Портрет "Майдан"


Рецензия на фильм: Майдан
Фильм Майдан

 "Герой фільму - Народ", - зазначив режисер фільму Сергій Лозниця. І справді, головний персонаж - це український народ.. і його емоції. Це розумієш одразу: з першого кадру, з першої ноти Гімну Украіни. 

Ця стрічка багата на очі. Очей було тисячі, і жодні з них не заставлять глядача хоч на мить засумніватись у тому, що вони роблять, і які ідеї відстоюють. А може, хтось із них робить справу всього свого життя, а хтось просто не може бути стороннім. 

Настрої змінювалися то світанком, то днем, то ніччю. Хоча ніч - то почасти страх перед темнотою чи невідомістю, ніхто у кадрі не випромінював його. Хотілося б вірити, що його справді там не було, що це не просто режисерське рішення не показати страх як такий. В умовах Майдану Народ зображений надзвичайно безкомпромісним, безстрашним і вольовим: це спостереження тільки додає наснаги на боротьбу для інших. 

Після перших хвилин стрічки ти розумієш, що насправді працюють "приховані" камери, які знімають радше 'реаліті-шоу', лише різниця у тому, що сценарій у ньому пишуть люди, а тому він непередбачуваний настільки, що кожен кадр - це твоя нова емоція, нове переживання і можливість побачити ще не одні світлі очі. Ти - глядач - мимоволі стаєш одним із них: співаєш Гімн як усі, ти молишся з усіма за тих, хто по обидві сторони барикад, ти стоїш пліч-о-пліч в ряду зі Своїми і передаєш бруківку, ти задихаєшся разом із іншими від газу, ти нападаєш і ти відступаєш теж з усіма, ти оплакуєш Героїв і ти незмінно віриш, як усі, у перемогу. 

Особливо сильний кадр - масштабний портрет, а спів Гімну ще дужче підсилює ефект єднання народу на цьому портреті. Стає цікаво, чому режисер двічі вдається до такого прийому - збірний портрет на початку стрічки, і згодом - умовно посередині. Пригадую, у мене було велике переживання, чи прийде хтось на Майдан знову, на чергове Віче, чи ж бо не зневірилися, чи не ослабли?.. Ні, не зневірилися, і не ослабли, і збирались вкотре, незважаючи ні на що, і відстоювали Майдан, ідею, і діяли рішуче, прямуючи до своєї мети! Ось чому С. Лозниця вдруге показує глядачеві портрет Народу, що співає свою священну пісню.  
Перед початком перегляду реж. Сергій Лозниця сказав: "Моє бажання було дати можливість людям (глядачам) відчути Революцію і взяти участь у ній, а потім зробити власні умовиводи". 
Так, дякуючи цій документальній стрічці я вчора пережила Революцію знову, хоч уже і рік потому. Для мене Революція - це переродження, а не лише "зміна декорацій". Це, що я побачила, важко назвати екскурсом в минуле, оскільки українське суспільство ще на шляху перетворення, і ми щодня є свідками цього. Майдан - це відправна точка. І поки не відбудеться трансформації свідомості у кожного, а це десятки мільйонів сердець, - ціль буде далекою. 
Боротьба йде щодня... І фронт не один... А оскільки це боротьба Добра, то перемога за нами! Слава Украіні і іі Героям!
0
Iana_M 04 декабря 2014


Имя:
25 июня 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Ничего не найдено