Мова вітру
Анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня», мабуть, посяде місце одного з найдивовижніших і найбільш легендарних проектів в новітній українській історії. Адже по усіх ознаках це мав бути гучний провал: тривалий термін створення (перший трейлер з’явився ще у 2017 році, за шість років до виходу фільму в прокат); рекордний для України бюджет у 187 млн. грн.; анімаційна студія «Animagrad», на рахунку якої з повнометражних робіт лише мультфільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» (2018), який можна було б назвати повним дном, якби не красива візуальна складова… Вихід фільму здивував не менше: на фоні неоднозначних відгуків критиків й глядачів – шалений касовий успіх, при чому не лише в Україні, але й за кордоном. Можливо, похвалити за такий успіх варто людей, відповідальних за рекламу: складно було не помітити різноманітні майки, ручки та інші предмети з зображеннями персонажів фільму, які випускались роками, поки створювалась «Мавка». Але наскільки вдалим вийшов сам мультфільм?
Судячи з наявності гір, події відбуваються десь в Карпатах, де поряд із тисячолітнім лісом, населеним дивовижними істотами, стоїть невелике українське селище, в якому живуть звичайні люди. Колись батьки людей затіяли війну з лісовими істотами за право володіння лісовим джерелом життя. Лісові мешканці показали людям свою войовничість, заразом спаливши організаторів конфлікту. З тих часів все було спокійно, люди в ліс не пхалися. Аж поки до селища не повертається його колишня мешканка на ім’я Килина, яка хоче отримати контроль над легендарним джерелом. Для того, щоб його відшукати, Килина відправляє на розвідку своїх прихвостнів і одного місцевого хлопця на ім’я Лукаш, який хоче заробити грошей для лікування хворого дядька. Ця «вилазка» призводить до знайомства Лукаша з чарівною Мавкою, жителькою лісу, і між героями з’являється взаємна симпатія…
Одразу слід розуміти: даний мультфільм – це не екранізація однойменної п’єси Лесі Українки. «Мавка. Лісова пісня» запозичує з першоджерела лише імена персонажів та деякі сцени. Але в цілому творці фільму вирішили перетворити похмурий сюжет п’єси про нещасливе кохання в легку дитячу казку, сповнену наївності й з обов’язковим щасливим завершенням. Персонажі також створені відповідно до стандартних казок. Мавка дуже гарна, по-дитячому добра, допомагає жителям лісу, легко іде на контакт, і так само легко закохується; Лукаш – вродливий молодий відчайдух і трошки дурник; Килина – просто нагла стерва, хоча її монолог про друге підборіддя одночасно і смішить, і звучить досить по-життєвому.
Велика позитивна риса мультфільму, яка одразу кидається у вічі - безмежно красива візуальна складова: якісна комп’ютерна графіка, чудове різнобарв’я тонів, заворожуюче чарівні пейзажі гір й селища – все виглядає на найвищому рівні. По суті, у візуальному плані мультфільм нічим не поступається американським анімаційним фільмам, хоча явно наслідує їх в плані загальної стилістики і заїжджених сюжетних ходів. Хоча «Мавка» створена за бюджет, якого американцям вистачило б лише на розкадровку. Але на відміну від «Викраденої принцеси», «Мавка» хоча би пробує зробити щось своє. Селище поряд з лісом вже не виглядає як типовий середньоєвропейський населений пункт: тут присутні явно українські хати з солом’яною стріхою, місцеві мешканці носять явно український одяг. Ліс виглядає дійсно живим, сповненим різноманітних рослин, його населяють найрізноманітніші й найбільш чудернацькі істоти. Тут творцям фільму варто видати додаткову похвалу: створити різносторонній і різнобарвний світ, який сповнений життям і у який можна повірити – непросте завдання.
