Неперевершена афера (от The Lex)

Шахраї теж плачуть...

Ну бачив... Навіть намагався отримати задоволення - щиро намагався! Не вийшло... Ні, фільм може й не такий вже й поганий, але назвати його шедевром, або ж хоча б видатним, чи, бодай, вартим уваги, у мене аж ніяк не виходить. Після його перегляду залишилося єдине відчуття... Ба! Два відчуття: перше - швидко згасаюче відчуття полегшення від того, що, нарешті, це закінчилося і можна йти спати, а друге - швидко наростаюче відчуття "дежавю", бо десь я це все вже бачив, і до того ж неодноразово. Ну аж нічого цікавого, і взагалі, здається, ремейк "один в один" якогось старого кіно...

Визначити епоху дії практично неможливо. Чи це 60-ті минулого століття, а може 80-ті, а може це вже наш час - у фільмі на це немає жодного натяку. За відсутності чогось іншого цікавішого це чомусь напружує і не додає зайвих пунктів задоволення від пізнавання знайомих речей під час перегляду. Та ще й Америка, тобто Сполучені Штати... Ні, ніяковеньке кінце!

Воно було б узагалі не варте того, щоб його дивитися, а тим паче писати про нього так багато слів, якби не Ніколас Кейдж, який зіграв у цій "Афері" головну роль. Так, на його гру й справді можна дивитися і це й справді того варте. Але чи можна дивитися цей фільм лише заради його гри? Ні, як на мене, цілий фільм того не вартий.

Ніколас Кейдж грає афериста - людину, яка "заробляє" гроші, обдурюючи людей. От на зразок тих дрібних шахраїв, які "міняють" іноземну валюту. Ви ніколи не стикалися з таким випадками? І вам навіть не цікаво, як це робиться? Тоді ви можете пропустити наступні два абзаци.

Отже, шахраї "валютники". Приїздить людина, скажімо, у Київ, і перше, що вона бачить, це, звичайно ж, вокзал. На вокзалі у нас багато різних послуг і не остання з них - обмін іноземної валюти. Це у цивілізованих країнах валюту можна обміняти тільки у банку, а у нас для цього є безліч простих кіосків. Бізнес...

Зазвичай, безпосередньо на вокзалі курси валют дуже вигідні для "бізнесу" та, відповідно, дуже невигідні для споживача. І тут наче з-під землі народжуються діловиті хлопці з чіпкими поглядами та пропозиціями: "Міняємо..." Курс, звичайно ж, більш привабливий, ніж у кіоску. Але, звичайно ж, справа це досить незаконна. Як хто знає наші закони. А хто не знає - то незнання закону... Ну, ви самі знаєте, тому вам скоріше за все запропонують відійти трохи в бік. Ні, грабувати вас не будуть - це вже не шахрайство, а зовсім інша стаття, тобто зовсім інша історія. У вас попросять ваші гроші, аби впевнитися у їх справжності. Невимушений пас руками - зазвичай проти світла, що б'є вам у вічі, і... І біля вас виникає ще одна людина, яка суворо цікавиться: "А що це ви, добродії, тут робите?!" При цьому, скоріше за все, вона вхопить вас за руку, щоб ви, буцімто, не втекли. А чого вона вас хапає, га? Правильно! Бо це саме вас "розводять"! Бо саме у цей момент перший "міняла" швидко віддає вам вашу купюру і тікає. Але другий - "дружинник" - чомусь не біжить за ним, а зникає так само несподівано, як і з'явився. І ви залишаєтеся... Га? Звичайно ж з купюрою набагато меншого номіналу! Все! Вас обдурено!

Так само і у цьому кіно. Може комусь і цікаво було дивитися, але мені було досить нудно. Бо ці всі методи було показано на диво сіро та якось хрестоматійно. А я дуже люблю цікаві та оригінальні технічні деталі і вигадливі витівки. Заради цього й дивлюся кіно: "Ану ж бо здивуйте мене!" І дивують, а то вже давно не дивився б. А тут ці всі шахрайства не справляють ніякого враження і не підбурють на співчуття до їх виконавців - ну нічого цікавого! Ото хіба що Ніколас Кейдж...

Так, Кейдж грає дуже переконливо і образ затятого психа у його виконанні вельми яскравий. Але... Це у нас академічний курс з психіатрії чи розважальне кіно?! Як на мене, то ці американці зі своїми психами вже трохи дістали. Так, я знаю що це божевільна нація, якщо її можна вважати нацією, але якого Дідька кожен раз ставити на цьому такий наголос? У вас що там, більше нічого немає, окрім психів?! Принаймні, у цій "Неперевершеній афері" вже точно немає нічого цікавішого...

Бо актори другого плану, а саме Сем Рокуелл та Елісон Ломен, що грають напарника Кейджа та його дочку - тобто нібито його напарника та нібито його дочку, бо потім, звичайно ж, виявиться, що всі видають себе не за тих, ким є насправді - грають аж зовсім незграбно та невпевнено і єдине, що запам'яталося мені з їхньої гри, це металева стяжка на зубах у Анжели - героїні Елісон Ломен. Більше нічого путнього згадати не можу - жах та й годі! Просто шкода витраченого часу та витрачених грошей. А шкода, бо сподівання були досить добрі. Але вони швидко зійшли нанівець, ще й не промайнула середина фільму. І так мені себе шкода, що куди тому Рою - герою Кейджа - коли він відкрив свою банківську скриньку і знайшов її зовсім порожньою. Ну майже порожньою: записка там була - ну просто жах який оригінальний хід! І чого той бовдур не написав заповіт і саме у ньому не заповів своє майно малій?! Може сюжет був би хоч трохи цікавішим, коли б його видавали за мертвого або ж просто вбивали...

А що то за вагітна жінка, до живота якої притуляється Кейдж у фінальному кадрі? Це, буцімто, натяк на те, що все закінчилося взагалі-то добре і перемогла якась там мораль - американська, напевне? Гм! А може це було кіно про стосунки батьків і дітей?

Єдина впевнена і чітка думка, яку залишило мені це кіно: я все таки дуже не люблю (тобто, взагалі-то, ненавиджу) 14-річних дівчаток, бо вони... Бо вони... Бо вони нічого з себе не уявляють, хоча намагаються показати якраз протилежне, от! Ну зовсім як оця "Неперевершена афера"! Теж мені, "неперевершена"...