Стихія кохання і природи
І кохання, і потяг людини до свобідного вибору у житті, і бажання вижити – це майже основні виклики, з якими в той чи інші мірі зустрічається кожна людина. Проте, існують люди для яких вибір свободи є таким природним, як дихати – саме вони штурмують неприступні гірські вершини, перетинають пустелі, відповідають на виклик мандрів у неприступних джунглів. Про пару сміливців, що присвятили себе мореплавству і зустрілись з стихією океана присвячена стрічка «У полоні стихії» (Adrift) режисера Балтазара Кормакура, за сценарієм братів Аарона та Джордана Канделла, Девид Бренсон Сміта -на основі автобіографічної книги Тамі Олдхем (Red Sky in Mourning: A True Story of Love, Loss, and Survival at Sea).
Сюжет базується на історії двох вільних душею молодих людей, що знайшли один одного на Таїті. Він – мореплавець на власнорнуч збудованій яхті, вона – просто дівчина, якій по душі хвилі, море, сонце, і – бажання пригод. Одного разу їм - Тамі Олдхем та Річарду Шарпу випадає «пропозиція від якої неможливо відмовитись», а саме – перегнати шикарну яхту, заробити чималу суму, а також приємно провести час. Проте подорож мрії стає одним з їх найбільших кошмарів – яхта потрапляє в шторм, а подальші дні стають суцільною боротьбою за виживання…
Фактично, історія розповідає нам переплетені дві сюжетні лінії, які розвиваються, щоб зійтись в одну – власне виснажливого дрифту через океан та знайомства і медових хвилин кохання двох сердець. Дрифт – це постійні пошуки їжі, води, боротьба зі стихією та відчаєм, пошук ліків, друга історія – це розкішні дикі пляжі та острови, гармонія і свобода. Загалом, вони контрастують і по кольоровій гамі – для першої більш характерні похмурі кольори, що передають грань між відчаєм та надією героїв, другій – світлі, теплі, життєрадісні, що притаманні чарівній природі Океанії…Так само відповідно операторська робота розкриває обидві, такі різні сюжетні лінії – проте роблячи акцент на тому, якими неймовірними є красоти Землі…
Центральними персонажами є Тамі Олдхем у виконанні Шейлін Вудлі та Річарда Шарпа, що його зіграв Сем Клафлін. Загалом, вони вповні передали настрої персонажів, що прагнули свободи і пригод, і слід відзначити, що це вийшло в них, скажімо, природно, і зробивши акцент в обох сюжетних лініях більше на ліризмі, аніж боротьби зі стихією.
Щодо висновку. Так, «У полоні стихії» не можна назвати легкою стрічкою, вона дійсно драматична, так само вона не виглядає «ще однією стрічкою про кохання». Багато в чому вона – мотиваційна, ви самі можете запитати – «а чи мої випробування дійсно такі страшні», проте головним чином зрозумієте, якою сильною є воля до життя.
