Квант Милосердя – новий Бонд не такий вже новий

Нового Бонда очікували всі. Але після успіху Казино Руаяль, який підняв шпигунську планку до нових висот було марно очікувати чогось такого ж вражаючого та нового. Автори Кванта Милосердя вирішили виїхати на успіхові першого фільму та на старих штучках, які ми вже тисячу разів бачили у Бондах з Пірсом Броснаном, Роджером Муром та Тімоти Далтоном у головних ролях.

Я не хочу сказати, що фільм вийшов поганий – просто у порівнянні із Казино Руаяль, який можна поставити окремо від усієї серії Бондіани, Квант Милосердя здається просто черговим середнім бойовиком, одним із багатьох, а не таким унікальним та неординарним фільмом, яким стала для глядачів попередня стрічка.

Звичайно, для українського глядача фільм має особливу цінність хоча б тому, що вперше роль дівчини Бонда зіграла українка (щоправда іх французьким паспортом) – модель та актриса Ольга Куриленко. Цікаво також те, що вона стала однією з небагатоьох подружок Бонда, з якою у нього склались чисто платонічні стосунки (якщо не брати до уваги один-єдиний поцілунок).

Платонічні стосунки з болівіською красунею Каміль у виконанні Куриленко було дуже невдало компенсовано невеликою інтрижкою із британською агенткою на дивне ім’я Строуберрі Філдз (у перекладі з англ. - Полунічні Поля, одна з пісень гурту Бітлз), яка взагалі мало вписувалась в сюжет і навіть смерть якої (дуже схожа на смерть дівчини з фільму Ліцензія на Вбивство) не викликає у глядача особливого співчуття. Знову ж таки, після романтичного Бонда з Казино Руаяль, в якому він перетворився з недосяжного супергероя на справжню людину з плоті та крові, якій не чужі справжні почуття, знову дивитись на Бонда-ловеласа, який затягає жінок у ліжко не заради втіхи, а заради форми, стає нудно та відкидає глядача на декади назад.

Варто повторити, що Бонд із людини, в існування якої можна було повірити знову перетворився на супергероя, який може одним ударом відламати залізну дверну ручку, або ухилятись від куль, як Нео з Матриці.

Таким чином, новий Бонд, який до речі став найкоротшим фільмом за всю історію Бондіани (“всього” 106 хвилин) не є фільмом, на який вам захочеться піти іще та іще. Він не відкриває ніяких нових сторін 007, як можна було очікувати після успіху Казино – скоріше навпаки – він знову перетирає той бездушевний образ, який викарбувався у пам’яті багатьох прихильників Бондіани і який можна звести до однієї фрази: “My name is Bond, James Bond.”