Звичайно, без явних запозичень, як візуальних так і сюжетних, тут не обійшлось. Сюжет «Мавки» буде точно асоціюватися з першим «Аватаром» (2009), наприклад, Дерево Життя – це та сама Ейва, і плані зовнішнього вигляду, і в плані ролі в сюжеті. Але будьмо відвертими, аналогічне Ейві дерево присутнє і у «Покахонтасі» (1995). Звичайно, творцям фільму пред’являли претензії, що їм варто було б припинити наслідування західних творців, і замість комп’ютерної графіки використати більш дешеву мальовану анімацію. Але чомусь здається, що тоді творцям фільму закидали б копіювання японських мультфільмів, наприклад «Принцеси Мононоке» (1997).
Музика у «Мавці», хоч і не завжди вмикається в потрібний момент, але самі композиції досить непогані. Першість тут належить душевній пісні «Мова вітру» у виконанні Артема Пивоварова та Христини Соловій. Органічно вписався в загальну стилістику і гурт «ДахаБраха», а сценічні образи його учасників стали персонажами мультфільму.
Сюжет та його подача викликають змішані відчуття: з одного боку мультфільм нескучний, його цікаво дивитися (не в останню чергу завдяки візуалу), з іншого – періодично кульгає режисура, діалоги частенько наповнені наївністю й шаленим пафосом. Останнє можна списати на явну орієнтованість мультфільму на дитячу аудиторію, але й дорослих також треба жаліти – їм треба було півтори години сидіти з дітьми в кінотеатрі. Дорослим хочеться більш неоднозначних персонажів, а Мавка з Лукашем настільки добрі, що аж гай гуде. Можливо, тому деякі другорядні персонажі викликають більше емоцій, наприклад, Водяниця – вона гарно прописана, стильно виглядає, емоційно відстоює свою точку зору, та й людей у минулій війні вона явно убивала, судячи з черепа у її ставку, і озвучкою персонажа займалась солістка гурту «The Hardkiss» Юлія Саніна. Ну, як такий персонаж може не зацікавити?
І раз вже згадали про українську озвучку, то це найслабша сторона фільму. Незважаючи на досить відомі імена в титрах (Артем Пивоваров, Олег Михайлюта, Сергій Притула, Михайло Хома, Олег Скрипка та інші), актори озвучки, точніше переважна більшість з них, впорались з ролями відверто погано – бракує переконливості, бракує живих емоцій. А вищезгаданий пафос у діалогах в купі з поганою озвучкою сильно шкодить фільму – умілий актор зміг би правильно подати цю дитячу наївність, але режисер дубляжу чомусь за цим не простежив.
Ідейне наповнення мультфільму також може викликати неоднозначний відгук у глядача. Історія, яка в оригіналі, ймовірно, задумувалась як легкий маніфест з питань екології (бензопила, вогнемет і стімпанківський бульдозер якраз гарно підходять під цю концепцію), в час війни може бути сприйнята інакше, і закладені у фільмі ідеї примирення й всепрощення виглядатимуть як справжнє знущання. Але цим традиційно грішать чимало дитячих творів, та й доросла міфологія, на зразок «Біблії», цими ідеями також переповнена. Зрештою, конфлікт між людьми й лісовими істотами виникає не на порожньому місці. Лісові істоти хочуть просто жити у своєму світі, а люди мають різні цілі – одні хочуть заволодіти ресурсами лісу, інші – просто затуркані, бояться лісових істот, бо ті колись перемогли їхніх батьків, і випадкову появу одного з лісових мешканців у своєму селищі сприймають як прояв агресії. А тут ще й співмешканець (та сама Килина), який використовує страхи людей для розпалення ворожнечі.
В цілому, можна сказати, що мультфільм «Мавка. Лісова пісня» вийшов непоганим. В ньому є чимало недоліків, але він викликає скоріше позитивні враження, ніж негативні. А дітям, на яких мультфільм, власне, і орієнтований, має сподобатись. Зрештою, українських 3-D мультфільмів, де спробували зобразити українську культуру, зокрема і міфологію, не так і багато.
