Гамлет і лікантропія

Гамлет і лікантропія

Спроба попастИся на полі вампірів довела Голівуд до перевертнів. Вдихнути життя у цю тему – справа ризикована,  особливо, якщо мова іде про рімейк «Людини вовка» 1941(!) року. Тому немаленький бюджет (85 млн.) довірили режисеру Джо Джонстону, на рахунку якого такі блокбастери як «Джуманджі» та «Парк Юрського періоду 3».  Ідеальний підбір акторів знімає багато запитань, а дорослий рейтинг дає те, чого можна чекати від добротного фільму про монстра.

Дійство розгортається у вікторіанській Британії. До родинного гнізда повертається блудний син – Лоуренс Телбот (Бенісіо Дель Торо). Вдома він застає батька (Ентоні Хопкінс), братову дружину (Емілі Блант), звіряче вбивство брата і терор околиць  невідомою істотою. Ще у дитинстві Лоуренс став свідком загибелі матері і в результаті психологічної травми потрапив у психіатричну лікарню. Не знайшовши спокою, він покинув отчий дім, став актором і опинився у Штатах, де грав у виставах Макбета, Річарда ІІІ та Гамлета. Тепер Лоуренс намагається з’ясувати обставини загибелі брата, сподіваючись, що це також дасть відповідь на своє трагічне минуле. Чергова кривава бійня призводить до нових жертв, а сам головний герой з погризеною перевертнем шиєю опиняється на межі життя і смерті. Проте Лоуренс напрочуд швидко відновлюється, а між ним і братовою вдовою спалахують почуття…

У порівнянні з тими ж «Американським перевертнем у Лондоні» чи «Вовком» з Джеком Ніколсоном, «Людина-вовк» виглядає досить виграшно. Сюжет, атмосфера, готичний антураж та жахіття цілком співставні із ще однією вікторіанською легендою  –  Джеком Потрошителем у потужному фільмі «Із пекла». Дещо кумедним виглядає сам перевертень, скільки б не трудилися сумлінні гримери - місцями він нагадує то міні-Кінг Конга, то волохатого Халка, то чудовисько Жана Кокто.  Проте самЕ розгортання історії, сюжетні повороти (не думаю, що у більшості вітчизняного глядача була можливість переглянути оригінал 60-ти річної давності) та різкий як блискавка слешер утримують напругу і дають добрячі дрижаки. Сцени у психлікарні, напів-глюки, напів-сни і спецефекти метаморфоз із гомо сапієнс у каніс люпіса – це справжня родзинка.

Мені зрозумілий вибір Емілі Блант на головну жіночу роль – її відкрите вродливе з правильними рисами обличчя найкращим чином пасує до епохи (Молода Вікторія) і виглядає естетичним  контрастом у парі із суворим і печальним Бенісіо Дель Торо. Замість функції метра-статиста, Ентоні Хопкінс грає значну і, що називається, свою роль у своєму діапазоні. Потужне тріо, у ролі інспектора поліції, непогано підтримує Хьюго Уівінг (Агент Сміт).

Перший тиждень прокату у Штатах показав наявність глядацьких симпатій і певний касовий потенціал, як і подальші сподівання на позитивну маржу. Проте заділи на другу частину фільму – це не стільки питання часу, скільки моральна вилка однієї з дійових осіб.

«Людина-вовк» - міцний середнячок для любителів жанру, а також для тих, хто не проти полоскотати нерви і остудити кров.