Дев’ять плюс один
Дивлячись чергову стрічку, іноді кажу собі, перефразовуючи одну з відомих фраз: Життя потрібно прожити, щоб не було соромно за переглянуте кіно! Для мене це легко, оскільки люблю різні жанри, і намагаюсь зробити спектр переглянутих стрічок якнайширшим. А щоб переглядом можна було пишатись – завжди потрібно вибирати високі стандарти відео і звуку, і комфортний глядацький зал. Все це можна знайти в кінотеатрі Kinopark, що знаходиться в київському ТРЦ Skymall, а постійна акція знижених цін на квитки додасть комфорту і вашим витратам. Сьогодні вечір мого кіножиття був пов’язаний з анімаційною стрічкою спільного виробництва Великої Британії та Канади «10 життя» (10 Lives) режисера Крістофера Дженкінса студії L'Atelier Animation.
Сюжет досить простий – кіт Беккет живе щасливим життям в науковиці Роуз і її молодого колеги Ларрі, - що досліджують життя бджіл. Проте одного дня він розуміє, що розтринькав всі дев’ять котячих життів на пустощі, і як вибір – він може повернутись на землю, через директиву небесної канцелярії в особі Грейс, проте в дев’яти різних інкарнаціях. Втілюючись в них, Беккет повинен допомогти хазяйці розібратись з підступами професора Крейвена та його посіпаками…
Складно? Взагалі, важко знайти більш просту стрічку, аніж «10 життя». На відміну від голлівудських епічних мультфільмів, він не обтяжений швидкими діалогами, відсилками, динамікою, яку важко наздогнати часто навіть дорослому. З деякого моменту розвиток сюжету легко вгадати, проте все це дозволяє насолоджуватись саме персонажами і загальною душевністю стрічки. Проте все-таки в ньому є ряд тез, над якими слід замислитись і у дорослому житті – як прожити життя, щоб не марно, відшукувати його зміст і красу в різних життєвих обставинах і химерних вивертах долі…
Графіка звісно не рівно студій провідних голлівудських студій, проте стрічка бере все-таки душевністю, логікою персонажей, і головним акцентом - подумати над складними речами, «не забитими» темпом, самому маленькому глядачу.
Щодо підсумку. Маємо легку, цікаву захопливу анімацію, звісно, більш цікаву найбільш юним глядачам, можливо, і в діалозі з батьками, проте і для мене, досвідченого оглядача, це були чудові півтори години.
Життя потрібно прожити так, щоб не було соромно за життя…
