І означає Ідея

Перший висновок, який напрошується одразу після перегляду, це те, що насправді концептуальних фільмів зараз дуже і дуже мало. Тому так спрагло очікуєш на нові оригінальні ідеї. Як виявляється, дуже часто нові створюються за рахунок синтезу старих. Плагіатом це назвати важко, оскільки Брати Вачовські використовували переважно свої власні ідеї, проте аналогій з іншими фільмами антиутопіями „Бразилія" та „Еквілібріум" було більш ніж достатньо. В той же час, честь творцям фільму робить той факт, що паралелі з "Матрицею" не були брутальною калькою. Ремінісценції на культову трилогію були елегантними і креативними.

Дія фільму розгортається в недалекому майбутньому, коли на фоні світових катаклізмів до влади у Британії приходить партія, яка з однієї сторони ніби-то приборкує хаос, а з іншої через диктатуру і терор утверджує тоталітарне поліцейське суспільство. В атмосфері цілковитої цензури та прослуховування, анонімний борець за свободу, зодягнений у чорний плащ та маску намагається, у буквальному сенсі слова, підірвати підвалини суспільного устрою. Через слово, ідею, символ блискавичний як ніж та невідворотній як сама смерть пан V (екс-агент Сміт, Хьюго Уівінг) намагається пробудити у людей бажання свободи. Саме провидіння посилає народному меснику союзника по неволі, симпатичну дівчину Іві (Наталі Портман). Співчуваючи всім серцем і душею, вона не розділяє далеко не гуманних і відверто терористичних методів V, які ведуть до жертв та кровопролиття. Тому прозріння Іві відбувається не одразу - червона таблетка виявляється досить гіркою, щоб проковтнути її за один раз...

Сценарій фільму, в основу якого лягли комікси Алана Мура, був написаний ще у 90-ті, задовго до „Матриці". Сюжет виявився доволі громіздким, одразу видно, що Брати Вачовські хотіли багато розповісти і багато показати. Було підігнано історичну аналогію із Гаєм Фоуксом, який у далекому 1605 році планував підірвати будинок Британського парламенту, був схоплений і страчений. Саме він став прототипом тієї маски, яка стала домінуючою частиною ідентичності V. У фільмі дуже багато театральних посилань: на Макбета, на Фауста, на графа Монте-Крісто і ще більше надзвичайно стильних і сильних символізмів. Місцями фільм нагадує карнавал у Венеції, де за масками лицедіїв, буфонадою дійства та нетлінною музикою ховаються її величності Смерть і Любов.

Важко оцінити гру актора, коли не бачиш його обличчя. Але статика маски V підсвідомо змушувала ловити кожне його слово, відчувати кожен відтінок його голосу. Інша справа, Іві. Наталі Портман таки вдалося перевершити свою гру у фільмі „Близькість". Саме її героїня стала для глядача необхідним інтерпретатором гротескної фігури і особистості V: його мімікою, його емоціями, врешті решт - його посланцем.

Відверто агресивний соціально-політичний месидж під стать Оруеллу та Хакслі, який навіть не наше майбутнє, а вже саме справжнє теперішнє, безумовно відлякає частину глядачів. Тому ідучи на „V означає Вендетта" не потрібно сподіватися на безупинний екшн, бійку та стрілянину. Хоч є в ньому елементи і того, і другого, все одно превалює щось якісно інше - те, що примушує мурах бігти по спині, те, що робить фільм культовим.

9/10