Для більш «молодої» аудиторії – це в дечому певний урок, в плані того, що не варто іронізувати над романтичними почуттями «старших», а також ще раз посміхнутись життю і дивитись в майбутнє з надією.
